Павел Леонидович 23 хвилини тому: 
Я погана мати
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Уляна Іванівна Казмірчук психолог Івано-Франківськ 15-11-2023 07:38:19 |
1
Вітаю, Анастасіє. Ваш текст пронизаний самозвинуваченням, самозасудженням, самокартанням, шкода що так. Материнство- важка і виснажлива праця 24/7 без вихідних і відпусток. А інколи, обтяжена депресією, як у вашому випадку. Коли не має ані емоційного, ані фізичного ресурсу. цитата:
але сам факт того що мене вибісила моя дитина в першу ж ніч,вже говорило про те, що щось зі мною не так Складається враження, що ви маєте очікування про «ідеальну маму», і вони не справджуються в реальному житті. Звідки ви знаєте якою має бути мама? Хто вам про це казав? Ще у вашому тексті не має тата дитини. Чи є він поруч? Чи допомагає і виконує свої обовʼязки? Бо відповідальність за доньку лише на вас? Також ви написали, що донька гіперактивна? Чи звертались ви до лікаря, щоб обслідувати дитину? Чи материнство основна ваша робота, що ще є у вашому житті? Як проводите час з чоловіком як пара? 
|
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 15-11-2023 09:11:20 |
2
Наталия Горская Анастасія, те, що Ви написали – це дуже серйозна проблема і потребує тривалої розмови. Все написати тут неможливо, але обговоримо кілька моментів. Почнемо з того, що Ви не були готові до материнства. Потрібно було відповісти на запитання, як Ви ставитеся до себе, інших людей і до всього світу. І чи готові любити дитину безумовною любов'ю. Безумовна любов означає, що Ви любите просто так, а не за щось. Готовність до материнства означає не лише бажання завагітніти і народити, а й виростити психічно здорову, щасливу людину, пройшовши на цьому шляху багато труднощів. Жінка, яка сформувалася для материнства, згодна пожертвувати собою (кар'єрою, хобі, своїм здоров'ям) заради своєї дитини. З першого дня спілкування з дитиною Ви демонстрували лише своє бажання почуватися комфортно. Новонароджений плаче від того, що в нього щось болить, його щось турбує, і це має викликати у мами тривогу, а не злість та роздратування. Ну і далі Ви робите помилку за помилкою у спілкуванні з дитиною. Все тут описати неможливо, але це потрібно виправляти. Інакше Ви отримаєте нещасну дочку з невдалим особистим та професійним життям. Ви вже зараз формуєте у дівчинки комплекс "жертви" і те, що насильство у сім'ї – це норма. Анастасія, я пишу це не для того, щоб Вас образити, а для того, щоб Ви могли все виправити. Це зробити ще не пізно. Відредаговано автором 15-11-2023 09:14:25
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Світлана Аннич психолог Чернівці 15-11-2023 09:15:10 |
2
Уляна Іванівна Казмірчук Добрий день, Анастасіє! Ви докладаєте багато зусиль, щоб Ваша дитина була щаслива. Але відчуваєте, що не справляєтеь. Маленькі діти дуже добре відчувають емоційний стан матері. Якщо мама знервована, то дитина також відчуває неспокій. Що в Вашому житті є окрім материнства? Хто допомагає з дитиною? Чи можете хоч кілька годин побути наодинці або з друзями, поки про дитину турбується хтось інший? Коли Ви востаннє відпочивали? Материнство - це робота 24/7. Мами втомлюються. Враховуючи, що такий Ваш емоційний стан триває вже певний час, спробуйте звернутись за допомогою до лікаря. Можливо потрібна медикаметозна підтримка. Звернувшись до дитячого спеціаліста, Ви зможете зрозуміти свою дитину краще. До того ж отримати рекомендації дитячого психолога. Поки рекомендую побільше відпочивати. Якщо дитина спить, то відпочивайте і Ви. Робіть лише саме необхідне. Зверніться за допомогою до близьких. Делегуйте комусь частину своїх обов'язків. Ви багато робите для дитини, все що можете. Але Ваші емоції, які можуть бути зовсім не пов'язані з дитиною, знаходять вихід у такий спосіб. Рекомендую попрацювати з психологом не лише про материнство. У Вас є і інші ролі. В якій сфері Ви отримуєте радість, черпаєте енергію? Ви віддаєте себе дитині, але це джерело любові потрібно поповнювати. Дбайте про себе і бережіть себе!
