Підліток

Question

Доброго дня, донька 17 років два тижні як живе в гуртожитку та навчається в ВУЗе, зовсім не хоче спілкуватися, намагаюсь часто її не турбувати, але на любий дзвінок завжди каже *що ти хотіла, мені ніколи*, а на смс може просто не відповідати. На любе питання, наприклад, як звати твою сусідку, каже *яка різниця* або *я розберуся*. І так важко коли вона поїхала, а ще в таке відношення...Що я зробила не так, не розумію.

Мария Радченко · Answer

А які у вас з донькою були відносини до того, як вона вступила до ВИШу? Чи є між вами довіра, взаєморозуміння? Чи відповідала донька Вам в такому ж стилі до того, як почати жити в гуртожитку? І як часто Ви їй телефонуєте?

Підліткам зазвичай потрібно більше особистого простору, іноді це навіть може проявлятися у формі протесту проти батьків чи ігнорування їх. Це може бути образливо, але краще що можна зробити в цьому випадку - це давати доньці особистий простір тоді, коли вона його потребує чи не налаштована на розмову, бо це важливий етап її дорослішання. Якщо Вам здається, що донька на Вас ображена чи в неї щось сталося, можете прямо про це і спитати. Якщо отримаєте відповідь, що все добре, - не тисніть, і якщо донька захоче поспілкуватись сама, вона це зробить.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]І так важко коли вона поїхала, а ще в таке відношення...Що я зробила не так, не розумію.[/quote]
Доброго вечора. Очевидно, що зараз Вам потрібно більше спілкування з донькою, ніж їй з Вами. Швидше за все для неї забагато контролю і гіперопіки з Вашої сторони. 

Щоб зрозуміти, що Ви зробили не так, потрібно знати, що раніше відбувалось у ваших з донькою відносинах, чим вона була незадоволена 3, 5, 10 років тому, в той період, коли ще хотіла з Вами спілкуватись.

На даному етапі Вам варто дати їй можливість самій згадувати про маму, для цього менше проявляти ініціативу та сконцентруватись на своєму житті. Донька збільшує дистанцію між вами. Якщо Ви будете намагатись її скоротити, вона буде всеодно відходити на комфортну для неї відстань. Відбувається процес сепарації вже досить дорослої дитини від Вас, спробуйте її відпустити. 

Розумію, що це сумно і боляче, але краще прийняти цей факт, ніж намагатись спілкуватись з донькою так, як раніше. Можливо, в майбутньому її відношення до Вас зміниться. Але багато чого залежить від Вас. Відредаговано автором 13-09-2024 00:13:58

Павел Леонидович Басанский · Answer

Здравствуйте!
А ранее тоже были такие же отношения?
Или они были теплыми и доверительными, а теперь она так неожиданно отдалилась?
Дочь в 17 лет и например в 7 лет - могут сильно отличаться. Период взросления и сепарации от родителей накладывают свой отпечаток на отношения и дети часто отдаляются от родителей в этот период. Это нормально. Тем более, если мама привыкла к более теплому общению и небольшой дистанции - в этот период подростка такая форма может раздражать. Не оправдываю грубость Вашей дочери, но пытаюсь объяснить ее мотивы.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]І так важко коли вона поїхала[/quote]
З цього випливає, що Ви намагаєтесь полегшити свій стан в розмовах з дочкою. Мабуть, вона відчуває і Ваше хвилювання, і підвищену цікавість до себе, проте не знаходить способу впоратись зі своїми емоціями і заспокоювати при цьому Вас.

[quote]Що я зробила не так, не розумію.[/quote]
Важко сказати, чи щось так або не так, не знаючи добре історію ваших взаємин. Менше з тим, на мій погляд, варто шукати способи вгамовувати свою тривогу, не транслючи її дочці(!) 
У зв'язку з цим поміркуйте, що б це могло бути - спілкування з друзями? Ваші захоплення? Література? Музика? Фізична активність? Консультація психолога?

Ще спитаю, чи налагоджене у Вас особисте життя?
А дочці дайте шанс опанувати себе на новому місці. Підтримуйте її. Радуйте своїми власними добрими справами і успіхами, враженнями ... відчуваючи, коли є справжній контакт і налаштованість на спілкування.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Я прекрасно розумію, що дитину треба відпустити, але не думала, що буде настільки важко. Я не можу зосередитися на своєму житті, займатися своїми хобі.[/quote]
Швидше за все, Ваша реакція на небажання доньки спілкуватись після переїзду, пов'язана не тільки з вашими відносинами з нею, але й з Вашим особистим досвідом, який Ви отримали ще в дитячому віці. Чи страждали Ви від ігнорування зі сторони батьків? Чи покидала Вас різко чи надовго доросла людина, до якої Ви були прив'язані?

До речі, у Вас є інші близькі люди, окрім доньки?

[quote]Зараз намагаюсь не проявляти ініціативу, але мені здається, що вона про мене не скоро згадає. [/quote]
Це Ваш страх, реальність може бути іншою. Можливо, у доньки зараз дуже насичене життя, якого не було раніше, вона повністю на нього переключилась. Але згодом воно стане звичним, більш рутинним, і вона стане частіше згадувати про маму. 

У Вас же зараз пустота, яка виникла після її від'їзду, і це природньо. Вона буде поступово заповнюватись. Але щоб краще протриматись зараз, Ви можете звернутись до психолога. Підтримка і усвідомлення, що з Вами відбувається, зайвими не будуть.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Не хотят отпускать ребенка обычно те мамы, которые не имеют прочных отношений.
С мужчиной, с подругами. Стойте свои личные отношения, тогда ребенок перестанет так отбиваться от вас.
Потому что назойливости уже не будет, а ваша энергия направиться в конструктивное русло.
Если с построением отношений имеются какие-то сложности - поработайте индивидуально с психологом над этим и разберите "завалы" на пути. И все получится. И в личной жизни, и с дочкой отношения станут здоровее.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Ще спитаю, чи налагоджене у Вас особисте життя?[/quote]
Чомусь Ви оминули моє питання - [quote]Ще спитаю, чи налагоджене у Вас особисте життя?[/quote]
А причину усвідомлюєе? В чому вона полягає?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]в мене є чоловік, але останнім часом якісь натягнути відношення.[/quote]
Тобто є невдоволення. Певні Ваші потреби не задовольняються. А природньо напруження шукає вихід. Ба більше, воно загострює сприйняття реальності, дещо викривлює її. Через те і поведінка дочки викликає надмірне хвилювання.

Отже, потрібно розбиратись, чому натягнуті відносини з чоловіком. 
Шукати можливості (в тому числі за допомогою співпраці з психологом), щоби дійти визначеності. Адже невирішені проблеми і складнощі згубно залишати на самоплив. Відредаговано автором 17-09-2024 09:35:13

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Підліток

Ответы психологов