Питання про виїзд. Рятувати дитину чи чоловіка (родину)?
З чоловіком другі шлюби.Зі мно мій син від першого.Його діти з мамою за кордоном.До війни жили добре.Я дуже його любила.Моя мама допомогла з придбанням квартири.Заробляли більш-менш однаково.Мені здавалось: ось воно - кохання,родина,щастя!
Коли почалась війна, була можливість виїхати (ми прикордонна територія,була і загроза окупації), але я була впевнена: разом до кінця (ані чоловіка,ані дім не покину). Тоді через пару місяців все налагодилось.Але загроза мобілізації залишилась,він дуже нервував,крім того,зарплату дуже затримували.Декілька років цей стрес зливався в родину.Я, як мудра, розуміюча дружина, намагалась підтримувати,забезпечувати побут практично сама,давала можливість працювати (одна робота була для броні, друга як підробіток-для грошей),виховувала сина практично сама,теж працювала,змінила роботу на більшу зп,але гірші умови.
Але все одно його незадоволеність росла (не така хозяйка,мама,то не так робите і тд...як розповідав про першу дружину).Я розмовляла,пояснювала.Але чула у відповідб“Ти надто емоційна.Треба бути сильнішою!Чоловіку вдома потрібно виговоритись.Я маю свою думку на все,справжній чоловік мовчати не буде.Ти не звикла до критики,вона покращує“. Одного дня не витримала,роз´їхались.Він живе у мами (вона за кордоном),але цей рік намагався покращити стосунки,просив вибачення,типу визнавав,що робив боляче.Зараз ми час проводимо разом,і грошима іноді допомагає,але додому повертатись не поспішає,бо мабуть так вигідно: є можливість і грошенят назбирать,і нікого критикувати та виховувати не потрібно...
На сьогодні безпекова ситуація в місті жах!Хочу вивезти сина та свою маму (вона вже й так пережила складну хворобу),він теж планує виїзжати,але поки “тільки на словах“, бо роботи з бронюванням ніде немає,а тут він на двох одразу,але гроші сказав дасть на перший час (типу дорога, перша аренда),бо він же “для цього працюю“,хоча я до його бюджету не маю ніякого відношення і розраховую лише на себе.Пошуком куди виїзжати, роботи для обох і тд займаюсь тільки я,Він одразу сказав:“Дивись, мене все буде бісити,бо стабільності ніде немає, якщо навіть знайду роботу з бронюванням,це не гарантія,що мене не попруть з неї.Це ти можеш змінювати роботу тисячу разів,я-ні.Тому спроба буде лише одна.А ми будемо жити всі разом,ти ж розумієш,що я знову можу висказувати свою думку,а ти будеш ображатися...тому ти одразу повинна розуміти,що буде важко...“
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Ответы психологов
Дополнение от автора вопроса·
В нього мама у своєї доньки за кордоном, діти зі своєю мамою теж, тобто всі в безпеці! (до якої він, до речі, не приклав жодних зусиль)
Розумію, шо несу відповідальність за життя і здоров´я сина, в деякій мірі і за маму, бо все, що маю в житті - вона мені все віддала, саму не покину.
Але здається, що я ними жертвую ними заради чоловіка...
Вітаю!
Пам'ятаю Вашу тему, відкриту 6 серпня, бо сам приймав участь у спілкуванні з Вами.
Здається, тоді так багато психологів долучились до обговорення питання. Та й Ви сама активну участь приймали.
А тепер повернулись на точку старту.
Так що заважає визначитись?
Чому не обрали одного спеціаліста і не почали з ним прояснювати для себе це надважливе питання?
Тим більше, Ви, напевно, розумієте, що жоден притомний психолог не візьме на себе відповідальність однозначно вказувати, як Вам діяти. Він лише може допомогти розкрити природу Ваших вагань, систему цінностей та наявні сумніви.
Доброго дня .
Думаю, це дуже не просто витримувати таке напруження від неможливості прийняти рішення. Минулого разу я чекала, що ви хочаб трішки подумаєте про себе. Нажаль, цього не сталося.