|
Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів материнства, перинатального супроводу, підготовці до родів
| Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 15-11-2023 10:24:54 |
3
Наталия Горская Ирина Константиновна Зубиашвили Доброго ранку, Анастасіє! цитата:
Я ПОГАНА МАТИ Не одна (власне, про відносини з донькою), а, ймовірно, кілька. І усі вони, що надто важливо визнати, між собою пов'язані і одна на одну так чи інакше впливають. Там, скоріше за все, йдеться про спадщину свого дитинства, про формування Вашого характеру і особистості в цілому, про стосунки з батьком донечки і так далі. Розібравшись з цими речами, Ви точно позбавитесь почуття провини перед дитиною. А вирівняти свій емоційний стан, який і призведе до змін у спілкуванні з донечкою допоможе співпраця з психологом. А також відвідини дитячого психолога, щоби отримати і в подальшому враховувати його поради. Можливо, підтвердити або виключити наявність синдрому гіперактивності дитини. цитата:
Як мені бути, чи травмувала я псифіку дитині своїми зривами? В свою чергу, хочу запитати, якими були в дитинстві стосунки з батьками? На Вашу думку, як позначились ті стосунки на Ваші уявлення про материнство? Також, зверніть увагу, що роль матері - не єдина роль дорослої жінки. Що у Вас з іншими сферами життя - стосунками з чоловіком? самореалізацією? захопленнями? взаєминами з близькими та рідними і таке інше? Відредаговано автором 15-11-2023 10:27:54
|
| Наталия Горская психолог Київ 15-11-2023 11:59:54 |
2
Ирина Константиновна Зубиашвили Анастасіє, вашої провини в тому, що відбувається немає. Але є відповідальність за те, щоб це змінити. Погоджусь з колегою, Ви не були готові стати мамою. Внутрішньо не були. Був певний образ "як це має виглядати ". Цей образ постійно не відповідав дійсності. І Вас це сердило . Але Ви намагались змінити реальність, щоб вона відповіла образу. А НЕ образ, який виявився хибним. Чи зрозуміли Ви під час роботи з психологом що саме Вас так злить? Як дитина "погіршила" ваше життя? Яким ваше життя "мало би бути "? Ваші описи викликають припущення щодо вашої сильної втоми, почуття несправедливості (щодо Вас) "з боку життя ", або конкретних людей. Чи відчували Ви в житті підтримку, прийняття, любов (від батьків, партнера, друзів)? Чи відчували несправедливість щодо себе від когось з важливих людей? Зараз для своєї дитини Ви НЕ перебуваєте в позиції дорослої людини, яка здатна витримати і свої і дитячі почуття. Що до цього призвело важливо з'ясувати. Потім виправити. Ви можете повернутись до спеціаліста, з яким працювали, або обрати іншого. Паралельно можете пробувати дивитись на доньку, ніби це Ви маленька. Можливо це допоможе викликати певне співчуття, яке змінить ставлення, хоча б поки не настануть зміни в результаті співпраці зі спеціалістом. Дуже важливо, що Ви самі розумієте , що є проблеми, признаєте це і шукаєте шляхи вирішення. На це також потрібна внутрішня сила. Не сваріть себе. Краще розбиратись і змінювати, ніж відбирати енергію ще й на критику.
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-11-2023 16:17:57 |
1
Первый момент. Скорее всего ваши представления о материнстве были каким-то далекими от реальности и больше про бантики-рюшики и улыбающегося карапуза. Реальность же вас огорошила и разочаровала очень сильно. Оказывается дети плачут в роддоме, у них бывают истерики и им нужно уделять много времени. И вы не можете с этим разочарованием справиться. Второй момент. Я бы рекомендовала обратиться к психиатру, возможно вам нужна медикаментозная поддержка. Иногда тяжелые роды могу спровоцировать депрессивное состояние и другие нарушения, и женщине становится нужна помощь врача. Третий момент. Одна из самых распространенных ошибок молодых мам, приводящая к выгоранию, это попытка быть идеальной хозяйкой, мамой, женой и полнейший отказ от помощи. Но рождение ребенка требует пересмотра быта, другую расстановку приоритетов и соответственно, больше заботы о самой себе. Четвертый момент. Вам нужна психотерапия. Я не представляю адекватного психолога, который на рассказы про физическое и эмоциональное насилие над ребенком маленьким говорит, что все ок и ничего страшного. В целом, говорить и оценивать ваше поведение (если мы говорим про терапию, а не сайт), не нужно. Нужно работать над вашим взрослением психологическом, нахождением ресурса и тем, чтобы вы научились справляться со своими эмоциями другим способом. Это длительная работа, но желательно начинать уже сейчас. Потому что увы, но время идет, и первые 4 года ребенок живет в стрессе и страхе.
