Доброго дня, в мене є питання, яке турбує мене вже майже рік. У листопаді 2023 року я дізналася що таке Розлад аутистичного спектру, і досі я цікавлюся нейровідмінностями. Я зверталася до психіатра лише за симптомами депресії та тривожності, тож мені діагностували тривожно-депресивний розлад, але я ще до листопада помітила за собою багато відмінностей від інших людей, і завжди задавала питання своїй матері «а чи нормально…?», і вона завжди відповідала так, хоч вона не є спеціалістом в областях психології, психотерапії та психіатрії. З дитинства я не розбиралася у своїх емоціях, та з 13 років вивчала психологію, для того щоб розуміти себе, я не розуміла що таке сором, провина та інші емоції на які мені вказували, ніби то «як ти не розумієш це?», а я справді не розуміла, наприклад, чому влітку я не можу ходити у штанях, так спекотно, але мені було дискомфортно у іншому одязі. Ще з симптомів я помічала за собою в дитинстві циклічне повторення одного й того самого сюжету, в іграх з іграшками, інші сюжети мене не цікавили, я завжди повторювала одне й те саме. Після травматичного досвіду в дитинстві, ц до сих пір в мене проблеми за безсонням, я дуже чутлива до емоційних змін інших людей, і відчуваю що повинна відчувати те ж саме що й люди навколо мене, коли наприклад, в 9 років в мене померла бабуся, але мені було повністю всеодно, але коли я побачила що мама плаче, я відчула що теж повинна заплакати, і видавлювала з себе сльози. З 13 років, зрозумівши що я поводжу себе інакше, ніж мої однолітки, я почала спостерігати та за допомогою логіки пов\'язувати, і хоча б якось пояснювати собі, навіщо існують соціальні норми, завдяки цьому я почала вести себе в соціумі як «потрібно», як потім виявилося це називається «маскінг», але будучи підлітком я не знала що це таке, головне чого я хотіла це прийняття, бо з засудженням я зіштовхувалася з дитинства, і любові від родичів мені бракувало. Також я з дитинства мала чутливість до їжі та одягу, мені не подобалися речі певних тканин, особливо «колючих», в дитинстві я довго не любила шкурку від яблука, і здирала її нігтями, до того моменту поки мене не примусили їсти яблука «нормально». Я зовсім не розуміла, і досі не до кінця розумію сенс існування цих «нормальних» систем виконування певних дій. «Нормально» вести себе, та інші поняття для мене були не зрозумілі. Нормально, то як? Врешті решт, коли я зіштовхнулася з поняттям РАС, я настільки засумнівалася, що відклала діагностику майже на рік, бо в соціумі є певне клеймо, щодо людей з аутизмом, і мені важко прийняти те, що ці симптоми занадто схожі з моєю ситуацією, тож я відклала це на рік, виправдовуючи це тим що «В мене цього немає, я просто виправдовую свою неналежну в соціумі поведінку», або «Це мене не стосується, я сама собі усе накручую», тож, допоможіть будь ласка, я повірю лише висновкам спеціалістів, тож якщо я справді не накручую себе, я поговорю про це зі своїм психіатром в наступний раз
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Доцільніше за все, буде звернутися з цим питанням до свого психіатра, бо на форумі не проводять клінічну діагностику.
Насправді, аутичність і травмованість - не взаємовиключні. У людей з РАС підвищений ризик депресії через труднощі соціальної адаптації або травматичний досвід в минулому. Психіатр як раз допоможе відокремити, що з переліченого є особливостями Вашої нервової системи, а що - симптомами тривожно-депресивного розладу чи наслідками травм. Так, стереотипні ігри в дитинстві, складнощі з розпізнанням емоцій та "нетипова" емоційна реакція на події з намаганням вписатися (маскувати симптоми) можуть бути проявами РАС, але для повноцінної діагностики треба до лікаря очно, бо там багато критеріїв.
Клеймо в соціумі є, але це більш через неосвіченість людей щодо ф-ціонування психіки. Якщо навіть діагноз буде, Ви можете казати про нього тільки тим, кому вважаєте за потрібне. Незнайомі люди, на кшталт потенційних роботодавців, не будуть знати про Ваші особливості.
Про виправдовування поведінки діагнозом, як на мене, радше міф, ніж якесь розповсюджене явище. Ви нікому не шкодите своєю поведінкою, значить Вам нема за що виправдовуватися, а краще познайомитись з собою - цілком нормальне бажання, не залежно від нейротипу. Плюс не залежно від наявності чи відсутності діагнозу Ви можете вести повноцінне життя таким, як його бачите, просто людям з різною нервовою системою потрібні різні способи взаємодії зі світом і адаптації до нього, різна кількість ресурсу на те, щоб робити певні речі, тощо.