Із чоловіком другі шлюби. Вважала, що знаємо ціну втрат та розлучень. Але в шлюбі зі мною повторилося те ж саме, про що розповідав про першу дружину (критика з його боку щодо побуту, все не так і все не те, погана мати, дружина, господиня), дорікав, що я квартиру купила не сама, а батьки, тому я її нібито не бережу (вважав подряпини на шпалерах, тд), «виховував» мого сина методом «пожеще» і так само точно критикою (невихований, лінивий, жирний ітд), зрозуміло, що підлітки іноді просто нестерпні, але для нього критика «поліпшує, покращує» і т.д. Я цього не витримала, здоров'я похитнулося знатно, подала на розлучення, змінила замки, попросила його з'їхати. Звичайно, перший місяць - я просто тварюка, вершу долі, руйную сім'ю, що він нічого жахливого не зробив, і що люблячі обов'язково прощають.
Кілька місяців дуже багато говорили, він визнавав свої помилки, образливі слова, сказав, що цей удар дуже сильно змінив його світогляд, що він зрозумів, яку прекрасну дружину втратив, як він любить нас, свою сім'ю. Просив мільйон разів вибачення, дати шанс і не руйнувати родину. Навіть погодився на собаку (я все життя мріяла, він був категорично проти, та й дочку вже не моржу, а він так і сказав "буде донька") вибрали цуценя-дівчинку, він навіть ім'я їй дав.
Спочатку він продовжував жити окремо (у квартирі мами, вона за кордоном), спочатку часу не було, потім друг приуеп їх ремонту забере-перевезу речі, потім у мами світло не відключають (в основному працює вдома, онлайн) і тд.
Минуло вже півроку, а тепер я все більше замислююся: може йому так вигідно? Сім'я є, перед друзями не соромно (вони теж лаяли його, коли дізналися про розлучення), дружина теж, для подружнього обов'язку приїжджає, клопоту менше. Нікому зауважень робити не потрібно, побут організований оскільки він завжди сам і хотів, тобто ідеально.
А тут мій ледар підліток з уроками, телефоном і вихованням, щеня з обписаними пелюшками ... ось тобі і "буде донечка", тільки "таточка" вирішив, що ну його на хрін ці пелюшки, прогулянки.
Ось тобі й сім'я, за яку ти так шалено боровся. Натомість каже "не хочу я тут жити один", "мрію засипати і прокидатися разом, як раніше". Але у кожного своє, виходить... сумно...
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Ви описали складну, і маючу багато сторін ситуації стосунків з чоловіком. І по тексту видається, що Вам з не простими переживаннями доводиться жити зараз.
Але, якщо спробувати конкретизувати, як питання Ви маєте? Які відповіді чи погляди хотіли б тут отримати?
1. Виправлю: минуло вже півтора роки окремого життя (а не півроку як по тексту).
2. Ходила до психолога. Вона чітко озвучила: чоловік-нарцис, ви його не виправите, людина важка, і тільки його думка буде правильною і вірною завжди. Хотіла зрозуміти, чи дійсно людина така і просто не вміє любити? І на мої почуття їй байдуже. Чи я багато чекаю від відносин і дійсно повинна бути терплячою і вибачаючою?
3. Зрозуміти, чому я боюся втратити ці відносини, в яких ці роки була "не такою" (мене потрібно було виправляти, покращувати і тд з його слів). Зараз звичайно, ми не сваримося, бо живемо окремо, але коли одного дня я затронула тему про його повернення він чітко сказав: готуйся до того, що я маю свою думку, і мовчати не буду, буду висказувати, а ти знову будеш ображатися...
Доброго дня. Підтримую питання колеги про те, як би Ви самі сформулювали проблему яку ви хочете вирішити та ціль.
І ще такі думки, що зазвичай ми вибираємо партнера несвідомо, але таким чином, що він або репрезентує (ідентифікує) якісь наші внутрішні частини, відносини власного Я, або доповнює і репрезентує якісь наші відносини до себе та до інших. В цьому сенсі мені здалося, що ви теж досить критична до себе та до інших. Но що представляє ця критика. Які незадоволені потреби вона втілює?