|
| 15-11-2023 16:22:49Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354710 для Уляна Іванівна Доброго дня! Дякую за відповідь)Уявлення про ідеальну маму сформувалися на основі того, що я чую і читаю від дитячих психологів (в інстаграмі, інтернеті, таких як Карпачов і інші). Для мене ідеальна мама, та яка безумовно любить свою дитину, а головне всими своїми діями показує їй це: проводить час, грається, розмовляє, не кричить, не б'є, все пояснює, вміє домовитися з дитиною і контейнерувати її емоції. Я справді люблю свою доньку безумовно і завжди, навіть коли злюся на неї, але ж з іншим у мене проблеми. Хто б мої емоції сконтейнерував, бо мій "контейнер" вже аж через верх. Я сама дуже емоційна, а тут ще й донька така сама. І хоч би скільки я не працювала з психологами, психіатрами і не приймала ліки (під час роботи з психологом я також пройшла консультування з психіатром і близько пів року приймала антидепресанти) зі своєю емоційність нічого подіяти не можу. Ну я вже така, можу заплакати від найменшого зауваження в мій бік, розізлитися і почати кричати за чашку, яка не на місці, починаю губитися і хвилюватися, якщо щось хоч трохи йде не за планом. Я вже змирилася з тим, і чоловік також за 12 спільних років також, але ж донька може потім мене зненавидіти за те, що я була такою мамою. Я говорю з нею, коли заспокоюся, пояснюю, що я її завжди люблю, навіть коли сварю. Говорю що я кричу бо злюся, коли вона мене не слухає і т.і . Чоловік і батько дитини є, за нього нічого не написала, бо до нього претензій немає, він гарний батько. І хоча з донькою він проводить менше часу через роботу (але він забезпечує всю родину і кожен вечір він все рівно з нами), він краще батько ніж я мати. Його не злять її істерики, він розмовляє просто з нею, пояснює їй. Він грає і розмовляє з нею, на ніч читає книжки, після того як я її викупаю на ніч. Думаю, до нього в доньки не буде претензії, коли вона виросте, а до мене будуть( З чоловіком гарні стосунки, інколи сваримося, але загалом все нормально. Я також трішки працюю, але не багато, так як на мені донька і домашні справи. Є друзі, є дозвілля. Все добре за виключенням моєї гіперемоційності і неспроможності її контролювати по відношенню до доньки. |
| 15-11-2023 16:28:29Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354712 для Ирина Константиновна Доброго дня! Дякую за відповідь)Я справді хотіла цю дитину, я вважала, що готова до неї. Можливо, Ви й праві, на ділі виявилося що це не так, виходячи з того яка я зараз мати. Але я дійсно люблю свою доньку безумовно. Коли я кричу на неї, то не перестаю її любити. Я й так багато чим пожертвувала заради неї, я була до цього готова і мене це не бентежить зараз (моя зовнішнісь , моя самореалізація, моя свобода). Проблема не в тому, що я не люблю доньку, бо я її дуже люблю. Проблема в тому, що всі емоції в мене занадто виражені і я не в змозі ними керувати. Я працювала з психологом і консультувалася з психіатром. Я приймала пів року антидепресанти за призначенням психіатра. Але як я була гіперемоційна, так і залишилася. |
| 15-11-2023 16:32:06Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354713 для Світлана Аннич Доброго дня! Дякую за відповідь)В інших сферах в мене все добре. З чоловіком, з друзями, з рідними. Донька відвідує садочок і я маю час на себе. Є дві проблеми: 1) я надто емоційна і не в змозі контролювати свої емоції; 2) донька гіперактивна і надто емоційна; Ми наразі живемо за кордоном і показати дитину психологу немає можливості. Але перед війною в Україні я показувала її неврологу, то фізично вона абсолютно здорова. |
| 15-11-2023 16:38:39Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354716 для Владимир Анатольевич Доброго дня! Дякую за відповідь)В інших сферах все добре: з чоловіком, друзями, рідними. Я реалізована і маю час на себе. З мамою гарні відносини, з батьком ні. Він тиран, котрих хоч ніколи й не бив мене, проте психологічно мене знищував. Я вже близько двух років не спілкуюся з ним. Все це я вже пропрацювала з психологом і відпустила. Але як була занадто емоційна такою і залишилася. Я думала що моя емоційність це просто така вже я і ніяк цього не зміниш, я тільки хотіла б навчитися контролювати свої емоції. Невже ж моя гіперемоційність лікується? Зараз немає можливості показати дитину психологу, я не знаю чи дійсно в неї синдром гіперактивності чи ні, це я просто так кажу а як вона насправді я не знаю. Але ж це не хвороба, все рівно на це ніяк не вплинеш, що з того є в неї цей синдром чи ні? |
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 15-11-2023 17:11:15 |
1
