Доброго ранку, Юліє!
цитата:
ЧОМУ Я НЕ ХОЧУ БАЧИТИ ЛЮДЕЙ?
Чому? Трохи дивно, чому ви ставите це питання, адже багато складових відповіді наводите самі. Ось подивіться:
цитата:
я постійно нервуюся і переживаю.
цитата:
завжди стараюсь до людей з відкритою душею, за що неодноразово терпіла
цитата:
Я краще змовчу, ніж буду ображати когось у відповідь.
цитата:
у мене постійне відчуття, що в мене щось не так. Що я погано виглядаю, що з мене будуть сміятися. Що люди погано думають і говорять про мене.
цитата:
в очах інших ніколи не відчуваю себе на всі 100%
Якщо простими словами, то причини уникнення людей зводяться до бажання не зустрічатись з власними переживаннями. Які, в свою чергу, обумовлені і спричинені невпененістю в собі, залежністю від оцінок інших тощо.
На символічному рівні спостергіється розчарування Світом - ви до нього з відкритою душею, а він того не оцінив. Навпаки, ображав, не любив, не радів вашій присутності.
Можу припустити, що ваші уявлення про себе викривлені, тобто не об'єктивні. Та й не тільки про себе - про реальність, стосунки, про баланс обміну брати/давати.
Чому так? Ймовірно, якісь негативні впливи чинились на вас в дитинстві, коли закладались підвалини харатеру та особистості в цілому.
Що можете пригадати з цього приводу?
Як до вас ставились батьки та інші значимі фігури?
Відредаговано автором 11-07-2023 10:02:18