Не маю довіри до чоловіків

Добрий день. Дуже цікаво, з одного боку ви пишете, що не мали стосунків з хлопцями, а з іншого - недовіру до них. Паралельно, у вашій родині, Ви бачили приклад гарних подружніх стосунків і надійних чоловіків. Звідки тоді виникло це почуття недовіри? Можливо Ви памʼятаєте якийсь епізод зі свого життя, який посіяв думки про зраду?

Сподівання на ідеального партнера, який ніколи не зрадить і завжди захищатиме Ваші інтереси, — це міраж, що коштував багатьом людям чимало нервів. Це мрія про безумовну любов, на яку здатні хіба що батьки — та й то не завжди.
Ми всі живемо в умовах невизначеності. І це нормально. Ми змінюємося: чоловік, який у двадцять років присягається жінці у вічній відданості, неодмінно зміниться до тридцяти, сорока чи п’ятдесяти років. Так само, як і жінка.
На різних етапах життя ми стаємо іншими. Зрештою, ніхто нікому нічого не винен — коли йдеться про почуття. Цим неможливо керувати. Поведінкою — так, а почуттями — ні.
Важливо бути опорою для самої себе — тобто бути господинею власного життя. І якщо пощастить, Ви зустрінете такого ж чоловіка. Дві самодостатні особистості можуть побудувати міцні довготривалі стосунки, адже їм не потрібно використовувати одне одного, щоб загоїти власні душевні рани.
Не існує єдиного гарантованого способу зустріти людину своєї мрії.
Ніхто такого не має.
Тож єдиний можливий шлях — це метод спроб і помилок. А ще — сміливість: ми йдемо туди, де страшно. Ніхто не винен, якщо нічого не вийде. Ми живемо далі, покладаючись на самих себе.

Доброго ранку! Ви не довіряєте хлопцям, тому що вони можуть зрадити чи покинути. Таких випадків дійсно немало. Але є й такі, яким потрібні близькі стосунки з однією дівчиною. Як вважаєте, чому Ви відмовляєтесь вірити, що можете створити стосунки саме з таким хлопцем? Хто Вам допоміг повірити в те, що хлопці ненадійні, їм не можна довіряти?

Зараз пора, коли багато моїх знайомих одружуються і я не можу зрозуміти чому? Невже та дівчина справді впевнена, що той хлоп її не покине через кілька років, чи не зрадить?

Напевно, для неї важливо, щоб в її житті були стосунки з партнером, які роблять її життя більш наповненим. Важливо створити сім'ю, в майбутньому стати мамою. І вона готова витримувати той страх, що її можуть зрадити чи покинути. Можливо, вона взагалі не має цього страху. Питання до Вас, чому Ви його маєте, причому настільки сильний, що відмовляєтесь від стосунків?

дуже важко зрозуміти чи він хороша людина, адже вони маскуються, а потім вилазить всяке.

Маскування може бути на початку стосунків, потім всеодно люди проявляють різні свої сторони. Але для цього важливо не вимагати від себе одразу точно знати, хороша це людина чи ні. Спочатку Ви отримуєте інформацію про людину, спостерігаєте, як вона поводиться, як ставиться до Вас та інших, як реагує на Ваші слова, незгоду, межі.

Для цього потрібно дозволити собі отримати досвід спілкування з хлопцями, а не одразу розглядати кожне знайомство як вибір майбутнього чоловіка. Говорити, переписуватися, ходити на побачення, придивлятися, ставити питання, помічати свої відчуття. З часом Ви навчитеся краще розуміти, з ким маєте справу: хто поважає Ваші межі, хто здатний говорити про складні речі, хто бере відповідальність за свої вчинки, а хто намагається маніпулювати чи приховує проблемні сторони. І тоді Вам не потрібно буде наперед довіряти кожному хлопцю. Ви зможете поступово формувати довіру на основі його реальної поведінки.

Зараз Ви намагаєтесь захистити себе від можливої зради чи розставання ще до того, як стосунки почалися. Але таким способом Ви захищаєтесь не лише від поганого досвіду. Ви одночасно позбавляєте себе можливості отримати хороший.

Вітаю!

Не маю довіри до чоловіків

Припустимо, для цього є вагомі причини. Тобто болісний досвід, коли зрадили Вас. Або Ви були в курсі, коли зрадили близьку людину. Було таке?
Вочевидь, ті події зробили категоричний відбиток на Вашому ставленні до хлопців. І тепер та "печатка" впливає на Ваше поточне життя, замикаючи Вас у просторі спілкування та вимірі взаємин, де немає хлопців.