Анастасія, є таке поняття - "емоційний інтелект". Ось з ним у Вас проблема. І ліки не допоможуть. Емоційний інтелект - це навички саморегуляції. Звичайно, легко давати такі рекомендації, як "не кричіть на дитину", "не лайте дитину", "поважайте свою дитину" та ін. А ось виконувати виходить далеко не завжди - практично неможливо в один момент змінити свою поведінку. Залишається лише йти непростим шляхом повільних змін. Ви зробили дуже важливий крок, коли визнали - "Я дійсно часто кричу на дитину, і я хочу це змінити" Наступний Ваш крок - "І ось із сьогоднішнього дня я спробую інакше". А для цього Вам потрібен психолог, який не заспокоюватиме Вас, а допомагатиме рухатися Вам у потрібному напрямку, навчить Вас висловлювати свої емоції без гніву. . Психолог зараз потрібен Вам, а не дитині. Діти – це відображення проблем батьків. Усі психологи зараз працюють онлайн. Вибирайте психолога, відповідь якого Вам сподобалась, та починайте новий етап своїх взаємин з дитиною. Відредаговано автором 15-11-2023 17:13:37
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-11-2023 18:23:50 |
цитата:
зі своєю емоційність нічого подіяти не можу. Ну я вже така, Вы можете работать над собой и своими эмоциями. Но вы выбрали ничего не делать. Вы ж не истерите на взрослых людей в магазине, не лупите соседа, если что не так, да и раньше, когда работали, думаю тоже, не кидались на начальника. Відредаговано автором 15-11-2023 18:25:43
|
| 15-11-2023 18:48:24Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354719 для Наталия Горская Доброго дня! Дякую за відповідь)"Ви не були готові стати мамою. Внутрішньо не були. Був певний образ "як це має виглядати ". Цей образ постійно не відповідав дійсності. І Вас це сердило . Але Ви намагались змінити реальність, щоб вона відповіла образу. А НЕ образ, який виявився хибним." - Ви праві, саме так все і було. Я уявляла все зовсім інакше. Я думала, я буду врівноваженою, люблячою мамою. Думала, що буду любити бавитися з дитиною. Думала, що дитина буде слухняна. А на ділі все зовсім навпаки: я якась скажена, бавитися з донькою ненавиджу (для мене всі ці ігри нудятина страшенна, а дитячі розмови дурнуваті і нудні), дитина теж постійно носиться, як навіжена, рот не закривається і постійно чогось кричить. Але важко уявити, що те, як воно в нас, що то ж норма ( "Чи зрозуміли Ви під час роботи з психологом що саме Вас так злить?" - Так, зрозуміла. Справа в тому, що у мене ОКР (яке я завдяки психологу, психіатру і антидепресантами практично вилікувала), і в мене підвищена тривожність. Я постійно намагаюся все контролювати, постійно продумую в голові план на день, свої дії і т.д. І коли щось йде не за планом (а так завжди і трапляється, бо ж є фактори, на які я не взмозі вплинути /як от донька, яка постійно незапланованої вередує/), то я починаю злитися. Як дитина "погіршила" ваше життя? - Як я писала вище, я маю схильність до планування всього, і коли не було дитини, то я ще якось вивозила цей свій закидон, бо ж раніше все більш менш йшло як і планувалося. А з того часу як дитина з'явилася в маєму житті, я наче будую замок з піску, який постійно руйнує море. Тобто я намагаюся якось взяти себе до купи, все спланую, наче розкладу все по полицям, а тут донька все БАЦ і зруйнувала (то вередування, то хвороби, то щось на що треба витрачати мій час). Яким ваше життя "мало би бути "? - Дитина мала б бути слухняна. Я спокійна і терпляча. Мені б мало подобатися з нею гратися, а їй гратися самій) Зараз розумію, які це наївні мрії) "Ваші описи викликають припущення щодо вашої сильної втоми, почуття несправедливості (щодо Вас) "з боку життя ", або конкретних людей. " - Втома скоріше не фізична, а психологічна, бо я вже дуже втомилася від своїх емоцій, інколи хочеться взягалі нічого не відчувати, бо я вже виснажена всим тим, що в мені відбувається всередині. "Чи відчували Ви в житті підтримку, прийняття, любов (від батьків, партнера, друзів)?" - на різних етапах життя і з різними людьми і так і ні. "Чи відчували несправедливість щодо себе від когось з важливих людей?" - найбільш несправедливим до мене був батько. Зараз з ним не спілкуюся. Пропрацювала це з психологом і відпустила. Це вже не змінити, скільки б я про це не думала і не говорила. Так, саме батько виний в усіх поїх психологічних проблемах. Я не знаю, чому він так себе поводив, можливо він також мав психологічні проблеми, а можливо, він просто погана людина. Я вже це прийняла і змирилася. Але зараз я хвилююся за свою доньку, щоб вона не мала психологічних проблем через мене. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-11-2023 18:53:36 |
Почему вы решили, что ребенок должен быть послушным? Ребенок должен быть живым, активным и любознательным, а не затюканным и не делающим шаг в сторону, потому что мама не велит.