↩ Реакція на відповідь № 391341 для Яна Дмитрівна Кузик
Відповіла в Доповненні до питання. Не одразу зрозуміла куди писати) Дякую
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 391343 для Дмитро Олексійович Ратушний
Проблема та ціль: зрозуміти для себе - чи потрібні мені ці відносини? Подумати про це головою, а не серцем. Бо серцем думаю і отримую те, що отримую (я виявилася поганою дружиною, мамою, господинею, як і перша дружина, хоча в його важкі часи я була підтримкою і була поряд6 безгрошів'я, суди з колишньою, відсутність спілкування з дітьми, і тд).
Так, я до себе теж в якійсь мірі критична, до інших - набагато менше. Ця критика до себе втілює бажання досягати чогось, робити добре те, за що берешся.
Вітаю !
Ваша історія звучить як історія не лише про любов, а й про довіру, яка була серйозно поранена.
Ви вже одного разу зробили дуже непростий крок — захистили себе і свого сина, коли зрозуміли, що постійна критика, знецінення та напруга руйнують Ваше здоров'я. Це було рішення не проти чоловіка, а на користь себе.
Зараз Ви бачите іншу сторону: він визнав свої помилки, просив вибачення, говорить про любов і про те, що змінився. Це важливо. Але водночас Ви помічаєте, що його вчинки не завжди збігаються зі словами. Саме це й породжує Ваші сумніви.
Спробуйте на мить відкласти питання: «Чи маніпулює він?» і поставити інше: «Чи відчуваю я поруч із ним безпеку, повагу і надійність?» Любов підтверджується не лише щирими словами, а й готовністю щодня брати на себе відповідальність за спільне життя — не тільки за приємні моменти, а й за побут, труднощі, виховання дітей, турботу про цуценя, здатність не повертатися до приниження і критики.
Ваше відчуття, що йому може бути зручно залишатися «наполовину в сім'ї», не варто ігнорувати. Це не означає, що саме так і є, але ці переживання виникли не на порожньому місці. Вони заслуговують на увагу.
Можливо, зараз Вам важливо не поспішати з остаточними висновками, а чесно поговорити про те, що для кожного з Вас означає бути сім'єю. Чи готовий він не лише мріяти засинати поруч, а й реально повернутися в спільне життя з усією його недосконалістю? Чи готовий брати участь у тому, що раніше було для нього приводом для критики? Чи здатен він витримувати живу, неідеальну сім'ю, не намагаючись її «перевиховувати»?
І не менш важливе питання — що потрібно Вам, щоб знову повірити. Довіра після болю не відновлюється обіцянками. Вона повертається лише тоді, коли протягом тривалого часу людина своїми вчинками показує, що поруч із нею більше не страшно бути собою.
Не поспішайте змушувати себе ні пробачити, ні розчаруватися остаточно. Дайте собі право дивитися не лише на слова, а насамперед на те, як людина живе своїми рішеннями. Саме це найкраще відповідає на питання, чи справді зміни відбулися.
У вас запрос на индивидуальную работу, здесь можно только ориентиры накидать. Поскольку слишком много тем нужно разобрать.
Вы написали, что муж точно также вел себя в первом браке и вы думали, что раз был развод у него, то он осознал цену потерь.
Скажите, а как вы пришли к такому выводу? Муж в период ухаживаний за вами что-то говорил, делал такого, что привело вас к этой мысли?
По какой причине вы развелись?
Чем привлек ваш муж, что вы решили с ним семью создать?
Вы описываете классическую ситуацию, где сценарии построения отношений остаются прежними, только лица меняются. Чтобы человек изменился и научился строить отношения по другому он должен не просто признать, что есть проблема, а и разобрать, как он строит отношения, как выбирает людей, и научился делать это по другому. Это не быстрый пусть. Просто даже желания мало, потому что подсознательно мы все равно проигрываем привычный сценарий. По другому просто не умеем, нет опыта, навыков. Этому учатся. И это не быстро.
Вы описываете психологическое насилие и такие люди если и меняются, но это годы проходят и нужны огроменные усилия и главное желание+действия в этом направлении. Муж выбрал способ попроще - вернул вас, чтобы была вроде как семья, при этом живет отдельно уже долго достаточно.
