Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Жила-была девочка. Ей все советовали заботиться о себе. Да и она сама бы...»
Вопрос от: Kitty Возраст: 30

Чому відчуваю злість і байдужість як реакцію на втрату

Доброго дня.
Раптово пропала киця, все обшукали і ніде її немає. 2 роки вона жила з нами як член сім'ї. Підібрали її з вулиці кошеням, хтось підкинув, було холодно, вона жалісно мявкала. Відігріли, лікували, любили, піклувалися, багато проблем на початку з нею було, справлялися, хвилювалися як за дитину, жаліли, турбувалися. Я любила цю тварину і була до неї прив'язана. Зараз вона пропадала, і все що я відчуваю – це злість і байдужість. Всякі неприємні думки – краще вже б її не було, відчуття ніби її ніколи й не було, ніби сміття саме себе винесло, та пішла вона, якщо вона повернеться то я вже не захочу її прийняти, я більше ніколи не захочу завести кота. Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Реакция на утрату и болезненные переживания у всех разная.
Скорее всего ваши чувства настолько болезненны и неприятны, что ваша психика выбрала такую защиту - вроде равнодушие и нежелание заводить еще животное (ведь привязываешься к нему, а он умирает/пропадает).
...
Юлия Якименко — психолог
Юлия Якименко психолог
Дніпро ·
Здравствуйте!
"Всякі неприємні думки – краще вже б її не було, відчуття ніби її ніколи й не було" Вам невыносимо состояние неопределенности и переживания, которое никак не может разрешиться. С одной стороны ожидание, с другой невыносимая неизвестность очень утомляет.
...
Ирина Островерх — психолог
Харків ·
Здравствуйте!

"Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати"

Кто решил, что ваша реакция на потерю странная и неумесная? Ваша реакция такая как есть. Злиться - это нормально. Вы вложили много своих сил, чтобы животное было здоровым, пока кошка была рядом вы получали от неё эмоции и вроде как баланс брать - давать был отрегулирован. Сейчас он нарушен, вы ничего не получаете, поэтому злитесь и приходит осознание, что животные будут от нас уходить хочеться вам того или нет. Они теряются, погибают и это естественно.
А вот ваше состояние "що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати" вызывает много вопросов. Кто бы осуждал вас, или осуждает, когда вы не грустите и не продолжаете искать?
...
Марина Сивец — психолог
Марина Сивец психолог
м Конотоп ·
Доброго дня, Kitty.
Ваша реакція на втрату цілком нормальна і відповідає одній (чи кільком) із стадій проживання втрати або адаптації до нової реальності, в якій немає вашої домашньої улюблениці поруч з вами (всі стадії це: шок, заперечення; гнів, почуття провини; торг; апатія, байдужість; печаль, смуток; прийняття).
Втрачати близьку для себе істоту - боляче, тож ваша психіка ніби розкладає на частини весь цей процес, щоб його легше можна було прийняти і знайти місце у вашому життєвому досвіді.
Дуже важливо давати місце всім емоціям, думкам, ввдчуттям, що виникають в цей період. Якщо відчуваєте, що вам потрібен хтось, хто розділить ваші почуття, допоможе розібратися, що з вами відбувається в даний момент і як сприяти зміні свого стану на кращий - не соромтеся звертатися до психологів індивідуально.
...
Дополнение от автора вопроса ·
Дякую за відповіді. Перечитувала. Ви праві, напевно то захисна реакція. Моя злість вже вивітрилась, і зараз дуже боляче і гірко. Весь час думаю про неї. Мені не вкладається в голові, як це можливо сприйняти, що вона була, а тепер її немає з нами, і я не знаю чи вона колись повернеться, чи знайдеться, чи вона взагалі жива.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 349293 для Ирина Николаевна

Не знаю чи саме засуджували, а от посміювалися б напевно батьки і чоловік, тому що вони не сприймали того, як тепло я до неї відносилась, як до людини, як до дитини. Та власне вони напевно будь-яку мою емоційну реакцію вважали б ненормальною і недоречною.
Добрый день!
цитата:
Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати.

Шок, отрицание и злость - это первый этап проживания потери.
Ваша психика "работает" на самосохранение и поэтому вы и испытываете те чувства о которых пишете.

Вопрос заключается в том, что вы совсем разуверились, что кошка вернется?
Или вам легче не надеяться на это?
...
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?