Рождение ребенка всегда актуализирует собственные травмы. Какие у вас отношения с родителями? Каким вы были ребенком? Как ваша мама реагировала на ваше детское поведение?
|
| 15-11-2023 18:58:14Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354732 для Валентина Михайловна Доброго вечора! Дякую за відповідь) Я пройшла лікування у психіатра і пів року пила антидепресанти. Це, разом з психологом, допомогло мені побороти ОКР. Коли я приймала антидепресанти, мені справді було краще, я прям відчувала наче всі мої почуття стали слабшими. Навіть чоловіку сказала, що ось як себе, виявляються, відчувають здорові люди. Але прийшов час відміняти ліки. Я робила все по схемі, поступово знижуючи дози, щоб не було синдрому відміни. Фізично все було нормально, але психічно було важко знову повертатися до своїх почуттів, які в мене на максимумі. Я б хотіла завжди відчувати себе так, як з антидепресантами, але ж я не можу пити їх постійно(( |
| 15-11-2023 18:59:49Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354732 для Валентина Михайловна Доброго вечора! Дякую за відповідь) Я пройшла лікування у психіатра і пів року пила антидепресанти. Це, разом з психологом, допомогло мені побороти ОКР. Коли я приймала антидепресанти, мені справді було краще, я прям відчувала наче всі мої почуття стали слабшими. Навіть чоловіку сказала, що ось як себе, виявляються, відчувають здорові люди. Але прийшов час відміняти ліки. Я робила все по схемі, поступово знижуючи дози, щоб не було синдрому відміни. Фізично все було нормально, але психічно було важко знову повертатися до своїх почуттів, які в мене на максимумі. Я б хотіла завжди відчувати себе так, як з антидепресантами, але ж я не можу пити їх постійно(( |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-11-2023 19:00:11 |
|
| 15-11-2023 19:04:48Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354747 для Валентина Михайловна Я стала себе краще почувати, тому і відмінили. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-11-2023 19:06:27 |
|
| Світлана Аннич психолог Чернівці 15-11-2023 19:09:42 |
Ви завжди були такою емоційною і не могли контролювати емоції? Чи в певний момент в Вашому емоційному стані відбулись такі зміни?
Це може бути Вашою вродженою особливістю або реакцією на обставини життя. Відповідно можна навчитись контролювати своє відреагування а також спробувати пошукати і опрацювати причини.
