Я не можу жити зі своїм чоловіком

Вітаю!

Я не можу жити зі своїм чоловіком

Сумну історію Ви описали.
Співчуваю Вам, адже перебувати в стосунках, де до Вас так ставляться -

навіть міг руку підняти на мене без поважної причини, так було не 1 раз. Він дуже агресивний, розмовляти спокійно не вдасться, вся розмова переходить в його агресію.

- неймоверно важко і болісно. Окрім того ще й -

Мене постійно залякує та маніпулює дитиною

І у Вас поступово визріло бажання розлучитись. Цей крок варто розцінювати як спосіб захистити себе і уберегти дитину від негативного впливу агресивної поведінки батька.
Чи є кому Вас підтримати? Де Ваші рідні, близькі? Вони в курсі того, що відбувається з Вами?
Розлучення - крок надзвичайно важкий. Вочевидь варто потурбуватись про свою безпеку, підготувати відповідні умови, передбачити певні ускладнення і спосіб протидії їм.

Також маєте знати, що в Україні діє розгалужена мережа державних служб, громадських та благодійних організацій, які надають безкоштовну, конфіденційну та анонімну допомогу жінкам, що зіткнулися з домашнім насильством. Їх контакти знайдете в Мережі. На крайній випадок звертайтесь в поліцію. Про свою фізичну та психологічну безпеку обов'язково треба подбати(!)

Сочувствую, что вы в такой ситуации. Рукоприкладство никогда не бывает один раз и это тот вариант, когда нужно обязательно уходить. Тем более когда человек агрессивен и есть контузия.
И чем скорее тем лучше, потому что чет дольше тянуть, тем будет потом страшнее и тяжелее.
Вы не написал свой запрос к психологам.
У вас есть куда уйти - свое жилье, родственники?
Чего именно вы боитесь?
Вам нужна помощь хорошего юриста и психолога. Вы можете обратиться в фонды и благотворительные организации и вам смогут помочь, если нет денег.
Плюс есть шелтеры, куда можно с ребенком и где эта все помощь будет+питание и проживание

Вітаю. Добре, що поруч є ваші рідні. Навіть якщо вони не можуть вирішити проблему за вас, важливо, щоб вони знали, що відбувається і ви могли звернутися до них у будь-який момент.
Це вже не криза , а насильство, и
Ваше рішення розлучитися не потребує його згоди , шлюб можна розірвати і без його бажання. Але зараз важливо продумати безпечний план виходу.
Не повідомляйте йому про свої плани заздалегідь. Подумайте, куди ви можете піти, кому з близьких повідомити про ситуацію, підготуйте документи, гроші та необхідні речі для себе і дитини. не залишайтеся з цим наодинці., намагайтеся поводитися звично, щоб не викликати підозр. Заздалегідь оберіть безпечний момент і місце, куди зможете піти разом із дитиною.
І обов’язково отримайте юридичну консультацію щодо ваших прав і прав дитини. А страх зараз не потрібно змушувати себе прибрати, спочатку важливо створити реальну безпеку. Тоді й працювати зі страхом буде значно легше.

Вітаю!

Мені скрізь страшно, та не знаю як позбутися цього страху.

Боятися в такі ситуації цілком нормально.
Персонально зі страхом боротися не потрібно. Це його тільки підсилить.

Насправді страх долається діями на користь собі. Тобто діяльністю тут і зараз.
Колеги, зокрема, на цьому і наголошували, звертаючись до Вас і фокусуючи Вашу увагу як раз на тому, що реально допоможе пройти кризовий етап життя.