Я бы рекомендавала вам поработать с психотерапевтом индивидуально, чтобы разобраться в себе. Предположу, что и ваши сценарии семейных жизней повторяются. И скорее всего повторяется сценарий и детско-родительских отношений.
Кто кого критиковал в вашей семье? Кто заслуживал любовь и старался быть хорошим/хорошей?
Ось тобі й сім'я, за яку ти так шалено боровся. Натомість каже "не хочу я тут жити один", "мрію засипати і прокидатися разом, як раніше". Але у кожного своє, виходить... сумно...
Вам сумно. І правда - є від чого сумувати. Та не лише сумувати. Ви намагаєтесь розібратись -
цитата:
чому я боюся втратити ці відносини, в яких ці роки була "не такою" (мене потрібно було виправляти, покращувати і тд з його слів)
Давайте подивимось уважно. А хто ініціює обрив відносин - Ви? Чоловік?
Здається, він декларує, що
цитата:
"мрію засипати і прокидатися разом, як раніше"
Навіть більше того -
цитата:
він чітко сказав: готуйся до того, що я маю свою думку, і мовчати не буду, буду висказувати, а ти знову будеш ображатися...
Погодьтесь, має ж право на свою думку, але ж може її висловлювати у прийнятний спосіб. Чи ні?
Так само і Ви маєте право на свою думку. І на свою реакцію щодо його дій і висловлювань.
То що ж виходить? Розлучились, бо Ви почувались сильно ображеною і знеціненою, проте взаємини зберегли. От і питання, ЗАРАДИ чого? Що Вас приваблює? Що тримає у стосунках саме з такою людиною?
Питання глибокі і одним махом відвідь навряд чи дасте. Вважаю, що було б корисно розібратись з ними у співпраці з психологом.
Наступне. Поміркуйте, включіть уяву - що буде в разі, якщо він переїде до Вас? З чим ви стикнетесь - з тим самим, що і було раніше?
Чи, може, вірогідний сценарій повернення розглянути парою на зустрічі з психологом?
Чому до цього схиляюсь? Мені здається, що між вами існує відчутний брак навичок здорової комунікації і поваги. Чоловік занадто критичний у висловлюваннях, не вміє доносити свою думку в такий спосіб, аби це сприяло покращенню взаємин, звично використовує негативні стандарти замість уважності, підтримки та щирої допомоги.
Чого, можливо, бракує вам?
Припускаю, що здатності одразу ставити межу, якого ставлення до себе ви не стерпите. При цьому психологічну межу можна ставити м'яко по формі і водночас твердо по суті. Не тримати в собі невдоволення, образу та ще там щось.
Отже, заради спільного майбутнього. Та що там майбутнього? - спільного теперішнього варто насмілитись на обопільні зміни і корекції. Бажання рухатись назустріч одне одному має бути ОБОВ'ЯЗКОВО з двох сторін. Без цього, скоріше за все, прогресу не станеться.
Доброго вечора.
Завжди сумно, коли сім'ї розпадаються. Адже, стільки вкладається в них сил, мрій, надій та сподівань. Тим паче, якщо це вже другі серйозні стосунки.
Якщо я правильно зрозуміла, Ви хочете розібратися, чи потрібні Вам саме такі відносини, як зараз з чоловіком і чи потрібна, загалом, з ним сім'я? А для цього, навряд чи Вам допоможуть поради психологів. У таких випадках, на мою думку, найкраща допомога - це допомогти Вам самій зрозуміти, чому саме так склалися стосунки, чи можна їх покращити, і чи хочете Ви мати сім'ю з цим чоловіком?
З того, що я прочитала, як на мене, проглядається певна система стосунків жертви та аб'юзера, можливо, в латентній, прихованій формі, і все ж. А такі стосунки можливі лише тоді, коли двоє, як правило, перебувають в системі співзалежності з дитинства. Що стосовно чоловіка підтверджується одразу: він і з Вами почав себе поводити так само, як і з першою дружиною: критика, звинувачення, претензії, знецінення...