Водночас у Вас перед очима є позитивні приклади сім'ї батьків та дідуся з бабусею. Та чи ЗАВЖДИ (особливо в молоді роки) між ними існувала гармонія і порозуміння, довіра та безумовне сприйняття?

Може, цікавились у мами та бабусі, як їм вдалося зустріти і розпізнати надійних партнерів?

Чи відчували вони бодай на мить ті сумніви, про які зазначаєте Ви?

Переконаний, що у щирій розмові Ваші рідні жінки багато чого корисного можуть повідати, що неодмінно збагатить Ваші уявлення та погляди.

Сподіваюсь, згодом поділитесь враженнями на форумі.

Вітаю. Для стосунків я б не радила одразу вішати ярлики-чоловікам не можна довіряти, чоловіки зраджують тощо. Це спрощує реальність і, до речі, може перекладати всю відповідальність за стосунки на чоловіка.
У стосунках є двоє. Ви частина цих стосунків, і чоловік теж. У кожного своя точка зору, свої цінності та своє уявлення про те, як "правильно".
Ви не можете на 100% знати, якою буде інша людина через кілька років. Усі люди живі й змінюються. Але можете розвивати довіру до себе, знати свою цінність, бачити свої межі й розуміти, що ви робитимете, якщо ваші цінності чи межі порушать.
Хоча ви й не поставили прямого запитання, воно читається між рядків: Чи можна довіряти чоловікам?
А я б запитала вас інакше: Чи довіряєте ви собі настільки, щоб будувати стосунки й робити власний вибір?

Доброго дня.

Ви пишете про відсутність довіри до хлопців/чоловіків...чи завдає це Вам дискомфорту по життю?? Чи є в цьому для Вас особисто наразі, якась проблема??
Те ж саме стосовно стосунків - а Ви хотіби б їх?? Чому? Чи уявляли себе в стосунках? Чи були у Вас симпатії до хлопців/чоловіків і як Ви бачили потенційні стсоунки ці?? Чи бачили взагалі??

У Ваших думках про недовіру ніби два компоненти звучать - "він виявиться поганою людиною" і "він не буде мене щиро любити". насправді ніби багато навантаження дають такі переконання чи острахи. Чи є ще якісь страхи у Вас в зв*язку із довірою до чоловіків і ними взагалі?

А до жінок?

Доброго дня! Давайте по пунктах:

Зараз пора, коли багато моїх знайомих одружуються і я не можу зрозуміти чому?

Насправді існує безліч мотивів і причин, для чого і через що люди одружуються. І це далеко не завжди кохання. Тут варто говорити про кожен окремо взятий випадок.

Я не ненавиджу чоловіків, я просто їм не довіряю.

Коли ви помітили, що не довіряєте чоловікам і чи було це пов'язано з якимось конкретним випадком із вашого життя?
Насправді, не довіряти чоловікам це не добре і не погано. Тут все упирається в те, як ви почуваєтеся при цьому. Ви можете спокійно влаштувати своє життя повноцінно і без чоловіка. Але те, що ви про це говорите, мабуть має якесь значення.

Вітаю! Ви пишете, що не довіряєте чоловікам взагалі. Хоча маєте хорошу історію в родині. Але ви вказуєте також, що не довіряєте вибору дівчат вашого віку ) Що вона мала б бути впевнена, що не покине ) але це я так трохи з боку подивилась. Насправді - шлюб і стосунки це не про якусь пожиттєву гарантію - що нічого не зміниться, що все буде абсолютно супер. Взагалі можна прожити добре пів життя і навіть розлучитись без драм з якихось особистих причин (глобальна зміна планів або цінностей) І ці причини обговорюють, і приймають те чи інше рішення з повагою і щирою любовью до партнера, коли всі згодні на такий крок. Але це як один з варіантів.
Ви кажете, що скоріше не довіряєте хлопцям, ніж чоловікам? Чому саме? Що здається вам не вартим довіри, які якості?
Взгалі ви дуже молода дівчина і ви маєте абсолютне право не хотіти стосунків. Проте, якщо ваше небажання заважає вам - тут краще звертатися до спеціаліста і дізнатися в чому корінь недовіри, і зрозуміти себе краще.