Чоловік не хоче жити окремо від батьків

Question

Доброго дня мені 29 у шлюбі вже 3 роки є син якому буде скоро 2 роки. Живемо у чоловіка з його батьками , свекруха мене не любить від самого початку , принижує мріє мене позбутися , щоб я пішла жити до себе в місто. А чоловік живе в селі . Одним словом одне пекло. Тесть наче нормальний але також хочуть щоб все робила я і ніякої допомогти від них.
Раніше чоловік приїжджа в місто коли я з сином їхала до своїм батьків і залишався з нами ночувати. 
А останнім часом взагалі відмовляє не хоче , а коли я питаюсь чи піде він з нами жити в місто бо я з його мамою не витримую то він каже що не знає, скоріше що ні а буде просто приїжджати до нас.
Скажіть як бути в даній ситуації, я не хочу це терпіти і слухати його маму . 
Він мені каже на це все просто не звертай уваги, але сам він не розуміє як це морально важко.
Я розумію якщо переїду в місто ( є вільна квартира яку залишили нам мої батьки ) то він скоріше за все не піде і наша сім&#700;я розпадеться, але з другої сторони життя одне щоб проживати його з жінкою яка мене принижує.
Порадьте будь ласка

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Живемо у чоловіка з його батьками , свекруха мене не любить від самого початку , принижує мріє мене позбутися , щоб я пішла жити до себе в місто.[/quote]
Olenka, доброго ранку. Чому Ви погодились жити з батьками чоловіка, якщо з самого початку розуміли, що свекруха Вас не любить.

[quote]Він мені каже на це все просто не звертай уваги, але сам він не розуміє як це морально важко.[/quote]
Йому варто розказувати, як Ви себе відчуваєте після різних ситуацій з його мамою.

[quote]Я розумію якщо переїду в місто ( є вільна квартира яку залишили нам мої батьки ) то він скоріше за все не піде і наша сім&#700;я розпадеться, але з другої сторони життя одне щоб проживати його з жінкою яка мене принижує.[/quote]
А які у вас з чоловіком взагалі відносини? Чи є в них щось цінне для Вас?

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Я погодилась жити з його батьками це була умова інакше ми б не одружилися. Звучить мабуть смішно але я погодилась бо мабуть більше хотіла втекти від своїх батьків.[/quote]
Ваш чоловік не готовий відокремлюватись від батьків та дорослішати. Ви погодились на його умови, щоб втекти від своїх батьків. В результаті живете зі свекрухою, яка Вас принижує, і чоловіком, який так і залишився в дитячій позиції.

[quote] Він знає і бачив всі мої сльози і які я мала стреси і як важко це все переносила. Він говорив з мамою казав щоб не чіпала мене що вона не права.[/quote]
Напевно, Ваш чоловік не є авторитетом для своєї мами, що недивно. Якщо не відбудеться сепарація у Вашого чоловіка від своїх батьків, вони ніколи не будуть з ним поводитись як з дорослою людиною.

[quote]Відносини у нас чудові, ми не сваримось[/quote]
Але при цьому він не буде жити з Вами та сином, якщо ви переїдете в місто у вільну квартиру. Якщо відносини чудові, чому він готовий їх так легко втратити?

[quote]Я є окрема особистість яку потрібно поважати .[/quote]
Так, звичайно. І Ви маєте право захищати себе, якщо відчуваєте неповагу.

[quote]Ми мало з чоловіком проводимо час разом так щоб окремо , завжди хтось є чи тато його чи мама.
Я три роки якось з цим жила а тепер розумію що вже не хочу.[/quote]
Вам варто хоч інколи проводити час з чоловіком вдвох, щоб мати можливість відчувати себе парою, говорити про ваші відносини без свідків. Чи бувають у вас такі моменти?

[quote]Я мабуть не відповіла чи є щось цінне . Я не можу відповісти на це запитання[/quote]
А що Ви отримуєте в цих відносинах? Чому живете саме з цим чоловіком?

Елена Мороз · Answer

Добрий день! Ви пишете, що ваш чоловік не хоче жити окремо від своїх батьків, а ви не хочете жити з його батьками. Ви переживаєте, що коли поїдете жити з сином окремо, ваш чоловік не поїде з вами, а залишиться зі своїми батьками. І так, правда, може бути, бо жити з його батьками то була його умова, «інакше ви б не одружились».
Дивіться, так буває, що ми погоджуємось на якісь умови не сильно переймаючись тим, що за ціма умовами стоїть. Ви погодились жити з його батьками, бо хотіли «втекти від своїх батьків». І на той час, мабуть, то був гарний вибір, який задовільнив ваші потреби. Але, по прошесті 3 років спільного життя і народження дитини, ваші потреби змінились і зараз перед вами стоїть питання, як жити далі. І це, здається ваше питання, бо для вашого чоловіка, схоже, нічого не змінилось за ці три роки - він одружувався за умови проживання з його батьками, ви жили і живете з його батьками і це його пропозиція. 
Скажіть, будь ласка, яка б підтримка від психологів вам би підійшла? Як самі вважаєте, поради в якому напрямку ви хочете? 
З повагою, Олена Мороз.