Але ж знецінювати можна лише ту людину, яка сама себе схильна критикувати та бути надміру вимогливою до себе: "Так, я до себе теж в якійсь мірі критична, до інших - набагато менше. Ця критика до себе втілює бажання досягати чогось, робити добре те, за що берешся". Тобто, як на мене, є несвідома схильність доводити собі та оточуючим, що Ви гідні любові, прийняття та турботи. А так, знову ж таки, буває нерідко тоді, коли в дитинстві була певна недолюбленість, очікування схвалення тощо.
Насправді, щоб Вам дійсно допомогти, потрібно дещо більше інформації.
Підкажіть, будь ласка, які стосунки були між Вашими батьками в Вашому дитинстві?
На скільки довірливими стосунки були між Вашими батьками та Вами? Як часто Вас в дитинстві хвалили? Як реагували батьки, коли Ви помилялися, чи Вам щось не вдавалося зробити? Чи відчували Ви себе потрібною навіть тоді, коли поводили себе неправильно, або просто нічого не робили?
На жаль, той кордон, за яким Ви не зможете вже прийняти поведінку чоловіка, зможете визначити лише Ви самі. Коли Ви обирали чоловіка, то, швидше за все, бачили деякі особливості у його характері та поведінці. Але, звісно, хочеться мати сім'ю, зрозуміло — із віком складніше звикати один до одного. Як бачите, якісь речі відштовхують, незважаючи на мрії та бажання.
У кожної людини своя межа, після якої вона закінчує стосунки. Це залежить від того, наскільки вона розуміє себе, свій світ, свої почуття. Одного б'ють, але він вважає, що нічого страшного немає, а для іншого слово «дура» може стати причиною розставання. Ваш текст показує, що Ви дійшли до точки, зважилися на розрив, але тепер маєте сумнів у правильності свого рішення.
Подумайте, що може змусити Вас остаточно визначитися? Навіщо Вашому синові такий батько? Чому він його навчить? Яким цінностям та почуттям? Що буде з психікою підлітка при жорсткому контролі та постійному приниженні?
Поки Ви не замислитеся про наслідки свого принизливого становища, доки Ви не злякаєтеся за долю дитини, ніхто не зможе Вам підказати, як діяти.
Як відчуваєте, які плюси від спілкування врятують ваш шлюб?
А може без такого чоловіка легше дихатиме і радітиме життю?
↩ Реакція на відповідь № 391347 для Валентина Михайловна Жемчужникова
1. Скажите, а как вы пришли к такому выводу? Муж в период ухаживаний за вами что-то говорил, делал такого, что привело вас к этой мысли?
2. По какой причине вы развелись? - Первый муж игроман. Это было и до меня, как оказалось. До рождения ребенка не было никаких проявлений. В полгода ребенка узнала, простила. 1,5 года спасала этот брак, пошла на подработки, помогала погашать кредиты. Но все продолжилось, он не чувствовал особо, что виноват. Когда суммы стали расти, предупреждала, что уйду. Ничего не делал - ушла. Прошло много лет, наклонности у него так и остались)
3. Чем привлек ваш муж, что вы решили с ним семью создать? - На момент знакомства он проявлял себя как очень порядочный, семейный человек. Его жизненные взгляды и ценности были схожи с моими. Рассказывал, как любил семью, жену и 2-х детей, всем обеспечивал, сделал капитальный ремонт в квартире. Когда она его бросила и незаконно вывезла детей за границу, он даже судился за право общаться с ними. Для меня это был хороший показатель, что он ответственный папа (в отличие от моего бывшего мужа, который живет в 20 минутах ходьбы и видиться с сыном раз в полгода по моей инициативе).
4. Кто кого критиковал в вашей семье? Кто заслуживал любовь и старался быть хорошим/хорошей? - В моей семье вообще не было критики. Я росла в абсолютном принятии, любили. Особенно мама и бабушка/дедушка с маминой сторны. Любовь не заслуживала, это точно.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 391349 для Алла Григорівна Веленко
1. Підкажіть, будь ласка, які стосунки були між Вашими батьками в Вашому дитинстві? - Спокійні, скажімо так. Великого кохання не було, але не сварились глобально. Тато часто був відсутній дома через роботу або поїздки в батьківський дім. Мама вирішувала багато питань. Так це бачила я.
