Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я щиро радію, що мала можливість допомогти Вам краще зрозуміти себе! Удачі Вам та великої мудрості!

Згодна з колегою, що крайнощі - це не вихід. Маму потрібно виховувати. А виховувати можна лише з розумінням того, що вона хвора і довіряти лише її словам не варто, бо вона не несе відповідальності за свої слова. Гарно поводить себе, ви спілкуєтеся, погано - тримаєте дистанцію. Потрібно їй чітко та жорстко ставити умови і вимагати їх дотримання. Братика потрібно дійсно забирати, не добре, коли він знаходиться в атмосфері алкогольного дурману. А на хлопця свого не ображайтеся! Ми всі внутрішньо зв'язуємо себе зі своїми батьками: які вони, такі і ми... Просто ставтеся до нього по-доброму, не засуджуйте і не примушуйте. Краще говоріть, що вірите в нього, і він знайде обов'язково вихід і впорається з ситуацією. Ваша найкраща допомога - це Ваш гарний настрій та оптимізм!

Доброго дня! Те, що Вас дуже травмувала подія з мамою - це однозначно. Але це не привід для відчаю! У Вас зруйнувалася звчична картина світу. Коли ми душею дуже зав'язані на матеріальному, земному, нам дуже важко потім усвідомлювати, що життя не вкладається лише в земні рамки... Мені здається, що Ваш стан тісно пов'язаний з неправильно вибудованим світоглядом. Тому, що те як Ви описуєте самопочуття, дуже схоже на депресивний стан... А він виникає, коли ми втрачаємо ціль, мету свого життя... Як мінімум, вам потрібо почати багато рухатися на природі: ходити безперервно, помаленьку бігати, щоб Ви почали сповнюватися енергією і шукати головну високу мету свого життя, не прив'язану до матеріальних цінностей...

Доброго дня! Згодна з колегами. Швидше за все у Вас загнана в підсвідомість емоційна травма і саме вона нагадує про себе панічними атаками. Без допомоги фахівця з таким впоратися буває дуже важко. Тим паче, що у Вас росте дитина, якій потрібна щаслива, а незамучена, тривожна мама...

Доброго дня! Нічого страшного не відбувається, ти просто дорослішаєш і намагаєшся пристосуватися до життя фактично в новому тілі!. Твоє тіло росте, ти потроху стаєш жінкою, а це буває інколи моторошно. Та й психологічно тобі потрібно вчитися потроху контролювати свої емоції, які зараз зашкалюють через інтенсивну роботу гормональної системи... Більше бувай на свіжому повітрі, ходи, бігай, займайся фітнесом, плавай, знайди собі цікаве хоббі, щоб мати можливість спілкуватися з однолітками... І все буде ок! Гидке каченя має властивість перетворюватся на білого лебедя!

Дякую за Вашу відвертість! Хочу Вас трохи, можливо, засмутити, просто так забути такі речі неможливо. Цю ситуацію потрібно "прожити" на рівні підсвідомості. Що це означає? Прийняти його таким, яким він є, з усіма його недоліками... Уточнюю одразу: це не означає займатися розбещенням. Дуальність - внутрішньо приймати те, що сталося як розвиваючу ситуацію для себе, а зовнішньо - продовжувати його виховувати. І ще: судячи з того, що Ви написали про стосунки з батьком, корінь того, що сталося, саме в них. Можливо на початку стосунків, підсвідомо Ви грали роль "гарної дівчинки" фактично для тата, щоб він почав Вас любити і додав те, чого Ви недоотримали.... У любому випадку, я б Вам радила пройти терапію саме з цього питання... Питання стосунків з хлопцем може вирівнятися вже само собою після цього. Тому, що ситуація з хлопцем - це верхівка айсберга як на мене.

Доброго дня! Дуже зрозумілий Ваш емоційний стан, тим паче, що Ваші сумніви далеко не безпідставні. Питання до Вас, чи зможете Ви жити разом з чоловіком, який Вас вже зрадив? Чи зможете Ви йому довіряти? Ви цікавилися як живуть його батьки? Можливо "ходити наліво" - це звична модель поведінки чоловіків в їх родині? Тоді, щоб тримати його біля себе Вам потрібно буде весь час бути в напрузі, не розслаблятися, доводити, що Ви краща за інших.. І питання до Вас. Які у Вас стосунки з мамою? Звідки, перепрошую, у Вас таке бажання бути "мамочкою" для хлопця? Опікати його... Тим паче, що йому вже 29 років...

