Як подолати агресію

Здравствуйте!
Вы описываете травму с детства пережитую с отчимом, она есть и остается, и к сожалению когда муж говорит
"Від чоловіка тільки одне і чую ти себе накручуєш , припини це робити живи спокійно" это звучит обесценивающе ваши переживания которые до сих пор с вами, но мужу этого не понять. Ссоры из-за мелочей, могут быть проявлением вашей агрессии в том, что вас не понимают, не слышат, и все как будто должно решится само собой.
Я вам рекомендую выбрать психолога и поработать с своей травмой, ваше поведение это уже следствие отношения и ожидания от мужского пола!

Доброго дня.

Щиро співчуваю Вашому непростому досвіду, що спіткав Вас.

А як давно відмічаєте проблеми з агресивністю, з тривогою? І чи тільки на чоловіка вона проявляється в такі мірі? Дивлячись назад, що саме в цих дрібничках так дратує? Самі річ, звичка, чи чоловік, чи те як він виглядає в цей момент, чи те, коли саме це робить?

і іноді відчуваю що нападаю перша аби мене не скривдили

- видається доволі доречним, такий висновок, але агресія часто може бути про різні речі. Про захист, в тому числі, про видимість,, про відстоювання свого, коли видається, що нас відсувають в бік. Це треба аналізувати

І що саме покликає Вашу агресію, складно сказати тільки з таких уривків, краще дослідити це питання у психолога, а заодно і теми тривоги, щоб зняти із себе багаж складних переживань. Бо, видається, із Ваших слів, що дуже якось Вам непросто триматись, хоч Ви і стійко це робите.

Якщо говорите технічно, не розбираючись достеменно в причинах, то з надмірними емоціями можна намагатись працювати через дихальні техніки, техніки саморегуляції, можна знайти в інтернеті, через емоційне вивільнення. Виписувати, викрикувати, малювати, виражати різні свої емоції, в тому числі агресію. Корисними і релаксаці чи медитації, що допомагають швидшому заспокоєнню, і кращому контролю над емоціями.
Можете поцікавитись в інтернеті чи в особисті повідомлення якісь техніки, і це може допомогти. Але без пропарцювання причини, буде складно.

Доброго дня, Liza!

ЯК ПОДОЛАТИ АГРЕСІЮ

Відчуваю, наскільки це питання актуальне для Вас. Дійсно, коли

мозок не дружить з емоціями

, взаємини дуже ускладнюються, а переживання після сплеску агресії дошкуляють почуттям вини або чогось близького до них.

То що робити? Умовно кажучи, "подружити" мозок з емоціями. Познайомити їх, налагодити співпрацю і взаємодію, розвиваючи свідомість, тобто вводячи до поля свідомого несвідомі об'єкти і аспекти. Але є передумова - спочатку необхідно ПРИБРАТИ бар'єр, що їх роз'єднує(!) Досвідчений психолог має в арсеналі відповідні методи, способи і прийоми для реалізації такого запиту.

Такою перешкодую, наскільки випливає з Вашого допису, виступають події минулого

в дитинстві були домагання від відчима мами , це постійне мацання інтимних місць проти волі , він був великим агресором підіймав руку

Їх наслідки позначаються на Вашому способі сприйняття, ставлення і взаємодії з партнером сьогодні(!)
І тому завжди насторожі та навіть в дії механізм самозахисту

іноді відчуваю що нападаю перша аби мене не скривдили

В роботі з психологом, вважаю, Вам вдасться перепрожити з іншим ресурсом травматичний досвід дитинтства. А також позбутись необхідності проектувати тодішні почуття до вітчима на чоловіка тепер.

У мене підвищення тривожності, все перевіряю по декілька разів , з'явилась тривога за здоров'я постійно відчуття якоїсь хвороби , само навіювання, та повна апатія , зникає бажання жити за яке я дуже шкодую

Усі питання, насправді, між собою пов'язані. І ті, що наведені вище, і ці, останні. Постійна внутрішня напруга, очікування нападу і використання, ризик приниження і знецінення спалюють Вашу енергію, так потрібну для повноцінного життя.

Тому найкращим варіантом вирішення проблем буде співпраця з фахівцем. Крок за кроком зможете розплутати складні вузли. Розібратись в тому, куди і навіщо вкладати сили та енергію. Як бути конструктивною у стосунках. Як отримувати задоволення і відчувати радість.

Ліза, вітаю!

Агресію не треба долати, нею треба навчитись управляти та використовувати по призначенню. Не відмовляйтесь від цих живих проявів, а для цього раджу при відчутті сильної збудливості рефлексувати.

Спробуйте будувати зв’язки з собою і не вилітати в травматичний досвід, задаючи собі 3 питання:
- хто я зараз? Скільки мені років? (Повернути собі самоідентифікацію і відчуття реальності).

- що я відчуваю? (злість, безсилля, образу, втому тощо. Потрібно просто назвати речі своїми іменами і не оцінювати).

- як я можу про себе зараз попіклуватися? (Утримувати зв’язок з собою і давати турботу, бо саме цього ви не отримали в дитинстві, бо з вами не рахувалися).

Дуже прикро, що ви пережили таку огидну історію з боку вітчима. Я раджу вам по можливості звернутись до психотрепевта і прожити ці нестерпні відчуття. Це можна залишити в минулому і забрати себе звідти, але для початку треба це обробити і прожити. Як наслідок буде шрам, а не рана, що кровоточить.

Ваші образи - це ваші дефіцити. Вам хочеться отримати зовнішню безпеку, але треба будувати внутрішню. Я бажаю вам гармонійних стосунків з собою, ви вже на шляху до них!

Здравствуйте, Лиза. Единственная рекомендация, которая может вам помочь, это обратиться за помощью к психологу, для того чтобы работать с вашей агрессией, тревожностью и нежеланием жить. Советами тут не поможешь.