Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 2 часа тому: «Здравствуйте. Вы правильно видите, что здесь два запроса про отношения и про себя, и они очень сильно у вас переплетены. Это два рельса. И если ехать только по одному, ничего не из»
Марта Калина
Марта Калина 3 часа тому: «Добрий день! У психотерапії є поняття «Терапевтичне погіршення» — це поява у клієнта в ході терапії (або після) негативних, важких, тривожних переживань, які можуть проявитися чере»
question author 5 часов тому: «я займаюся цим не лише коли мені погано. я вважаю до селфхарма це віднести не можна? я болю собі боляче поки не вгамую свій голод болю»
Вопрос от: Настя Возраст: 17

гіперопіка від батьків.

Мені 17 років, я маю чітке розуміння того, що буде якщо я не буду дотримуватися чогось, або взагалі ігнорувати щось. Я знаю наслідки будь-яких моїх дій, знаю що буде очікувати в поганому випадку. Але я так втомилася від того, що мої батьки занадто сильно через це хвилюються. Я знаю, що всім батькам спокійніше коли їх дитина здорова та не має проблем, але це якось занадто. Чому коли я банально не хочу їсти або коли мені взагалі не хочеться їсти те що подано, мене потрібно зовсім позбавити будь-якої іншої їжі? Чому саме в у "вирок" я повинна або зовсім не їсти що мені хочеться або їсти те до від чого мені гидко? Так, я занадто прискіплива у їжі, але хіба це не є нормальним? Чому саме від цього вони настільки сильну сварку влаштовують, через яку мені навіть соромно піти і поїсти хоча б щось? Чому я боюсь саме того, що після сварок вони будуть сидіти між собою і говорити про те, що я з'їла за день і в якій кількості. Мені це не подобається. Добре вже з їжею, але чому тоді постійні розмови з ними перетворюються на зрівняння мне з кимось іншим, або до прискіпливих розмов про мій зовнішній вигляд, про моє здоров'я, про те, що мені потрібно спеціально забути про всі свої страхи та знайти якихось друзів. Чому вони не намагаються врахувати мою думку? Іноді мені так хочеться щоб їх розмови зі мною не були занадто сильно зациклюватись на тому, що я занадто не така як їм хочеться. Мені хочеться чути такі питання: " "А чому ти не хочеш мати друзів?", "А який в тебе настрій і чому не хочеш поїсти?" "А як ти себе відчуваєш?". Я не хочу постійно відчувати сором перед ними за себе, мені не хочеться відчувати себе гіршою у всьому коли вони говорять про мене, мені не хочеться відчувати занадто сильну їх опіку за моє здоров'я. Я так втомилася від цього всього. Чи можливо знайти якийсь вихід з цієї ситуації, навіть коли вони не хочуть йти на контакт? Мені хочеться спокійне життя з батьками, які знають що я сама розумію всі ризики і не треба мені повторювати це все кожен день.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Мария Радченко — психолог
Мария Радченко психолог
Дніпро ·
Доброго дня, Настьо!

Ви зараз знаходитесь в юнацькому віці, коли дослідження своєї особистості та сеперація від батьків - дуже плідні заняття, враховуючи Ваші вікові особливості. У Вас може виникати багато сумнівів щодо того, чи все з Вами гаразд, можуть навіть виникати депресивні реакції і екзистенційні кризи з оглядом на сімейну історію і особливості Вашого характеру. Проте, нічого з цього не я невирішуваним, все можна вирішити, але поступово.

Батьків уже не зміниш, такі вони люди. Тривожні, контролюючі. Певне, вони самі прережили багато труднощів та життєвих криз, тож проєктують на Вас своє занепокоєння і бажання тримати під контролем хоч щось (хоча б Ваше життя), і це їх механізм справлятися.
Плюс, багато хто з батьків горює, коли дитина покидає батьківський дім, особливо якщо все життя батьків в минулому було зав'язано саме на дитині. Тому вони можуть неусвідомлено тримати Вас біля себе і сприймати як маленьку.

В цій ситуації важливо поступово опановувати себе як дорослу людину, будувати своє майбутнє таким, як Вам хочеться, і вибудовувати здорові кордони з батьками в делікатній, але наполегливій формі. Так, що Ви їсте, як виглядаєте і з ким спілкуєтесь - то Ваша особиста справа.
Можна, до прикладу, на питання про друзів відповісти "Дякую, але мені нормально самій" (якщо Вам нормально самій) або "Я б хотіла знайти друзів, але поки нема ресурсу це робити" (якщо Ви все ж хочете друзів). Думаю, батьки зрозуміють.
На питання про іжу "Дякую, але мені ця їжа не до смаку, я краще приготую і/або з'їм щось інше." В радянські часи через постійні дефіцити продуктів була практика змушувати дітей їсти, коли ті не хочуть ("їж що дали, завтра і того не буде"). Це зараз ми розуміємо, що це провокує РХП, але тоді в людей здебільшого тих знань не було, тому маємо що маємо. Головне, щоб у Вас були власні тілесні та особисті кордони, навіть поки Ви ще живете з батьками.

Ну, і подумати про своє майбутнє в плані навчання і/або роботи, щоб було якесь заняття по душі, якесь джерело доходу з можливістю з'їхати в перспективі. А для психологічної підтримки звернутися до психолога у своєму навчальному закладі або почекати повноліття, і обрати психотерапевта вже на платній основі. Удачі!
...
Добрый день!
цитата:
Чи можливо знайти якийсь вихід з цієї ситуації, навіть коли вони не хочуть йти на контакт?

К сожалению, ваша ситуация с родителями уже зашла в тупик.

И сейчас вам может помочь только медиатор, а именно - семейный психолог.
Но для этого ваши родители должны иметь желание обратиться к специалисту, что вероятнее всего, они делать не будут.

Вы можете, конечно, учиться противостоять давлению родителей.
Но для этого вам потребуется индивидуальная работа с психологом, оплачивать которую должны будут опять-таки ваши родители.

цитата:
Мені хочеться

Поэтому у вас есть только один вариант решения проблемы - становиться материально независимой от родителей.
Тогда вы сможете жить отдельно от них и не только питаться и выглядеть так, как хотите, но и решить все свои проблемы с помощью психотерапии, которую будете оплачивать самостоятельно.
...
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?