Ответ отредактирован автором 21-01-2021 18:03:43

Доброго дня! Знаєте, існує ефект натяжіння: чим більше Вас хтось тягне за руку, тим швидше Ви свою руку почнете висмикувати назад. До того ж, для жінки спільне життя в громадянському шлюбі вже є фактично сім'єю, а для чоловіка - ні. Насолода від сексу має властивість згасати, а щось більше ще не встигло сформуватись, у тому числі - відповідальність. Чоловік навіть у офіційному шлюбі не завжди відповідально себе поводить, це залежить від рівня його зрілості: емоційної, психологічної, соціальної, моральної... А жіночі сильні емоції (істерики, вимоги, претензії) ще більше руйнують той зв'язок, який тільки тільки з'явився... Тому що чоловік може віддати стільки любові та тепла, скільки жінка вклала в нього, бо жінка за своєю природою складається з емоцій, а чоловік із дії... До речі, варіант без сексу був не найгірший як на мене. У всякому випадку з'явилася можливість зав'язати душевні стосунки, що базуються на довірі, взаємопідтримці, дружбі в решті решт... Та на це потрібні сили. В першу чергу потрібно стати самодостатньою емоційно, наповнитися любов'ю (вмінням прощати, приймати, розуміти і при цьому зберігати власну гідність і не дозволяти себе принижувати ні в якому разі!) Зберігати стосунки чи ні - Вам вирішувати. Але, якщо не розібратися як правильно їх будувати, що означає насправді бути жінкою, проблема, на превеликий жаль може не закінчитися з появою нового чоловіка....

Доброго дня! Я згодна зі своїми колегами. Єдине можу додати, ситуація так склалася не випадково, бо випадковостей у цьому світі не буває. Це питання Вашої віри в себе,питання емоційного відокремлення від мами... Це питання Вашої психологічної зрілості, вірніше - екзамен. Якщо зараз підете за вимогами мами, чи не будете потім шкодувати і чи не станете ще сильніше не любити маму та і себе також? Мама може впливати на Вас до тих пір поки Ви внутрішньо залежні від її думки та її почуттів...І власне, не має значення, разом Ви живете чи окремо, має значення, як Ви реагуєте на свою маму... І це одними порадами навряд чи можна виправити.... Потрібно "пропрацювати" стосунки "мама-дочка" і дуже глибоко, можливо у тому числі, через "перезапис" дитинства та дитячих спогадів...

Ответ отредактирован автором 21-01-2021 16:28:20

Доброго дня! Дійсно дуже складна ситуація. А діагноз йому поставлений офіційно чи це зі слів мами та колишньої дружини?. Звісно, продовжувати жити з чоловіком психічно-хворим дуже нелегко, та й може бути, небезпечно. Якщо є діагноз, спробуйте поговорити з лікарями, які цей діагноз поставили, щоб знати як розмовляти з ним і чого від нього можна очікувати... Спробуйте скзати, що спілкуватися будете лише після звернення його до лікаря... Тим паче, що за законами, якщо я не помиляюся, бо не юрист, ніхто не має права змусити силою людину лікуватися. Якщо, певна річ, він не несе своєю поведінкою фізичної загрози. А він несе загрозу? Якщо є такі факти, викличте міліцію та задокументуйте це звернення, тоді у Вас, можливо, з'явиться важіль впливу: або він сам згодиться або вже будуть вирішувти ті, хто повинен це робити: поліціянти та медики.

