Чому життя - це страждання? Як боротись з самотністю?

Доброго вечора.

маю психічний розлад

Який розлад, якщо не секрет? Ви спостерігаєтесь регулярно у психіатра?

який вживає психотропні таблетки

Таблетки Вам виписав лікар? І якщо так, чи дотримуєтесь Ви назначеної схеми лікування? Чи повідомляли лікарю про побічні ефекти від пігулок, якщо такі спостерігалися? Всі ці речі обов'язково треба обговорювати зі своїм психіатром, бо люди з суто психологічною освітою не мають повноважень тут щось радити.

ЧОМУ ЖИТТЯ - ЦЕ СТРАЖДАННЯ? ЯК БОРОТИСЬ З САМОТНІСТЮ?

А це дуже екзистенційні питання, які лежать саме в компетенції психологів та психотерапевтів.
Життя = страждання - це популярна теза в багатьох філософських системах і віруваннях, заснована на тому, що ми приходимо в цей світ, щоб долати труднощі, які в будь-якому разі будуть, у кожного свої. Суто логічно можна не погодитися з тим, що все життя складається з суцільних страждань, але так, в ньому багато болю (як фізичного, так і психологічного) і проблем, які потрібно вирішувати. І тут нема якогось вищого умислу, скоріш за все просто світ є таким, як є - ні хорошим, ні поганим.
Деяким людям від страждань допомагає пошук сенсу свого існування. Як казав Віктор Франкл "Якщо людина знає, навіщо жити, вона витримає будь-які "як". Але не кожна людина знаходить сенс життя (чи примиряється з його відсутністю) одразу, і це породжує ексистенційну кризу.

ЯК БОРОТИСЬ З САМОТНІСТЮ?

Самотність - теж дуже поширене, складне почуття. Існує екзистенційна самотність, згідно з якою ми всі проходимо цей життєвий шлях самі: самі народжуємось, самі помираємо, а інші люди нас лише супроводжують, якщо пощастить таких зустріти. Але буває і ситуативна самотність, викликана багатьма факторами, такими як незакриті емоційні потреби, почуття ізоляції через ментальні розлади і таке інше.
Тут важливо визначити, в яких ситуаціях Ви почуваєте себе самотнім? Це самотність наодинці з собою, чи самотність серед інших людей? І якого контакту з собою та іншими Вам би хотілося, щоб почувати себе менш самотнім?

Підтримую свою колегу у всьому вищесказаному.
Щодо труднощів, важкої роботи - дуже багато людей знаходяться в схожому положенні. Так, нажаль, влаштований цей світ. Комусь пощастило з батьками, хтось - опинився « у потрібний час у потрібному місці» і зміг заробити якісь статки і побудувати бізнес, а хтось важко працював все життя - на півночі ліс рубив і в мороз труби зварював чи операції робив і лише під кінець життя отримав якусь стабільність…
Ви написали про один ресурс, яким ви можете покращити своє життя - це час. Час, який ви зараз витрачаєте «на перегляд безглуздих відеороликів». Ви можете витратити цей час на отримання нових знань, навичок, вмінь, які будуть цінуватися дорожче, ніж виснажлива фізична праця… це непростий шлях, він потребує терпіння, послідовності, самоорганізації. Але ви ще дуже молодий, ви можете ще все змінити в своєму житті.

Добрый день!

Що може принести задоволення сором'язливому хлопцю який вживає психотропні таблетки, які в свою чергу притупляють мислення?

Ваши проблемы связаны с вашим заболеванием -

маю психічний розлад

Какой диагноз вам поставил врач?

Доброго ранку!

ЧОМУ ЖИТТЯ - ЦЕ СТРАЖДАННЯ?

Маленьке уточнення. "Чому МОЄ життя - це страждання?"
Не у всіх людей життя - суцільне страждання. Так, моменти або періоди страждання трапляються. Водночас є багато радості, задоволення, хвилинами - щастя.

