Відносини з батьками

Question

Мені 42, і я змушена визнати: у мене складні відносини з мамою. Я щаслива, що вона жива, але спілкуватися з нею складно. Давно живу окремо, приходжу 1 раз на тиждень у гості, не зідзвонюємося. Кожен візит супроводжується постійним негативом від неї,що все не так, все погано, засудженням поведінки інших. Мама в мене авторитарна, завжди повинна бути в центрі уваги, і при будь-якій нагоді намагається домінувати.
Я ображена на неї, не пам`ятаю слів любові, ніжності, не пам`ятаю днів народження, не вистачає маминої безумовної любові і турботи. Я хочу цього і зараз, зрідка говорю ій про це, але в переважній більшості легше промовчати, бо все одно нічого не змінюється. Не можу ні в чому їй відкритися, проявити емоції. Просто вдома плАчу. Я завжди було не така, бо була звичайна дитина. З дитинства обрАзи, безкінечні вимоги, велика відповідальність. Уявляю відносини з мамою такими, як у мене з моєю донькою, іншими, теплими. Останнім часом з`являються думки, що моя хвороба є психосоматикою через такі відносини в родині. Зараз вона говорить, що пишається мною, а мені потрібно від неї інше.

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

На жаль, у Вас токсична мати. Мама була джерелом стресу у Вашому дитинстві, тому вона і зараз займає більшу частину Вашої свідомості.
А Ваші образи – це невиправдані очікування.
Пам'ятайте про те, що Ваша мама виховувалась в інший час, були інші норми, виховний процес проходив дещо інакше, ніж зараз. І вона робить так, як уміє. Вона має свої принципи і рамки, за які вона, швидше за все, ніколи не вийде. Якщо Ви постійно про це нагадуватимете собі, Вам  стане набагато легше. 
  Просто кажіть собі: мама цього не розуміє, вона виросла в інший час, у неї інший досвід.
Ставтеся до мами спокійніше. 
Ну, а якщо вже виникають хвороби, то потрібно звернутися до психолога.
 Відредаговано автором 12-08-2023 01:54:06

Павел Леонидович Басанский · Answer

Так, Ви сильно травмовані мамою і нібито вже виросли, і навіть самі маєте доньку, але таке відчуття, що досі знаходитеся в психологічній залежності від мами. І в дитячих наівних очікуваннях. Наче маленька дитина.
Як так вийшло?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Зараз вона говорить, що пишається мною, а мені потрібно від неї інше.[/quote]
Власне, не Вам - дорослій жінці, особистості і мамі, а маленькій дівчинці, що живе всередині Вас (!) Саме їй [quote]не вистачає маминої безумовної любові і турботи. Я хочу цього і зараз, зрідка говорю ій про ц[/quote]
Як її втішити, як задовольнити її давні бажання і потреби в ситуації, коли мама, ані тоді, ні зараз не здатна цього зробити?! З відомих причин, адже вона така, яка є, а іншою в принципі бути не може. В неї такий характер[quote]Мама в мене авторитарна, завжди повинна бути в центрі уваги, і при будь-якій нагоді намагається домінувати.[/quote] В неї така психіка...

Так що робити, виникає питання?
Напевно, варто, передусім, визнати, що нічого не зміниться. І прийняти цю реальність.
А далі у співпраці з психологом навчитись давати собі те, чого не отримали від мами. Прийняття, турботу, увагу і повагу, зрештою, любов без усяких умов(!) Повірте, це можливо, адже всередині Вас існує батьківська модель. От в неї і належить вдихнути енергію найкращих проявів людяності по відношенню до самої себе.
На цьому шляху, скоріше за все, позбавитесь психосоматичних хвороб(!)

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Душа, доброго часу доби!
Мені відчувається Ваш біль, сум і безпомічність. Дуже шкода, що з Вами таке відбувається (( В подібних історіях важливо розуміти, що ми не можемо змінити іншу людину. Але ми можемо працювати над собою та змінювати себе щоб почувати себе вільною, наскільки можливо - щасливою людиною. Тобто жити автентичне життя. 
 
З того, що Ви описали, бачу дуже не просту, багатошарову ситуацію. Не вистачає деталей.. 

 [quote]Зараз вона говорить, що пишається мною, а мені потрібно від неї інше.[/quote]
А чого саме Вам арах від неї потрібно?
А вона про це знає? Тобто Ви вербально їй про це прямим текстом, без претензій, а в діалозі - казали?
Спілкуватися з нею важно було завжди?
Через що?
Про що і як спілкуєтесь зараз?

Ирина Миколенко · Answer

Доброго дня!
В вашем случае - лучше всего осознать... что вы не переделаете свою мать (на любящую, тактичную, нежную...)
Это как компот в молоко переделать... не выйдет! Как бы не хотелось...
И чем скорее вы это сознаете, тем быстрее перестанете саму же себя - иллюзорными желаниями травмировать каждый раз.
И зачем к ней приходить каждую неделю... как на пытку... сократите тогда визиты до минимума. 
Это нормально в вашем случае. Раз в месяц приходите к ней. Или вообще не приходите сами, пока она сама вас не попросит, чтоб пришли к ней в гости.
Больше думайте о себе! (А не о матери!). 
О себе позаботьтесь! И своем спокойствие! (За нее вы не в ответе!).
Уйдите лучше в свою новую семью - в мужа в детей - если есть. 
Либо создайте свою новую семью на радости, принятии тепле радости! 
А с прошлым нужно осознать... да прошла уроки... сделала выводы... 
и все надо жить своей жизнью! А не прошлым...
( но к этому вам еще надо прийти - созреть - на проработке у психолога).

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Відносини з батьками

Ответы психологов