Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Знаєте наша підсвідомість знає все про нас і Ваша, у тому числі, про Вас. Просто ми, зачасти, не вміємо дослухатися до неї. Ви пишете "...боюсь представить, что дальше будет только хуже. или может это со мной что-то не так, ведь поначалу мне это нравилось...". Ми завжди "притягуємо" до себе людей, які дзеркалять наш внутрішній стан і спочатку було все добре, Вас це не лякало... Та у Вас сильна інтуїція, і саме вона Васзастерігає від того, щоб продовжувати рухатися в тому ж напрямку... Ви пишете, що дуже любите його, але чи відповідає він Вам взаємністю, і чи не є Ви просто зручною для вдоволення власних сексуальних забаганок? "...он скорее откажется от меня, чем от своих фетишей. расставаться очень не хочу, но боюсь представить..."Вас не лякає те, що коханий готовий Вас зрадити заради розваг? А якщо завтра розваги стануть більш відвертими? Бо сексуальна енергія має спадаючу природу і щоб задовольнити сексуальний голод потрібно буде весь час шукати щось новеньке, більш "крутіше". Ви хочете бути лише тілом, яким насолоджуються? А як стосвно душевної близькості, взаємодовіри, взаємодопомоги - всього того, з чого і складаються справжні почуття? А якщо, не дай Бог, завтра Ви не зможете з якоїсь причини розважати Вашого друга: завагітнієте, захворієте, він Вас кине і знайде інше тіло?

Доброго дня! Як на мене, суть Вашої проблеми вже викладена Вашими словам "отчасти идея родителей". І мені чомусь здається, що далеко не "отчасти" Ваші батьки спрямовують Вас. Ви - гарна дочка, яка поважає своїх батьківа, яка дослухається до їх порад - і це, загалом, чудово! Але... Зачасти батьки підсвідомо, намагаються реалізувати свої нездійснені бажання та мрії через своїх дітей. При чому абсолютно впевнені, що роблять як найкраще! Неусвідомлюючи, що Ви - це не вони і у Вас інші життєві задачі. Судячи з того, як Ви описуєте свій стан, Ваше тіло допомагає Вам усвідомити, що рухаєтеся не в тому напрямку, воно блокує Вашу неправильну спрямованість... Мало того, така залежність від батьківських "програм" вже не дуже добре впливає і на Ваше особисте життя. Щоб вийти заміж, народити дітей та стати щасливою абсолютно не обов'язково захистити кандидатську, стати професором, переїхати за кордон, срибнути з парашутом, перепливти океан... (Це я вже з гумором). Для цього потрібно просто розкрити свою жіночу природу і навчитися дослухатися до своєї інтуїції. І в цьому дуже добре допомагає перезапис родових програм... Та як би там не склалося, не можна дозволяти собі впасти в депресивний стан... Шукайте вихід і вихід обов'язково знайдеться!

Ответ отредактирован автором 23-01-2021 13:17:29

Доброго ранку! Звісно, це Ваша мама і вона до кінця життя залишиться Вашою близькою людиною. Тому поважати її потрібно, але не дозволяти маніпулювати собою. Те, що Ви поїдете через 1,5 роки добре, але потрібно вирішити питання величезної "прив'язки" до мами. Поважати та бути залежною - це абсолютно різні речі. Так трапляється, коли єдиним джерелом енергії, а отже щастя, стає тільки людина. Знайдіть собі заняття до душі, займіться спортом, розширте коло друзів, більше бувайте на свіжому повітрі... Згадайте, як склалися стосунки Вашої мами з її мамою, швидше за все - не дуже добре. Тому мама лише відзеркалює свою недолюбленість. Ми всі вміємо любити так, як нас навчили, або як змогли вже себе змінити наполегливою роботою над собою. В решті решт, ця проблема - лише стимул для Вашого розвитку. Змінеться Ваша реакція на мамині слова та дії, зміниться і поведінка мами. Підтримую свого колегу. Шукайте джерела інформації. І удачі Вам на шляху змін!