Доброго дня! Шкода що не знаю Вашого імені, бо у мене до Вас велиичезне та щире почуття поваги! Далеко не кожна людина знайде у собі сили в таку складну мить думати не тільки про себе, а ще й про щастя своїх близьких людей! Ви - дуже мужня, мудра дівчина і дуже добра! Мені здається, що потрібно продовжити так, як говорили стосовно бабусі, але обов'язково доповнити і сказати, що у цьому світі ніхто назавжди не залишається. Людина народжується і іде звідси тоді, коли приходить її час. І це може бути не тільки в старості. Але спілкування ваше не припиниться ні в якому разі! Поясніть, що кожної миті, коли братик буде згадувати Вас, ви будете торкатися душами і він це відчує теплом в душі. Можете сказати, що душі мандрують Всесвітом з однієї планети на іншу, в залежності від свого розвитку та своїх вподобань. А ще, коли дуже десь душа стає потрібною... Разом з братиком створіть феерію, казку... Промалюйте тих, хто Вас зустріне на інших планетах.. Нехай братик Вам допоможе в цьому. У дітей дуже розвинута фантазія і те, що він сам вигадає йому стане легше прийняти... Якщо скаже, що він також хоче піти до Вас або разом з Вами, скажіть, що коли він правильно проживе своє життя, виконає всі завдання в ньому - обов'язково потім теж піде до Вас, але не раніше! Бо є певні правила земного існування, які порушувати не можна, щоб мати можливість потім бути знову разом! . Якщо були близькі стосунки з бабусею, отже і з бабусею там зустрінеться... Не можна обмежувати дитину лише земним існуванням, бо рано чи пізно ми всі стикаємося з цим. І від того, який будемо мати світогляд, буде залежати і т, як ми здамо свій останній екзамен у цьому світі. А Вам особисто бажаю ВЕЛИЧЕЗНОЇ віри в душі та ЛЮБОВІ... Ідіть душею за межі земного життя і хто знає,в житті всяке буває... Шукайте також і духовної підтримки...

Ответ отредактирован автором 21-01-2021 16:02:56

Доброго дня! Найлегше, що можна порадити, це менше часу старатися проводити в соцмережех - у Вас, дякувати Богу є про кого турбуватися! Та тільки такими простими діями повністю зняти питання навряд чи вдастся. Загалом страхи - це емоції, які про щось нас попереджають, або чомусь хочуть навчити. І тут головне правильно зрозуміти, що саме наша підсвідомість нам хоче сповістити! І робить це опосередковано через той самий страх... Почуття, які ми ігноруємо, мають тенденцію збільшуватися та з часом відкладатися у підсвідомості. А це вже набагато серьозніше...

Доброго дня! Ваші почуття зрозуміли і, власне, головне це дійсно кохати. Є дуже гарний спосіб перевірити чи це кохання, а не пристрасть: уявіть, що Ви ніколи не будете разом, що він Вас кинув, обдурив, зрадив після фізичної близькості... Якщо втримаєтесь без гніву, претензій та образи - дійсно глибоке почуття.... Є жінки, які ніколи не виходять заміж, але народжують дитину від коханого чоловіка і щасливі цим, бо є про кого турбуватися... Хто знає! Це Ваше життя і власне чим Ви ризикуєте? Зважте ризики, як Ви це вмієте робити. І удачі Вам!

Доброго дня! Співчуваю Вам. На скільки я зрозуміла, Ви самостійна та сильна жінка. На сьогоднішній день таких чоловіків є досить багато, так само як і сильних жінок. Як правило, ми дзеркалимо себе: сильна я, слабкий він. Так діє закон притяжіння.. А як себе поводив Ваш друг у ситуаціях, коли Вам потрібна була допомога? Чи загалом, Ви зверталися по допомогу до нього? .Ответ отредактирован автором 21-01-2021 13:05:05Ответ отредактирован автором 21-01-2021 13:05:38

Ответ отредактирован автором 21-01-2021 13:06:54

Доброго дня! Ваш стан схожий на нервовий зрив, на емоційно-інтелектуальне перевантаження і якщо нічого не робити це може перейти на рівень психосоматики. Знайдіть старших, які б могли Вас підтримать. А ще - почніть багато ходити на природі, а краще - помаленьку бігати. Добре допомагає вода: басейн, рухлива гімнастка... Це допоможе хоч трохи зміцнити нервову систему. Знайдіть заняття, яке б Вас заспокоювало: вишивайте, в'яжіть, ліпіть і т.д. Але краще, все ж таки, звернутися до спеціаліста. Скажіть батькам, що Вам потрібна допомога...

Ответ отредактирован автором 21-01-2021 12:57:10