|
| 15-11-2023 19:12:22Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354744 для Валентина Михайловна Я не говорю, що вона має такою бути. Мені задали питання, як я уявляла собі материнство, то я відповіла, що я уявляла, що дитина буде слухняна.Я розумію, що її поведінка нормальна, я ж звернулася не з запитом "Що мені робити з дитиною, вона неслухняна", я звернулася з запитом "Я погана мати", бо я розумію , що те що я роблю не правильно. Але коли я кричу на дитину чи коли б'ю її по дупі, то не взмозі це контролювати, це як сказати "перестань чхати". Я хочу припинити, Я НЕ МОЖУ. "Рождение ребенка всегда актуализирует собственные травмы. Какие у вас отношения с родителями? Каким вы были ребенком? Как ваша мама реагировала на ваше детское поведение." - Я якраз таки була дуже слухняною дитиною (зі слів матері і як я себе пам'ятаю), на мене не було за що й злитися. Мене в дитинстві не били. З мамою стосунки гарні. З батьком погані. Він ще той тиран і аб'юзер. За нього я писала вище. |
| 15-11-2023 19:16:06Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354751 для Світлана Аннич Доброго вечора! Дякую за відповідь)Я завжди була такою скільки себе пам'ятаю. Але будучи дитиною можна було піти до себе в кімнату і там позлитися, поплакати, побути на самоті, щоб ніхто не чипав і заспокоїтися. Зараз так не вдається, бо дитина всюди. Якщо я йду в іншу кімнату, щоб заспокоїтися вона або біжить за мною, або кричить так, щоб я все чудово чула і в іншій кімнаті, тому заспокоїтися не вдається ( |
| Наталия Горская психолог Київ 15-11-2023 19:16:44 |
2
Павел Леонидович Басанский Схоже на самозаспокоєння, "донька гіперактивна, я занадто емоційна ". Але ж в роддомі вона ще не була "гіперактивна ", просто малеча, яка лежить, та час від часу плаче. А ваша "емоційність"- це тільки спосіб, яким виходить те, що всередині. Якби всередині був страх, виходив би страх (щоб не захворіла, не впала, не образили...). Якби всередині було щастя і радість- те саме відбувалось би і зовні (неможливо насолодитись всіма якостями дитини). З Вас виходить злість- отже саме її забагато всередині Вас. Можливо , в глибині, це злість на батька, яка "заховалась" всередині, незважаючи на опрацювання цієї теми. Чи не здається Вам, що ваша поведінка де в чому схожа з поведінкою вашого батька? Намагання впорядкувати своє життя, щоб зняти тривогу (окр) наразі не працює, оскільки життя стало непередбачуваним. А інших способів зняти тривогу Ви поки не надбали. Тому ваш стан цілком зрозумілий. Це дуже важко, постійно бути в напрузі і тривозі. Саме з цим варто працювати. НЕ вчитись стримувати емоції , оскільки це не працює, якщо працює, то поверхнево і тимчасово. Емоції все одно знайдуть свій шлях для виходу. Можуть навіть в тіло у вигляді хвороб. А формувати нове ставлення до ситуації, шукати інший спосіб сприйняття реальності, не крізь призму "я відсікаю все, що збільшує мою тривогу ", а опрацювавши тривогу вчитись бачити реальність такою, як вона є. І доньку, такою, як вона є.
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-11-2023 19:19:05 |
В чем тирания отца заключалась?
Ребенок по своей природе не послушный и как раз непоседливость, шумность, активность и непослушание это норма. Поэтому сильно послушный ребенок вызывает ну очень много вопросов, что не так, что он не может быть таким, каким его задумала природа. И это не про хорошее воспитание, а либо про страх наказаний, либо про страх, что если не слушаться, то мама любить не будет. Поэтому стоит разобраться, что и как было в детстве. Плюс есть большие сомнения в том, что отношения с отцом вы отпустили и приняли как есть. Для этого нужен длинный путь проживания всех переживаний, за которым может наступить отпускание ситуации. Многие просто подавляют переживания и из головы решают, что да ладно, забыла уже. А вот переживаниями отпустить не получается. И в итоге имеем то, что у вас - невозможность совладать с эмоциями. И вы не плохая мама, иначе бы и дальше так вели себя и не заморачивались. Вы травмированная мама, уставшая и выгоревшая. Відредаговано автором 15-11-2023 19:19:58
|
| 15-11-2023 19:28:57Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354754 для Наталия Горская Донька була гіперактивною і одразу як народилася і навіть ще в животі (мені навіть моя гінеколог завжди казала на моє занепокоєння, чого дитина так штовхається, що то вона просто така гіперактивна, типу темперамент такий). Це просто як факт.Я не намагаюся виправдати себе, я визнаю, що моя поведінка неправильна. Я просто пояснюю, чого я так себе поводжу. Не тому що я вважаю, що кричати і бити дітей це нормально, а тому що в моменті я не в змозі себе стримати. Я б і рада глянути на все це інакше, але що це означає? Типу я маю зараз така подумати: " Моя дитина мене не слухається, кричить і вередує. Але це не погано і я не буду злитися. Це класно і я радію"? Це ж самообман. |
| Наталия Горская психолог Київ 15-11-2023 20:06:46 |
Ні, звісно мова не про самообман.
