Я не достатньо страждаю, щоб мене пожаліли

Це нормально, що Ви хочете, щоб Вас зрозуміли і підтримали. Вам хочеться з кимось поділитись переживаннями, а не лише позитивом. Це людська природа.
Не знецінюйте свої труднощі!
Рекомендую звернутись до психолога.

Вам потрібний хтось, хто почує і не буде знецінювати.
Часто людям важко наважитись. Але це те, що можна зробити для себе)

А тот другой, кому вы жалеетесь, понимает, что вы в ответ хотите?
Ну потому что вам пример про 7 учеников в день звучит просто как констатация факта.
А второй вопрос. А ваша мама способна проявлять сочувствие и эмпатию? Не все люди способны сочувствовать. Большинство обесценивают. Как в свое время с ними делали их родители. По другому они не умеют

Доброго дня!
Як на мене, потрібно спершу розібратися, а чому так важко? У чому причина?
Адже, коли є мотивація та цікаво, навряд чи захочеться, щоб тебе жаліли...
На перший погляд, складається враження, що робите все "через силу" та і не дивно... Робота з людьми завжди забирає сили, особливо, якщо не має знань, як відновлюватися...
Окрім того, люди так влаштовані, що розуміють лише тоді, коли самі будуть мати схожий досвід. Ваша мама працює з людьми? Які вас з нею стосунки? Чи, загалом прийнято співчувати одне одному?
А ще, вдається, що за зовнішнім криється ще щось, більш глибоке... Адже, робота не може бути сенсом життя, тим паче, для молодої дівчини... Як у Вас із особистим життям?

Добрий день! Ваші відчуття і думки, які Ви описали, можуть вказувати на те, що Ви можливо відчуваєте стрес або вигорання від роботи та відносин з навколишніми.

Перш за все, важливо прийняти свої почуття і не порівнювати їх із чужими. Ваші труднощі теж є важливими й ви маєте право відчувати, як вам важко.

Дуже схоже, що є певна заборона на втому й відчуття жалості до себе. Подібна поведінка формується у дитинстві у стосунках з авторитетними дорослими.
У прикладі який Ви написали, явно прослідковується що у цьому діалозі з мамою ви не отримали потрібної Вам реакції.

Нещодавно пожалілась мамі, що маю багатенько учнів в день(7), але вона відповіла, що це нормальний робочий день людини. Мені неприємно.

Можливо це притаманно для людей які Вас оточують, ігнорувати втому, не турбуватись про свій відпочинок й не просити допомоги.

Ви можете допомогти собі полегшити цей стан:
- Забезпечте собі час для відпочинку та відновлення енергії.
- Поміркуйте, які конкретні чинники роблять вашу роботу важкою та чим можна полегшити ваше навантаження.
- Спробуйте встановити зв'язки з іншими людьми, які можуть поділитися подібними досвідами або надати емоційну підтримку.
- Розгляньте можливість звернутися до психотерапевта або консультанта. Вони можуть надати вам підтримку, розуміння та інструменти для кращого управління емоціями.

Добрий вечір, дуже Вам співчуваю. Насправді Ви більш ніж достатньо страждаєте і не тільки через роботу та інші життєві труднощи. Вам бракує уваги, любові і підтримки. І не тільки саме зараз, а вже давно. Якщо дітям не вистачає уваги - вони, навіть підсвідомо, можуть вдаватися до штучних методів. Наприклад, дитина, а згодом вже і доросла людина, може раптом справді захворіти, щоб близькі люди звернули на неї більше уваги, потурбувалися, пожаліли і взагалі більше любили. Але любов, вона така цікава насправді, вона або є, або її немає. Її не заслугуєш і не купиш.
Ваша мати, на превеликий жаль, не може Вам дати те, що Вам так необхідно. Тому легше у цій ситуації відповісти - не видумуй. А згодом, Ви самі у собі починаєте сумніватися: "А може я дійсно придумую і це все неправда". Не робіть, будь ласка, цього. Не сумнівайтеся у собі і своїх відчуттях. А навпаки, почніть себе цінувати і любити, жаліти і підтримувати, щоб розірвати це замкнене коло. Тому що Ви самі у себе будете завжди, а інші люди також можуть з'являтися у Вашому житті: любити, цінувати, підтримувати. Але починати треба із себе самої, а світ навколо буде підтягуватися до Вас)