Зараз- теж саме: треба спасати сина, маму, чоловіка…сім’ю .
Особливо, зворушливо про чоловіка. Він також старається для вас? Як вважаєте, для нього ваші стосунки також важливі?
«Але здається, що я ними жертвую ними заради чоловіка...»
Вашому чоловіку потрібна ця жертва? Мені здається, що ні. Він не зможе оцінити її.
Ви так багато для нього робили й робите, так стараєтесь зберегти шлюб. Тільки чи віддача відповідає докладеним зусиллям?
Заради чого ви принесете ( якщо все ж таки приймете рішення на користь чоловіка) в жертву себе, сина й маму? ( конкретно, по- пунктах).
Кому від цього буде добре, а кому не дуже?
Я думаю, що ви зовсім не готові пожертвувати « відносинами « заради себе й сина( мами). І скоріше за все, ви оберете чоловіка. Тільки перед тим, як це зробити, поставте себе на місце своїх рідних: як вони будуть себе почувати поряд з вашим завжди невдоволеним чоловіком? Навіщо їм це все витримувати? І як вам буде між двох вогнів? Адже, чоловік вас попереджає, тому раджу не мати ілюзій, що до його слів, так воно в буде. І як би ви не намагалися бути ще мудрішою чи терплячою, це не спрацює.
Декілька років цей стрес зливався в родину.Я, як мудра, розуміюча дружина, намагалась підтримувати,забезпечувати побут практично сама
Доброго вечора! Ви декілька років витримуєте чоловіка, який не справляється зі стресом. Залишаєтесь там, де Вам боляче. Дозволяєте йому відчувати тимчасове полегшення за власний рахунок. При цьому Ви ніби поступово відсуваєте себе на другий план: його стан, його потреби, його труднощі стали важливішими за Ваші.
Вам варто звернутися до психолога, щоб навчитися дбати про себе не менше, ніж Ви звикли дбати про нього. Помічати свою втому, свої почуття, свої потреби. Не брати на себе те, з чим інша доросла людина має справлятися сама, наприклад, зі стресом.
цитата:
Але все одно його незадоволеність росла (не така хозяйка,мама,то не так робите і тд...як розповідав про першу дружину).Я розмовляла,пояснювала.Але чула у відповідб“Ти надто емоційна.Треба бути сильнішою!Чоловіку вдома потрібно виговоритись.Я маю свою думку на все,справжній чоловік мовчати не буде.Ти не звикла до критики,вона покращує“
Претензії та незадоволеність ростуть, коли їм дозволяють рости. До речі, як Ви вважаєте, жінці вдома треба виговоритись? Ваш чоловік як сприймає критику, вона його покращує? Ви часто його критикуєте? Ви маєте з ним однакові права?
цитата:
А ми будемо жити всі разом,ти ж розумієш,що я знову можу висказувати свою думку,а ти будеш ображатися...тому ти одразу повинна розуміти,що буде важко...“
Вам і зараз, напевно, важко. А якщо будете жити разом, буде важче в рази, і не тільки Вам. Для чого Вам це потрібно, мати важке життя?
З того, що Ви написали, можна зробити висновок, Ви вважаєте за краще виступати в ролі рятівника, хоча про порятунок Вас навіть не просять.
Розберіться зі своїми мотивами, чому Ви повертаєтеся до цього чоловіка, чому для Вас цінні та важливі ці стосунки. Чого Ви боїтеся у разі їх закінчення?
А тепер спитайте себе: чи готові Ви прожити все життя з цим чоловіком?
Уявіть вас разом через 10 років. Вам подобається та картинка, яку Ви бачите? Ви щасливі? Чи добре жилося Вам усі ці роки?
Заміжнім жінкам дуже часто здається, що ось вони приплили до одного берега, і тепер все, і більше іншого ніколи не буде. Але це не так. Як тільки жінка стає вільною (саме вільною), вона починає знову бачити потенційних чоловіків і вони починають бачити її. Якщо Ви хотітимете сім'ю, Ви її знайдете. І якщо Ви проаналізуєте попередній невдалий досвід, наступного разу Ви матимете змогу вибрати собі чоловіка, з яким усе буде краще.