Важливо подивитись на ситуацію під іншими кутами. Наприклад, моя дитина вередує - які потреби вона "закриває" такою поведінкою? Може вона втомлена, може завдання для неї заскладне, може перезбуджена через гостей (невідповідний режим, хворобу, ...), може їй не вистачає якісної уваги, або не може впоратись з своїми почуттями, або саме зараз дитина знаходиться у віці певної кризи, як приклад, криза 3 років, або адаптується до нових умов, або мої вимоги занадто високі для її віку, чи стану, тощо. Важливо побачити, що вона вередує не для того, щоб "вибісити" маму, а тому, що їй самій погано, і вона не може впоратись з цим. Зрозуміло, що Ви не хочете кричати.. Але від того, хто є адресатом вашого роздратування також багато чого залежить. Якщо перестати сприймати доньку як "порушника порядку ", а побачити в ній маленьку Людину, яка обрала саме Вас бути її Мамою, яка потребує турботи, уваги, розуміння, яка без Вас ніяк не зможе впоратись з цим життям , то і емоції будуть іншими. Складна поведінка дитини 4 років- це питання корекції її стосунків з батьками. Більше нічого. Дитину до психолога можна вести тільки, щоб зрозуміти, чого їй не вистачає, а не для того, щоб її "перевиховувати". Поведінка дитини-як лакмусовий папірець, чи у вірному напрямку формують з нею стосунки батьки, та що треба відкорегувати саме у діях батьків. Є дуже гарна книжка про стосунки, поведінку і багато іншого:"Общаться с ребёнком. Как?", автор- Гиппенрейтер Ю.Б. вона є в інтернеті. Але знову ж таки, це не відміняє опрацювання Вами ваших індивідуальних складностей. Вам не вистачає сил витримувати хаос цього життя, а дитина в цьому сенсі дуже сильний подразник. Але за "хаосом " є багато Справжнього, Теплого та Живого. Тримайтеся.
|
| Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 15-11-2023 20:49:42 |
1
цитата:
Хто б мої емоції сконтейнерував, бо мій "контейнер" вже аж через верх. Я сама дуже емоційна Відчувається, що всередині Вас досі живе травмована дитина цитата:
З батьком погані. Він ще той тиран і аб'юзер. цитата:
будучи дитиною можна було піти до себе в кімнату і там позлитися, поплакати, побути на самоті, щоб ніхто не чипав і заспокоїтися. До речі, так виглядає, що, ймовірно, в ході терапії далеко не все вдалося зцілити цитата:
фізично все було нормально, але психічно було важко знову повертатися до своїх почуттів, які в мене на максимумі. цитата:
найбільш несправедливим до мене був батько. Зараз з ним не спілкуюся. Пропрацювала це з психологом і відпустила. цитата:
Так, саме батько виний в усіх поїх психологічних проблемах. Натомість, до формування Вашого характеру і особистості в цілому доклав руку не лише батько(!) А мама хіба ні - коли в неї на очах її чоловік (Ваш батько) вчиняв до Вас як тиран? А це ставлення звідки? цитата:
я якась скажена, бавитися з донькою ненавиджу (для мене всі ці ігри нудятина страшенна, а дитячі розмови дурнуваті і нудні) цитата:
Я якраз таки була дуже слухняною дитиною (зі слів матері і як я себе пам'ятаю), на мене не було за що й злитися. Відредаговано автором 15-11-2023 20:52:52
|
| 15-11-2023 23:34:27Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 354761 для Владимир Анатольевич Доброго вечора! Дякую за відповідь)Я вже , чесно кажучи, втомилася постійно повертатися до теми БАТЬКА. Бо скільки в мене було консультацій з психологами (трьома різними, з різними запитами), з психіатром, тут на сайті - все в кінці кінців закінчується темою батька. Хоча звертаюся я завжди з іншою проблемою (ОКР, гіперемоційність, занижена самооцінка) та все рівно на певному етапі ми доходимо де теми БАТЬКА. І скільки я вже про нього проговорила, і скільки я вже усвідомила, але все рівно... Проблеми нові , а причини все ті ж - БАТЬКО. Може воно й так, але ж що ж мені тепер з цим робити? Якщо я вже все що можна про нього проговорила, і проплакала, і проказала йому (ну насправді психологу). Я вже не знаю як мені від нього здихатися, хіба може, як помре то мене остаточно відпустить? |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 16-11-2023 00:29:20 |
2
