я у відчаї і не знаю що робити

Доброго вечора, Катерино!

ситуація у нас в сімї дуже не дружелюбна

Чому?

Дитина 14 р, мене ненавидить, звинувачує у поганому житті, ридає і обзиває. вважає що в неї все не так- сім'я, вона сама. Друзів не має. сидить в телефоні у своїй кімнаті 24/7 при закритих шторах. нічого не хоче робити і не робить. КРИЧИТЬ що я її не люблю, бо нічого не роблю з своїм синочком ( її старший брат ображає її тим, що постійно дорікає у лінивстві і каже що вона безполєзна). перестала навіть малювати. погано їсть, жаліється на головні болі і безсилля. коли ображається, то дуже неадекватно (сильно ) кричить і обзивається

Як давно це почалося? Підліток не буде сидіти в кімнаті при закритих шторах просто так. Коли сонячне світло дратує, це може бути одним із симптомів депресії. А депресія - це дуже серйозне психічне захворювання, яке потребує медикаментозного лікування. Тому, думаю, перш за все, Вам треба якнайшвидше звернутися з дочкою до психіатра чи лікаря-психотерапевта. Коли стан дівчинки трохи покращаться (за звичай, це відбувається від 10 днів до двох тижнів прийому препаратів), можна буде звернутися до психолога, щоб з'ясувати, що саме могло спричинити депресію.

Вітаю.
"знаю, що я не правильно щось роблю, але не знаю що маю робити. мало любові? "

Думаю,що " любові" достатньо , але проявляєте Ви її не так,як потрібно дітям. Мені здалося також, що бракує дисципліни та порядку, правил(всі члени родини мають свої обов'язки або що чоловіки не ображають жінок -це для сина) та ін.. Дітям потрібні рамки , тоді вони відчувають себе в безпеці.
До того ж, Ваша донька потребує зараз уваги та обережнего з нею поводження. В неї зараз складний період.

Тому, раджу почати працювати з психологом як найшвидше. .

Риба, як кажуть .... з голови. Доросла в сім'ї- Ви, тому й починати треба з себе. Ви створюєте сімейний простір, тому якщо дівчинка й захоче змінитися, довго це тривати не буде. Бо, навколо все залишиться по- старому. Тому,спочатку Ви, а потім( за потребою)- донька.
Можливий варіант сімейної терапії ( Ви та діти), або ж паралельно ( ви та донька, але у різних фахівців).

до психолога треба ій чи мені в першу чергу?

Доброго дня! Не можу погодитися з колегою. І думаю, що головна проблема в Вашій родини зараз на в дисципліні, а в психоемоційному стані Вашої доньки. Як вона їсть, як спить? Думаю, дівчинку якнайшвидше треба показати лікарю психіатру чи психотерапевту. Якщо дійсно підтвердиться депресія чи якийсь інший діагноз, треба якнайшвидше почати медикаментозне лікування. Інакше наслідки можуть бути непередбачуваними.

Доброго дня!

В вашей семье много обоюдных обид... чуткости нет... вы друг друга не слышите и не понимаете...
Каждый смотрит со своей стороны и не умеет вставать на сторону другого человека.
И этому всему - вы детей должны учить и чуткости, и умению находить компромисс - и договариваться, и соблюдать правила.
А не просто наказала и все...
Это если, вы сами умеете проявлять чуткость и договариваться - умеете соблюдать правила, и свои обещания и т д.
Тогда и дети вас будут копировать. И тоже учится договариваться и соблюдать правила.
А пока вы сами, это все с трудом соблюдаете - больше в инфантильной позиции находитесь - дети вас и копируют.

Должно быть четкое понимание - что и когда делать и главное почему?
Объяснять детям надо спокойно без криков - по взрослому.
А пока ваши дети копируют вас же... потому что вы тоже с ними проигрываете роль ребенка - вам самой надо встать в позиции зрелой личности - тогда и дети почувствуют ваш авторитет и главное что вы действуете справедливо!
Справедливо - это в балансе - объективно.
( а не как мне выгодно)
А пока, у вас в семье каждый преследует свою выгоду, и свои интересы - и потому не можете договорится.
Вам нужен - и для вас лично психотерапевт. И для детей - детский психолог.

А как вас воспитывали родители?
"хочуть мати права і не мати обовязків." - у ваших детей есть, не только обязанности, но и права - вы это понимаете?
А вашим детям нужно понять - что у них есть и права, но есть и обязанности.
Как и у вас - есть права и обязанности.
Но поймут они это, только если вы приложите усилия и начнете им все объяснять - наберетесь терпения - (с чем у вас видимо сложности) - и встаните в позицию взрослого - а пока вы реагируете на обиды дочки - тоже по детски - потому она и не чувствует в вас авторитета для себя.

" або кричу або ігнорую якийсь час. хочуть мати права і не мати обовязків. вчора сказала мені вибач . а я не можу і не хочу говорити з нею."
Вы можете конечно не хотеть общаться с дочкой какоето время -как и она с вами тоже не хочет общаться, тоже имеет право на это. ( если обижена)
Но вы как взрослая и ответственная - должны искать пути как наладить климат и контакт в своей семье - а не просто все пустить на самотек - что пока вы и делаете... так не работает!
Учитесь ответственного отношения к семье и взрослого понимания ситуации.
Когда не пускаем на самотек - а берем ситуацию в свои руки и решаем ее. Берем ответственность за ситуацию.
А отец принимает участие в воспитании детей? Они общаются?

Відредаговано автором 14-06-2024 16:06:55