Життя часто подає нам сигнали, але ми вважаємо за краще не прислухатися до них, а діяти, керуючись своїми переконаннями, навіть на шкоду собі. Вам погано в цих стосунках, але в них залишитися чи ні — Ваше рішення.
Доброго ранку!
Дуже добре розумію Вас. Адже і син, і чоловік, і мама - це найрідніші для Вас люди. Ті, з ким Ви "зрослися", хто став частиною Вашого життя. А в таких випадках робити між ними вибір - це все одно, що обирати, який палець порізати, болять всі однаково.
І якщо у Вас є схильність до гіпер відповідальності, само критики та самокопання, як би Ви не вчинили, все одно будете незадоволені собою та своїм вибором. Окрім того, навіть незважаючи на те, що останні роки звикли сподіватися лише на себе, на мою думку, Вам глибинно не вистачає справжньої внутрішньої опори, підтримки, можливо, з дитинства. А потреба у схваленні, любові, увазі рідних така сильна, що, на мою думку, Ви внутрішньо постійно перебуваєте в стані людини, яка хоче для всіх бути "гарною дівчинкою". І чим більше до Вас стануть проявляти суворість, критику, навіть, зневагу, тим ця внутрішня потреба заслужити любов та увагу, може проявляється ще сильніше. Це працює автоматично, на рівні звички, усталеної моделі поведінки, рефлексу. Так реагує маленька дитина, яка потребує уваги, тепла та любові батьків. І ніяк не може зрозуміти, чому дорослі не проявляють до неї тих почуттів, які повинні їй давати. Сама тоді у дитини закладається в підсвідомості, що вона повинна весь час заслуговувати любов, а отже, старатися з усіх сил для всіх бути "гарною та зручною дівчинкою". Що, як на мене, і відбувається у Вас в стосунках з чоловіком....
Тобто, Ви намагаєтеся знайти вихід, перебуваючи внутрішньо в позиції тотальної недолюбленості... А в такому стані втрата бодай одного об'єкта очікуваної любові, однієї людини, яка в Вашій підсвідомості повинна бути от таким джерелом тепла та турботи - це катастрофа!
А отже, знайти вихід в такому стані, просто неможливо.
Ви опинилися в ролі людини, яка бігає по замкнутому колу. З кожним таким колом все сильніше втрачаючи сили, а отже, - можливість зробити вибір. Коло замкнулося.
Думаю, саме через це Ви так і не змогли визначитися до цих пір.
Підкажіть, будь ласка, як багато уваги до Вас в дитинстві виявляли батьки:, мама, особливо, батько? Які стосунки були між Вашими батьками? Хто з них турбувався про сім'ю більше?
Вітаю
Я вірно зрозуміла
Ви роками живете в небезпечному місті, працюєте на двох роботах, займаєтесь своєю мамою, сином від першого шлюбу, чоловіком, ведете весь побут? А отримуєте від чоловіка критику, та вимогу ще більше підтримки? Ігнорування ваших вимог, почуттів, потреб? Що таке дає вам цей чоловік, що Ви разом зі всіма вашими потребами, ваша безпека, ваш син, ваша мама відходять далеко далеко на задній фон?
Обставини дійсно важкі, але мають свій "плюс "- вони наочно проявляють сутність людини.
Чоловік обирає НЕ нести відповідальність ні за сина, ні за вашу родину, ні навіть за свою поведінку("я буду незадоволений, буду робити зауваження "). Ставлення до попередньої родини також проявляє його внутрішні орієнтири.
Стосунки важливі тоді, коли з ними життя стає кращим, ніж без них.
Ваші Базові Потреби постійно порушуються в цих стосунках з чоловіком, і зважаючи на його слова- він нічого не планує змінювати, бо в нього немає для цього бажання.
Це має бути тільки ваше рішення, психологи можуть тут на форумі тільки "підсвітити " те, що Ви можете не бачити, або те, в що Вам важко "повірити ".
Вибір бути з людиною, яка приносить страждання- від травмованості.
