Глухий кут у відносинах?

Question

Вітаю! 
Дуже прошу психологів та інших користувачів допомогти порадами та своїми думками. Ситуація така. У мене є хлопець, ми разом майже 4 роки. На початку цього літа він заявив, що нам вже треба переводити стосунки на інший рівень, тобто спробувати пожити разом. Я згодна, але ми вперлися в проблему житла і не можемо домовитися. Я не маю власного житла і знімаю кімнату. Вона дуже маленька, 8.5м, і хлопець до мене не переїде. А я не хочу переїзджати до нього, бо маю сумніви як зживуся з його мамою. Мене вона недолюблює, я точно знаю, і я там буду не зрозуміло на яких правах, якась приживала типу бідної родички. Я взагалі не уявляю сумісного побуту з нею. До того ж, раптом щось піде не так, я не зможу одразу взяти та піти від них, бо не маю свого житла. Ще мені подобається район де я зараз живу, бо мені зручно добиратися до роботи, а якщо жити у хлопця, то це їздити через півміста. Я запропонувала йому зняти житло разом, хазяїн комуналки може здати нам іншу кімнату, більшу, зручнішу, але хлопцю така концепція не подобається. Мої доводи він вважає недостатньо серйозними, типу я себе накрутила. Хто знас правий? Хто має піти на поступки?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Accepted Answer

[quote]Коли він знецінює мої доводи, я почуваюся безсилою та роздратованою. [/quote]
І це ще ви не жили разом... Також має значення не лише Ваш стан "безсилої і роздратованою", а ще й Ваші почуття до хлопця через те, що саме він такі почуття спричиняє. Загалом, я би назвав цю ситуацію доволі гучним дзвіночком для Вас. Тому, вважаю, необхідно піднятись в осмисленні ситуації вище рівня житлової проблеми. Подивитись на сценарій взаємин, а він, до речі, проглядається вельми специфічним - вибір партнера (вами обома), тиск і звинувачення, його жертовність на користь мами і таке інше.  

[quote]Я вже для себе виписувала всі можливі варіанти, їх плюси і мінуси, і поділилася цим із хлопцем. [/quote]
Мені здається, що підрахунки плюсів і мінусів не допоможуть. Розбіжності між вами глибше, ніж раціональний рівень. Тут математика складніша. Вона торкається шарів емоційної зрілості, світоглядних засад тощо. 

[quote]Доводи щодо близькості роботи/зручності району він розуміє, а от щодо мами вважає, що я перебільшує, що у мене то якийсь "бзік". [/quote]
Дивіться - в його мапі світу сумісне проживання з мамою цілком прийнятне. Напевно, між ними є порозуміння, можливо, залежність, яку він не визнає, тому що не усвідомлює. Можливо, впливають ще якісь мотиви, про які ми не знаємо. Проте, як би там не було, звинувачувати кохану людину у якихось "бзіках" шкідливо для відносин, бо це ображає і знецінює, закладаючи на майбутнє хиткі підвалини стосунків. 

[quote]Я намагалася йому все спокійно і докладно пояснити.[/quote]
Тобто Ви відкриваєтесь, щоби бути почутою і зрозумілою. І добре, що Ви вмієте це робити.

[quote]Мене вона недолюблює, я точно знаю, і я там буду не зрозуміло на яких правах, якась приживала типу бідної родички. Я взагалі не уявляю сумісного побуту з нею. До того ж, раптом щось піде не так, я не зможу одразу взяти та піти від них, бо не маю свого житла.[/quote]
Якщо, дійсно, упевнені, буцімто його мама Вас недолюблює, то сама постановка питання щодо спільного проживання з нею немає ніякого сенсу. Про що тут можна говорити, якщо є непереборна причина?!

От спитайте себе, навіщо Вам втрачати переваги і зручності, які маєте, і ставити себе ДОБРОВІЛЬНО у залежне становище з усіма можливими наслідками?! Відредаговано автором 25-08-2024 09:55:52

Мария Радченко · Answer

Ніхто не правий і не винуватий, просто в кожного своя точка зору з приводу сумісного майбутнього.