Доброго дня, Sann.
Колеги вже написали, як діяти в разі, якщо Ви все ж наважитеся піти від чоловіка.
Але, якщо до цих пір не наважилися, хоча рідні поруч - швидше за все, Вас щось утримує поруч з ним. І це може бути набагато глибше, аніж просто страх. Адже, Ви пишете, що до народження дитини у вас були нормальні стосунки. Тобто, саме поява ще однієї маленької людини в вашій сім'ї якимось чином повпливала на те, що у чоловіка стали проявлятися негативні риси характеру.
Тобто, можна припустити, що дитина своєю появою зіграла роль певного тригера, подразника, який "запустив" певні глибинні внутрішні процеси і, думаю, що не лише в чоловікові, але і в Вас. Адже, сім'я - це єдине ціле на психо-емоційному рівні. В якій певні зовнішні проблеми в одному якимось чином пов'язані з тим, що невидимо відбувається з іншими членами родини.
Підкажіть, будь ласка, а які стосунки були між Вашими батьками у Вашому дитинстві? Пригадайте, будь ласка, чи піднімав хтось з них руку на іншого? І як ставилися до Вас батьки? Чи почували Ви себе захищено та в безпеці поруч з ними? Чи могли Ви своїм батькам повністю довіритися?
Відверті відповіді на мої питання можуть допомогти зрозуміти не лише причину того, чому Ви не маєте сил захистити себе, але і причину того, чому так змінилися стосунки. Адже, судячи з того, як все починалося, стосунки можуть бути не лише нормальними, але і по справжньому щасливими. Чому я так впевнено про це пишу?
Тому що існує неписане правило. На початку стосунків Всесвіт нам показує як воно може бути в сім'ї. Це як певна демо версія, реклама, майбутнього. Але для того, щоб так дійсно сталося потім, потрібно дуже серйозно розібратися в усьому, багато чому навчитися, зрозуміти, переосмислити, пройти певні внутрішні глибинні трансформації, тобто, серйозно попрацювати, в залежності від складності сімейних успадкованих проблем. І особливо, існує так потреба, якщо народжується дитина, яка потребує нормальної сім'ї. Адже, дитині потрібні здорові псизо-емоційно і батько, і мама.

Edited by author 02.09.2026 06:58

Вітаю! Дуже прикро, що ви опинилися в такій ситуації. Те, що ви описуєте виглядає як сімейне насильство, з шантажом дитиною, з погрозами, ще і рукоприкладством. Колеги описали вже приблизний алгоритм дій, але я додам теж щось від себе.
Ви абсолютно правильно кажете, в атмосфері жорстокості, залякувань і страху - неможливо будувати стосунки. І взагалі знаходитись в такій атмосфері небезпечно. Ваші рідні - вони вас підтримують? Чи є у вас друзі чи знайомі - які на вашому боці?
Якщо немає куди піти у важку хвилину - спробуйте звернутися до центру підтримки жінок які зазнали насильства, якщо біля вас є такий - вони можуть запропонувати вам кризову кімнату на перший час, де ви зможете бути інкогніто і де він вас не потурбує. Але якщо таких осередків немає поруч - вам все одно потрібна підтримка і план переїзду.
З того, що варто робити зараз, окрім планування, збереження документів подалі від нього, якщо це можливо, і тощо тощо.. Варто побути максимально "нудною". Нічого не виясняти, не провокувати. Утриматися від розмов про стосунки. Якщо ця людина живиться стражданнями і емоційними гойдалками - по можливості уникати цього циклу там, де це може залежати від вас. Не казати про розлучення, не казати про якісь плани - просто тримати в голові, що біля вас не дуже адекватна психічно людина зараз. Теми для розмов, якщо він хоче поговорити - обирати максимально нудні для нього. Щось таке "погода наче не така як в минулому році", "якийсь засіб для посуду цей.. наче добре піниться, але наступного разу спробую інший запах" - щось таке до чого неможливо зачіпитись. Ви навіть можете спробувати зробити пару компліментів щоб віддалити підозри "от ти молодець, я б не додумалась", "добре у тебе шось там виходить, супер" . Якщо це буде умісно.
Проконсультуйтесь з юристом, і з психологом якщо маєте змогу.
Але найголовніше - шукайте підтримку, попередьте по можливості тих людей, які небайдужі до вас, що вам може знадобитися їх допомога. Ви вже зробили дуже сміливий крок, що визнали це все і вирішили що вам це не підходить, і що ви не заслуговуєте насилля, і дитина ваша теж не має зростати в страху. Сил вам і терпіння!

Добрий день. Що заважає вам розлучитися? Який у вас запит до психологів сайту?

Погоджуюсь з колегами щодо створення в першу чергу безпечних умов.

Щодо страху- дійсно, в небезпеці неможливо його уникнути, адже це еволюційний біологічний механізм, який запускає тіло на рівні гормонів і який призначений для того, щоб організм вижив (біжи, або бий).
Ми не можемо не боятись в умовах небезпеки.
Але можемо допомогти нашому тілу "опрацювати" викид гормонів стресу.
Це НЕ спосіб "не боятися", а просто невеличкий прийом як виразити тілесно цю емоцію в моменті: спочатку сильно напружитись, а потім стряхнути себе, розслабитись. Можна стряхувати, ніби змітати щось з рук, ніг , можна розтягувати або масажувати м'язи (там, де відчувається напруження) , можна додавати у видих звук.
Це просто вправи, щоб задіяти в тілі ті гормони, які туди вкинулись під дією страху .
Але кардинально вирішувати ситуацію потрібно все одно.