Валентина Жемчужникова · Answer

Я бы рекомендовала вам работу с психотерапевтом. Потому что мужчина, который выбирает жить с родителями, когда уже взрослый и сам родитель, который просто наблюдает за унижениями жены, сам еще ребенок. И вы, которая выбрала такого мужчину, скорее всего так же ребенок. По сути вы и пишите, что согласились жить с его мамой, чтобы сбежать от своих родителей. Это про детскую позицию. Взрослый человек не выберет жить с ребенком.
Поэтому хорошо бы разобраться в том, как вы себя ведете, как строите отношения, и взрослеть потихоньку.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Olenka!
[quote]Порадьте будь ласка[/quote]
От якби ж поради діяли! Але ж вони не діють, бо відповідальність Ваша. І розуміння ризиків Ваше. 
Ну то як, виходячи з цього, може допомогти психолог? 
А він, насправді, може(!) -краще розібратись з почуттями, з певними переконаннями, сумнівами тощо. 

[quote]Чоловік він не поганий але от компроміси це не його.[/quote]
Здається з написаного Вами, що не тільки компроміси "не його"... 

[quote]Для нього важливий він сам.
Мені боляче кожного разу чути це все. Він не переймається що мені неприємно завжди каже забий болт і живи .[/quote]
Забий болт - це щось з репертуару і лексикону особливого типу особистостей.
Забий болт - тобто змирись, задави свої емоції і продовжуй далі ковтати безперервні приниження.
На скільки в такому разі вистачить Вашого терпіння і здоров'я?
Невже Ви власними руками позбавите себе можливості бути в спокої, жити наповненим щасливим життям? 

Ось це, на мій погляд, критично важливий момент, адже проливає світло на Вашу модель побудови близькості [quote]я чомусь боялась що я не буду мати сім’ї. Коли ми зустрічалися він часто робив мені качелі у стосунках провокував на сварки і так далі . Міг принизити обізвати і перекрутити все так що це я винна.[/quote]
Там помітні страхи, недооцінка себе і готовність терпіти принизливе ставлення до себе...
Вважаю, що з цим запитом варто звернутись до психолога особисто. Тому що з такими підходами ані в цих, ані в будь-яких інших стосунках здорових відносин не збудувати.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Я не знаю чому він готовий так легко їх втратити. Він завжди казав що для нього на першому місці це його комфорт а з будинку у квартиру де йому не комфортно він не буде переїжджати . Скоріше за все ми не настільки для нього важливі. Я думала дитина його зміниться але ж ні.[/quote]
Це була ваша ілюзія. Але реальність виявилась іншою. Якщо чоловіку дуже некомфортно жити в квартирі, ви б могли продати квартиру і замість неї купити чи побудувати будинок. Як варіант. Але це якщо вам обом потрібно зберегти ваші відносини. Якщо люди хочуть бути разом, вони знаходять способи, як це зробити, щоб врахувати потреби обох партнерів. Але якщо чоловік не готовий вкладатись у відносини, можете зробити висновки про його ставлення до вас.

[quote]Я давно думаю чому я з ним живу , зараз я боюсь що не потягну з дитиною сама , що залишусь сама. Нікому буду не потрібна .[/quote]
Як мінімум, Ви будете потрібні собі і дитині. Ви вже можете поставити собі за мету стати більш самостійною, в тому числі фінансово, продумати, що Ви для цього можете зробити. Через деякий час дитина зможе ходити в садочок, у Вас з'явиться більше вільного часу. Ви вже можете планувати, як будете його використовувати, щоб полегшити собі життя в майбутньому.

Алла Владимировна Романенко · Answer

Співчуваю вам! Ви не можете ніколи бути хозяйкою в чужому домі, але ви можете бути господинею своєї долі. Ви терпите дуже довго і боїтесь. Я думаю, що саме страх блокує ваші бажання. Ви самі пишете, що ви хочете, але хочете нашого керівництва як у психологів, ми теж можемо за вас вирішити, так само як ваш чоловік, тільки воно вам нащо?) 
Вам треба працювати з власною агресією, вона у вас подавлена, ви з нею зустрічаєтесь через свекруху та свого чоловіка, вони гарно кажуть ні і не хочу на відміну від вас.
 Ви не можете вирішувати стосунки чоловіка і його матері, але ви можете вирішувати за себе в стосунках з чоловіком. Ви чекаєте, щоб він вас обрав, а чи обираєте ви себе?

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброї ночі, Olenka!
Ви - залежні від своїх батьків, досі їх боїтеся. Чоловік, якого собі вибрали, теж виявився залежним від своїх батьків.
Якось дуже схоже та закономірно це сталось, не помічаєте? І ще, здається він дуже схожий на Ваших батьків - егоїстичний, маніпулюючий, знецінюючий (нарцис?). Не дарма його такого вибрали, а тепер страждаєте.
А тепер Ви живете разом з ним і не знаєте, для чого (скоріше не для чого, а через БЕЗВИХІДЬ та СТРАХ перед своїми батьками та через психологічну залежність від чоловіка), і що цінного є в цих стосунках?
Вочевидь, що без психотерапії з психологом з подібної пастки, в яку ж самі й потрапили, не вилізти.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Чоловік не хоче жити окремо від батьків

Ответы психологов