Ви себе не накрутили, бо бажання жити окремо від матері хлопця і будувати спільний побути без її втручання це нормальне здорове бажання. Але якщо хлопець не готовий емоційно чи фінансово до зйому квартири разом з Вами, він теж має право на своє бачення.
Тут питання в тому, наскільки для вас обох зараз принципово жити разом, і скільки ви обидва готові чекати, поки не прийдете до якогось спільного рішення? Ви маєте право не погоджуватися жити з мамою хлопця, і натомість можете запропонувати почекати деякий час, поки не відкладете потрібну суму на окреме житло. Для того, щоб жити окремо, треба психологічна готовність і фінансове стабільне положення, над тим і над іншим треба працювати.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Юлія!

[quote]Мої доводи він вважає недостатньо серйозними, типу я себе накрутила.[/quote]
Тим самим, виходить, що хлопець підриває Вашу віру в себе, в свої почуття і думки. Чи є це прийнятним для Вас? Які емоції викликають його слова?

[quote]Хто з нас правий?[/quote]
На мій погляд, питання взагалі недоречне(!) Справа не в правоті, а умінні обох слухати і поважати позицію партнера. 

[quote]Хто має піти на поступки?[/quote]
Коли мова йде про поступки, то мимоволі вбачається наявність конфлікту. А  між вами хіба конфлікт? Хоча глухий кут в якійсь мірі можна вважати невирішеним конфліктом.

Крім того, поступки з боку когось одного викличуть в нього ж почуття невдоволення собою і образи на партнера, мовляв, це він натиснув і змусив. В такому разі, скоріше за все, нічого доброго в майбутнього не світить.

Тому важливий ДІАЛОГ на рівних. Врахування потреб і емоцій кожного, а також пошук прийнятного обом варіанту. Наприклад, можна не поспішати зі спільним проживанням. Можна почекати.

[quote]На початку цього літа він заявив, що нам вже треба переводити стосунки на інший рівень, тобто спробувати пожити разом. [/quote]
Стосунки на іншому рівні передбачають не лише проживання разом. Сподіваюсь, Ви це розумієте, бо не стільки спільний простір має значення, скільки те, що відбувається між вами рівні взаємин - чуйність, повага, підтримка, готовність робти кроки на зустріч одне одному, зрештою, готовність нести відповідальність дорослої людини за прийняті рішення.

Валентина Жемчужникова · Answer

Вы правы и у вас взрослая позиция.
Позиция МЧ достаточно детская.
Надо переводить отношения на другой уровень. А МЧ готов? Съехать от мамы он не хочет. О каком другом уровне речь? Другой уровень это когда я повзрослел, чтобы жить самостоятельно и отдельно от родителей, а не играть во взрослого у маминой юбки.

Алла Владимировна Романенко · Answer

Юлія, вітаю! 

Ваші сумніви і відчуття дуже далекогладядні та об’єктивні. Ваш хлопець пропонує вам перейти на інший рівень стосунків - переїхати до його мами))) Вибачте, але це не розвиток, це комфорт для нього. Він як чоловік має думати про розширення, про питання житла та про власну відповідальність. 
Прикро, що він не чує і не розуміє, але ще і трошки перевертає значущість ваших роздумів. Я раджу вам собі не зраджувати, а якщо хлопець готовий перейти на наступний рівень - сходіть до сімейного психолога, де кожен озвуче своє бачення і почує відгук зі сторони. Там він має зіштовхнутись з власним відображенням своїх переконань, які не є комфортними для вашої пари, а лише для нього…

Наталия Горская · Answer

Будувати здорові дорослі стосунки  варто окремо від батьків. 
Якщо хлопець не здатен  відокремитись,  ні психологічно (він не відчуває потреби жити окремо від мами), ні матеріально (не має змоги заробити на оренду окремого житла), то "новий рівень " тут тільки  мильна бульбашка. 

Дійсно важливо уміти чути один одного,  але "прислухатись"  важливо  до зрілих рішень,  в даному випадку, ваші пропозиції є більш зрілими.