Наталия Горская Не попустит вас от смерти отца, поскольку в вашей голове он останется все равно. А сколько сессий с каждым из психологов вы проходили? Вы пишите про сколько я уже осознала про него. Но осознать умом мало, нужно прожить. И поверьте это не 10-20 встреч даже. А многим кажется, что поплакали они пару раз, рассказали и все, тема проработана. Но вы жили с вашим отцом долгие годы. И если он был абьюзер, то это длительная психотерапия
|
| Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 16-11-2023 09:54:35 |
1
цитата:
Проблеми нові , а причини все ті ж - БАТЬКО. Він тиранив, вона на це споглядала, не втручалась. Так що частка Вашого невираженого гніву припадає і на неї. Але дитиною Ви тоді цього не усвідомлювали - мама ж не робила нічого поганого, але ж і не захистила доньку. Чи слабка була, чи не здатна - не так вже й важливо. Головне те, що Вам діставалось. І зі своїми почуттями справлялись самі. Тобто Ви одна (маленька дитина) протистояли психологічному тиску дорослого чоловіка (власного батька) за присутності безпорадної мами... Отже, до проблеми варто ставитись комплексно, цілісно, враховуючи усі об'єктивні аспекти. У Вас в середині, на жаль, сформувалась Батьківська (не батькова) частка, яка в реальності виявилась викривленою і не здатною ставитись до своєї донечки з прийняттям, підтримкою і належним терпінням. Тому потрібно в терапії допрацювати дитячі травми і свідомо формувати адекватну батьківську модель психіки. Відредаговано автором 16-11-2023 09:55:55
|
| Наталия Горская психолог Київ 16-11-2023 17:10:12 |
1
Загалом, якщо спрощенно, то всередині Вас виникає роздратування та злість. Потім це роздратування і ця злість виходять назовні. Важливо зрозуміти що тут можна змінити, щоб зменшити і формування небажаних емоцій, і те, що стосується саме виходу (на кого, яким чином). Щодо формування. За "формулою Елліса " АВС наші емоції (С) виникають НЕ внаслідок події (А), а внаслідок нашої оцінки цієї події (В). На подію ми вплинути не можемо. Можемо тільки на оцінку цієї події в нашій голові. Отже зменшити "кількісно і якісно" роздратування можна, опрацювавши своє "бачення ", свою оцінку. Оцінка базується на внутрішніх установках і досвіді. У вашому випадку-травматичному. Погоджусь з колегою, злість на батька залишилась, можливо трансформувалась. Зараз Ви прийняли його позицію і сприймаєте доньку як джерело проблем. Щодо виходу емоцій. Важливо розібратися, чи маєте Ви можливість і сили чинити опір , виплескувати роздратування на інших дорослих людей (чоловіка, маму, колег, сусідів, друзів тощо). Бо часто "слухняність" в дитинстві тягне за собою мовчазне переживання, щоб "не зіпсувати стосунки ". Якщо єдиним каналом для виходу злості є той, хто не зможе відповісти, тобто дитина, то вона буде "вигрібати" за всі невдоволення іншими, з якими "не посперечаєшся". Щодо "3 психологів". Дуже важливо продовжити працювати з одним з тих, з ким Ви вже пройшли певний шлях. Бо зміна спеціалістів- це ковзання поверхнею без занурення вглиб.
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
18-10-2023
Чи робити аборт ?
11-10-2023
Погана мама,постійно роздратована.
05-10-2023
Я зриваюся на дітях
03-10-2023
Душевна біль
02-10-2023
Хочу дитину
06-09-2023
Страх еко і втрати свободи
11-08-2023
Боюсь завагітніти
28-07-2023
Замершая беременность.
28-07-2023
Аборт
04-07-2023
Мене вагітну покинув чоловік
Рекомендуємо
Мать - одиночка. Ребенок или аборт?
Женщину, принимающую самостоятельное решение о рождении ребенка, хочется поддержать тем, что она будет права в любом случае, какой бы выбор ни сделала. Потому что правильных решений в данной ситуации нет. Есть много точек зрения на эту тему
Эмоциональное выгорание мам
Эмоциональное выгорание мамы - как распознать? Эмоциональному выгоранию больше всего подвержены люди помогающих профессий - доктора, психологи, учителя, работники социальных служб и… мамы.
Когда беременность не наступает, или как заметить черную гориллу
Знаете как работает функция репродукции человека? Как у животных. Размножение возможно в комфортных и безопасных условиях окружающей среды.
Чому чоловіки не горять бажанням возитися з немовлям?
Лише невелика кількість майбутніх батьків згадають про практичну допомогу по догляду за дитиною, про намір розвивати спадкоємця, грати з ним вже з народження, - і тим паче небагато реально цим займатимуться.