У Вашому випадку життя псується через хворобу. Це вона спотворює сприйняття світу, людей і власних можливостей. Відбирає сили і занурює у самотність. И чи було ТАК з Вами завжди? Яким було Ваше дитинство? Що цікавого і світлого приходить на згадку про своє минуле?

ЯК БОРОТИСЬ З САМОТНІСТЮ?

Про що Ви думаєте на самоті?
Які книжки читаєте?
Чого бажаєте для себе від людей?

Відредаговано автором 14-09-2023 10:18:25

Хочу мати людину, друга, з яким можна поділитись наболілим, виговоритися, постійно не тримати все в собі.

С диагнозом

F25.2

это будет сделать сложно.
Что говорит ваш лечащий врач?
Вы вышли в ремиссию?
В психоневродогических диспансерах есть штатные психологи.
Вы работаете со специалистом?
Там же должна быть групповая психотерапия. Есть такое в вашем ПНД?

Лікар нічого суттєвого зі мною не обговорюває.

Про возможность работы с психологом в ПНД тоже ничего не говорит?

Просто хочеться мати людину, якій можна виговоритися.

Я підтримую пораду колеги вище дізнатись у психіатра, чи є можливість безкоштовно попрацювати з психологом в психоневрологічному диспансері, де Ви лікуєтесь. Там повинен бути клінічний психолог, якому як раз можна виговоритися.
Також у ПНД може бути варіант групової терапії (для людей зі схожими діагнозами або схожими проблемами), про це теж можна в лікаря спитати.

Хотілося б мати хоча б одного справжнього друга.

Думаю, це можливо, хоча справжніх друзів буває складно знайти, будучи людиною з діагнозом чи без нього.
Можна шукати друзів по інтересах: групи підтримки для людей з психічними розладами, які можна знайти в соцмережах в тому числі, але варто шукати групи з хорошою репутацією; книжкові клуби/якісь безкоштовні онлайн і офлайн заходи для любителів читання. Можна спілкуватись з однодумцями на теми спорту чи автомобілів, навіть якщо Вам не можна водити авто або Ви надто втомлені після роботи фізично (говорити про свої інтереси в будь-якому разі можна).

Від людей хочеться хоч трохи уваги, навіть у колі сім'ї - я небагатослівний та не знаю про що розмовляти.

Люди, які мало розмовляють, іноді вміють добре слухати інших. Це теж цінна риса характеру, бо іншим людям теж буває потрібен друг, який може вислухати.

Відредаговано автором 15-09-2023 01:41:00

Друзів було безліч, коли я був підлітком.

І де ж ті друзі поділися?

У 16 років я почав зустрічатися з дівчиною, через майже 3 роки ми розійшлися, і в мене була велика депресія яка переросла в психоз.

В той період чи після за допомогою до лікарів звертались?
Напевно, що до таких складних станів призвела підліткова переоцінка почуттів. Цікаво, зараз вірите в кохання? В те, що не всі люди всім без винятку підходять? Що стосунки це процес, який має початок і своє завершення через різні причини?

Із світлого пригадується час, в основному, літні канікули, які ми проводили на річці з товаришами.

А зараз як проходять Ваші вихідні? Чим їх наповнюєте?

Прочитав - "7 звичок надзвичайно ефективних людей" Стівена Р. Кові.
Зараз читаю "12 правил життя. Ліки від хаосу"

Щось сподобалось в книжках? Що можете узяти для себе з прочитаного?

На самоті думаю що от от займусь тренуванням м'язів, але після виснажливої роботи не хочеться.

Почніть з посильних фізичних вправ, краще зранку. Я сам так роблю перед прийманням душу і сніданком.

Хочу мати людину, друга, з яким можна поділитись наболілим, виговоритися, постійно не тримати все в собі.

Колеги вже висловили корисні поради. ЦІкавтесь в лікаря, в ПНД, в інших місцях про можливість спілкуватись з психологом, відвідувати групи психологічної підтримки тощо.
Життя не можна ставити на паузу. Воно триває. І Ви рухайтесь далі.