Мария Радченко · Answer

[quote]Просто повинен бути якийсь розвиток, мені здається, що якщо довго будуть такі стосунки як у нас зараз, то тим і закінчиться. [/quote]
Ця Ваша думка вже виглядає як оформлене рішення. Ви можете дати собі та хлопцю певний часовий ліміт, за який визначитесь, чого хочете від спільного життя. Але якщо хлопець так і не буде готовий психологічно сепаруватись від мами, то Вам доведеться рухатись далі, бо коли хтось з партнерів менш емоційно зрілий - це перешкода стосункам.

Валентина Жемчужникова · Answer

Все, что описываете это отсутствие сепарации МЧ от самы. Это и проявляется и будет проявляться дальше в ваших отношениях. И будет эдакая семья из 3х человек - вы, МЧ и мама.
Но тут такой нюанс - таких мужчин выбирает либо женщина-ребёнок такой же, либо женщина-родитель. 
Чаще эти роли меняются.
Тут нужно просто проанализировать, как в целом вы строите отношения, какие отношения между вами и честно признаться подходит ли вам все либо есть моменты, на которые вы закрываете глаза и терпите либо злитесь. 
Жить и принимать можно любые качества и проявления партнера. Главное, что это было осознанно - понимать, на что закрываю глаза и чем плачу за это, какие последствия будут.
Лучше всего, конечно, в терапии такое делать.

У меня на страничке есть пару статей про сепарацию, можете почитать, чтобы понять о чем я и как ее отсутствие проявляется и на что влияет.

А какой возраст МЧ?

Валентина Жемчужникова · Answer

Похоже вы ищите оправдание МЧ.
В 27 лет, независимо от того, близкие ли отношения с родителями или нет, живы оба или только один остался, пора отделяться и жить самому.
Да и в 27 лет, после 4х лет отношений жить с мамой это новый уровень?
Я думаю новый уровень это сделать вам предложение и жить своей отдельной семьей. 
А такой, как вам предлагают уровень, это чтобы удобнее было и не больше.
Вам нужно самой определиться подходит ли вам такой формат отношений

Наталия Горская · Answer

60 років-це ще дуже далеко до віку, коли краще не жити самій. 
Далі буде складніше. 

Важливо не те, що мама хлопця Вас недолюблює (бо це може бути , наприклад,  фантазія), а те, що Ви просто не хочете  жити ні з ким, крім хлопця. 
Цього достатньо. 

А  от те, що хлопець знецінює ваше небажання жити з його мамою- це варто обговорити. 
Адже не має значення,  вважає хлопець це "поважною причиною", чи ні - є ваші відчуття і бажання/небажання,  на які важливо зважати.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Мої почуття через цей стан - наче він мене зрадив. Мабуть, це неправильно і гіпертрофіровано, але що є то є...[/quote]
Дуже сильне, якщо не сказати, критично важливе відчуття. Воно пов'язане з очікуваннями і певним рівнем знання партнера. 
Ваше "наче він мена зрадив" виглядає, ніби він зрадник(!) Зрадник Ваших сподівань. Та наскільки сподівання мають визначати стосунки?!

[quote]Від хорошого не має чого йти. Щось типу такого.
В мене інший життєвий досвід, хоча я також втратила тих хто любив мене. Я рано зрозуміла, що треба ставати дорослою і робити що можливо для себе. Це зробило мене самостійною і може десь жорсткою.[/quote]
В його позиції враховані потреби його, мами, а Ваші? Що з ними? 

[quote]Ви просто якось вгадали мої почуття! Так і є, мені здається, що якщо ми не зможемо якось подолати цей момент, від нього залишиться осад, який ніколи не забудеться і буде псувати наші відносини і далі.[/quote]
Як би там не було, а цей осад потрібно пропрацювати, передусім, Вам. Зробити усе залежне від Вас - донести свої почуття і погляди, поставитись з розумінням до його позиції, але не ставати жертвою міркувань партнера. Побачити потенціал в майбутніх стосунках або ні... 

[quote]Прикро, що в нас таке відбувається, я думала, ми добре підходимо одне одному.[/quote]
Прикро, дійсно. Водночас є й позитив - ваша вірність собі витримує перевірку. А це, погодьтесь, не так вже й мало.

Валентина Жемчужникова · Answer

МЧ мешает отсутствие сепарации.
Он должен захотеть отделиться от мамы и стать взрослым. Но он похоже не хочет, не готов

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Глухий кут у відносинах?

Ответы психологов