2. На скільки довірливими стосунки були між Вашими батьками та Вами? - Довірливими. Особливо з мамою. Так є і до сьогодні. З татом більше з віком, коли стала більш старшою (десь період навчання в універсітеті).
Як часто Вас в дитинстві хвалили? - Достатньо. Не захвалювали, але я завжди знала, що я ок.
Як реагували батьки, коли Ви помилялися, чи Вам щось не вдавалося зробити? - Частіше спокійно. Такого, щоб сварили, наказували, щось обмежували - не пам'ятаю
Чи відчували Ви себе потрібною навіть тоді, коли поводили себе неправильно, або просто нічого не робили? - Так, відчуття любові та значущості ніколи не заслуговувала. Можливо був період, коли уваги батька хотілося більше, але він був недовгий, і загалом я не страждала через брак конкретно його уваги
Вітаю
Якщо я правильно зрозуміла, ви розлучені з чоловіком, живете окремо 1,5 роки, зустрічаєтесь на « його території « для сексу?
Щось ще спільного ви маєте, щоб можна було сказати- ми подружжя ? В якому статусі зараз знаходяться ваші відносини?
«,..може йому так вигідно?»- Так, йому так зручно. І в мене нуль засудження до нього. Чоловік обрав себе, своє комфортне життя. А ви? Кого обираєте ви?
Багато психологів тут пишуть про Ваші кордони. Міркуючи в цих термінах, щоб зрозуміти потрібні чи ні Вам ці відносини, вашій психиці потрібен безпечний простір, якій забезпечується кордонами. Вище я мав на у вазі, що ці кордони, повага та захист їх може несвідомо руйнуватися, знецінюватися Вами самою. Це мабуть відбувається несвідомо. Якщо це так, може мені здалося. Ви ніби міняєте реальні кордони на мрію про любов, сім'ю. Якусь особисту мрію. Але любов вона ж теж різна. Кажуть, що зріла любов-це свобода і відповідальність. За себе в першу чергу. Знаєте чомусь хочеться згадати таку затерту сентенцію, що ближній нас чомусь навчає. І в цьому сенсі чоловік може вас навчає тому, як треба висловлювати свою позицію, не наступати собі на горло, як і не намагатися контролювати інших. Як не бути занадто нарцисічним. А нарисизм притаманний кожному з нас. І це не така проста річ розпізнати нарцисса в собі. Метаморфози нарцисізма дуже різні. Інколи так буває парадоксально, що самоповага грунтується на жертовності. Або несвідомій фантазії, що Він -це Я. Моя краща, або гірша частина. Тому може виникати нав'язливо бажання повернутися в стару, чи нову воду, щось змінити в ньому чи змінитися самій. Але відповідь не втому щоб повернутися, чи змінити, а щоб повернути Собі себе. Зрозуміти що ваз тягне та приваблює в думці повернення. Та що вам дійсно потрібно. А що не потрібно точно. Це треба зрозуміти і витримати. Це є кордони власного Я.
З повагою
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 391367 для Оксана Юрьевна Селезнева
1. ви розлучені з чоловіком, живете окремо 1,5 роки, зустрічаєтесь на « його території « для сексу?
Не розлучені (він встиг подати апеляцію на рішення про розлучення, та почав примирення зі мною, її задовільнили, нас не розлучили).
Так, живемо окремо 1 рік і майже 4 місяці. Я в своїй квартирі, він у маминій (вона виїхала до своєї доньки за кордон).
Так, зустрічаємось в основному на його території. Але також ходимо в кіно, кафе, іноді на відпочинок на вихідні.
2. Щось ще спільного ви маєте, щоб можна було сказати- ми подружжя ? - Він вважає, що можно не проживати разом, але все одно любити і підтримувати один одного. На даний час він вважає, що це дає змогу не сварится через побут і тд., бо "я як чоловік маю свою думку, її висловлюю, а тобі нічого не скажи, ти на все ображаєшся, ти не звикла до критики, вона покращує". А я вважаю, що наше окреме проживання як мінімум віддалило нас. Я вже не намагаюсь у чомусь на нього покластись, роблю і вирішую все сама.