І тут важливо розібратися саме в ваших внутрішніх процесах- за що/за кого насправді тримається ваша внутрішня травмована Дитина, намагаючись терпіти ("бути мудрою ") , бо ваша Доросла частина явно бачить всі реалії чоловіка і стосунків з ним.
У Вас є син- і тільки ваша відповідальність захистити його, бо він за віком ще не здатен це зробити самотужки.
А чоловік- це доросла самостійна людина, яка має сама подбати про себе. Ну, було б гарно, щоб не тільки про себе, але це вже його відповідальність щось змінювати в собі.
А ще дуже важливо подбати про СЕБЕ, адже це також є ТІЛЬКИ вашою задачею, оскільки ваше життя, ваш спокій, ваше щастя- дійсно важливі.
Бережіть себе і піклуйтесь про тих, хто від Вас залежить.
Ніколи не варто нікого "штовхати в щасливе майбутнє " за рахунок власного виснаження.
↩ Реакція на відповідь № 391481 для Вікторія Василівна Коханська
Вітаю!
1. Так, я живу тут постійно, але дуже небезпечно стало відносно нещодавно (фпв, КАБи тощо), хоча область прифронтова.
2. На двох работах працюю не я, а чоловік. Я змінила в якийсь період роботу на гіршу за умовами для себе, але більша зп, коли у чоловіка затримували зп. При цьому зазначу, що він постійно підробляв, на дивані ніколи не лежав)
3. На разі займаюсь сином та побутом самостійно (бо живемо окремо), коли жили разом - з побутом він допомогав, але коли з'явилась друга робота - практично так, все на себе взяла я, щоб у нього була можливість працювати на одній роботі для броні (так майже не було зп), на іншій - для зп.
4. Що він мені дає?... колись відчуття необхідності, любові, підтримки... зараз складно сказати, якщо чесно, бо наші відносини - це проживання окремо, невелика фінансова підтримка з його боку (хоча так було і не завжди), час вдвох типу кіно, кафе, прогулянок і дуууже рідко втрьох із сином (це практично раза 3 за ці 1,5 роки). Він по телефону цікавиться моїми справами та сина, мами, підтримує, співчуває... але повертатися додому та бути поряд не спішить, бо "боїться, що я знову буду ображатися на його думки та слова, та все одно вигоню, як він каже"
5. Безпека моя та моїх рідних не відходять далеко далеко на задній фон, просто я намагаюсь збалансувати між вивезти їх та зберегти родину(
На одной чаше весов есть сын, который без вас выехать не сможет и если вы его не вывезете, то через время и его может настигнуть мобилизация. На другой чаше весов муж, который как-то не особо вкладывается в отношения, а выбрал удобный вариант встреч и немного помогать финансово. На данный момент ваша семья это ваш сын. Муж вроде и есть, но его по сути нет. Есть мужчина, с которым вы встречаетесь и который никакой ясности не дает, еще и на вас сваливает ответственность за свою раздражительность и выбор не жить с вами.
Вы бы, если б наблюдали такую ситуацию со стороны, что бы предложили выбрать?
Безпека моя та моїх рідних не відходять далеко далеко на задній фон, просто я намагаюсь збалансувати між вивезти їх та зберегти родину(
Ось у це бажання, здається, все вперлось - збалансувати. Тобто виїхати з сином та мамою за кордон, або подалі від обстрілів і при цьому зберегти сім'ю. Як вважаєте, якщо переїдите на Захід України або навіть у Європу, родина збережеться?
Знаходитись там, де ви є зараз, і мати змогу бачитись з чоловіком - наскільки це відповідає вашому бажанню досягти одночасно і першої і другої мети?
Добрий день !
Те що Ви написали дуже складне рішення. Навіть без чоловіка це не всім легко.
Я б виходила з двох головних моментів
1 Небезпека. Як би не було важко, якщо загроза велика і Ви про це думаєте , то це вже конструктивно.
2. Це має бути виключно ваше рішення, не психолога, не когось, а саме ваше відчуття і рішення.
Якщо це неможливо, то можна шукати допомоги і хоча б у короткофокусній терапії розібратися, чому Ви не можете вирішити це питання.