3. В якому статусі зараз знаходяться ваші відносини? - офіційно в статусі "чоловік і дружина", фактично - типу гостьовий брак.
4. А ви? Кого обираєте ви? - Обирала родину, відносини, не виїздила через війну жодного разу (хоча живемо в прифронтовій області і зараз так взагалі ситуація дуже погіршилась), вважала, що маю бути мудрою та терплячою, розуміти стан чоловіка через мобілізацію
«…типу гостьовий брак»
Він не « типу», він гостьовий і є.
І все було б непогано, якби ви вдвох прийняли рішення, що ваш брак стає гостьовим. А так, здається, вас примушують прийняти умови гри. Але, … ви можете не грати за чужими правилами. Поміркуйте про це
«Обирала родину, відносини, не виїздила через війну жодного разу (хоча живемо в прифронтовій області і зараз так взагалі ситуація дуже погіршилась), вважала, що маю бути мудрою та терплячою, розуміти стан чоловіка через мобілізацію»
Дуже цікаво, яке відношення має розуміння « стану чоловіка « через мобілізацію до дозволу йому повидитися по-хамськи?
Бути мудрою та терплячою- це, звісно, не погано, коли це трапляється іноді, або маєш справу з дітьми, хворими та літніми людьми. Ваш чоловіка в якій категорії?
Звідки така схильність до самопожертви?
«…ти на все ображаєшся, ти не звикла до критики, вона покращує»
Це правило працює в обі сторони?
Він не ображається на критику?
Ви відповіли на запитання в минулому часі, тобто обирала
А зараз КОГО ви обирете?
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 391373 для Оксана Юрьевна Селезнева
1. "І все було б непогано, якби ви вдвох прийняли рішення, що ваш брак стає гостьовим. А так, здається, вас примушують прийняти умови гри..." - Ви праві. Але я колись це питання підняла, на що він відповів: "ні, ти мене сама вигнала, з нашого дому, зі свого серця... " Тобто він вважає, що спочатку винна я, бо я вигнала його зі свого житла, тому не маю на нього ображатися. І взагалі "ти навіть не оцінила, що ми зараз взагалі не сваримось"
2. Дуже цікаво, яке відношення має розуміння « стану чоловіка « через мобілізацію до дозволу йому повидитися по-хамськи? - Він вважає, що йому дуже важко через постійний стрес через мобілізацію, а я повинна на це зважати і не ображатися. "Ти вільна людина. Ти не переживаєш того, що я. Я кожного дня можу опинитися в окопі, Тому мій рівень стресу зашкалює. І якщо навіть я десь шось тобі побурчав - не зважай, не ображайся і не сприймай це так серйозно"
3. «…ти на все ображаєшся, ти не звикла до критики, вона покращує»
Це правило працює в обі сторони? Він не ображається на критику? - Я його не критикувала. По-перше, не вважаю це необхідним. Я намагаюсь помічати гарне і в людях, і в житті. По друге, я навпаки завжди ним пишалась: який розумний, який хазяйновитий і тд...
4. А зараз КОГО ви обирете? - хочу знайти золоту середину) не хочу руйнувати відносини, але не хочу спасати те, що спасати не потрібно...
Мабуть в цьому і хочу розібратися...
Я не буду коментувати перші три пункти, бо то є ваше слово проти його. Вам дали вибір без вибору.
Але, 4.- цікаво. Ви знову не відповіли на моє запитання. Це випадково, що ви в другий раз на конкретне питання КОГО( хто, жива істота ),обираєте розпливчату відповідь? Чи вам дійсно важко визначити- хто в ВАШОМУ житті є головною людиною?
Здається мені, що якби ви мали чітке усвідомлення- хто є та людина, заради кого ви живете, хто повинен стояти у вас на першому місці, чиї інтереси ви повинні захищати, не було би цієї невизначеності та пошуку «золотої середини «.
Як ви бачите « золоту середину «?
Вона реальна до втілення?
Які зміни повинні відбутися, щоб це вас влаштовувало?