Доброго дня! Ви розумна дівчина і вже сама сказали про корінь своєї поблеми - стосунки з батьком. Ви намагалися в сосунках з молодими людьми реалізувати недоотримане з татусем. Чоловікам та ще одразу не варто все, вибачте, виливати про себе та свої почуття. Окрім того, чоловіки за своєю природою емоційно у 6 разів слабші за жінку і для них Ваша отака відвертість була страшенною мукою. Навіть в родині, коли люди живуть разом не один рік, далеко не завжди виходить говорити по душам... Причина криється в особливостях жіночої та чоловічої психіки. Для цього є подружки, яким легше Вас зрозуміти. А Ви намагалися подружку зробити з хлопців! Вміння правильно себе поводити жінка отримує або автоматично, "списуючи" з батьків або вже наполегливою роботою над собою...

Дивіться, його виховувала одна мама... Мама була і за батька і за маму. Жінка і чоловік - це два різних світи, тому жінка не може навчити хлопчика бути чоловіком як би не намагалася, бо сама вона жінка. Жінка може пестити, балувати, огортати турботою, забігати всі дороги щоб не дай Бог нічого не трапилося... А щоб виріс справжній чоловік, він повинен стикатися з труднощами та їх долати, повинен ризикувати та набивати гулі... Ви не написали про свою родину... Швидше за все, у Ваших батьків також не дуже гарно склалися стосунки.... Інакше б Ви вміли правильно себе поводити автоматично, не задумуючись.. Ваш чоловік просто психологічно ще незріла особистість. І своєю поведінко Ви лише закріплюєте таку модель поведінки неспеціально, а через незнання та невміння. Але це не означає, що нічого не можна зробити. Є одна закономірність, якщо жінка стає жінкою, чоловік автоматично змінюється... Це називається - перезапис родових програм...

Ответ отредактирован автором 22-01-2021 18:43:53

Знаєте, я думаю, що він дійсно Вас любить, любить так як він вміє, як його навчили батьки і як тепер його любите Ви... Проблема якраз і полягає в тому, що ми хочемо любити, але не знаємо як... Ми хочемо налагоджувати стосунки, але відсутні механізми... Ваші батьки які мали стосунки між собою? А які стосунки були у його батьків?

Доброго вечора! Ви правильно озвучили ситуацію "Моя проблема в том,что меня раздражает мой отец". Це дійсно Ваша проблема і полягає вона, як на мене у сприйнятті самої ситуації.. Ви пишете, що він краще ставиться до Вашого молодшого брата... Можливо Вами говорить, ота маленька недолюблена дитина, що живе в душі кожного з нас, навіть, якщо ми вже стали дорослими... Дитина,що опинилася поза зоною уваги, як тільки народився маленький братик?... І причина в простих ревнощах? Це називається дитяча травма, яка отаким способом дала про себе знати. І це не дивно, бо тепер стоїть питання, чи зможете Ви своїй вже новонародженій дитині дати сповна любові, яку самі недоотримали... Потрібна терапія по проживанню дитячих травм...

Доброго дня! Одразу виникає питання, а чи були у Вас колись хоча б якісь спільні інтереси або справи? Що Вас загалом окрім квартири та відпочинку об'єднує? І дивлячись його очима, для чого Вашому чоловіку з Вами з'їзжатися, якщо у нього все добре? Секс він отримує, Ви за ним бігаєте і всі вимоги його, судячи з усього, виконуєте... Як на мене, суцільна жертовність... А де Ви? Не для нього навіть... Ви хоча б для себе існуєте?

Доброго дня! Співчуваю Вам! Втрата близької людини - це завжди великий стрес та душевний біль. Та в цьому світі ніхто назавжди не залишається, ми самі не народжуємося і від нас не залежить коли прийде час звідти піти. Ми не керуємо цими процесами, тож і не можемо за це нести відповідальність. А Ви намагаєтеся взяти на себе те, що від Вас не залежить. Суто матеріалістичне сприйняття світу в таких ситуаціях навряд чи допоможе. Прислухайтесь до себе, зазирніть у дзеркалі в свої очі... побачте свою душу... Це Ваша душа болить... Так само є душа і у Вашого коханого... Тіло помирає, душа вічна... під землею лежить лише тлін, а душа (чули говорять?) відлетіла.. І своїми сльозами Ви лише знищуєте себе... А коханому сльозами не допоможете і не повернете... Щоб впоратися з ситуацією і знайти сили змиритися та прийняти те, що вже сталося, Вам потрібна професійна допомога. Судячи з того, що Ви пишете, самій Вам впоратися буде дуже важко...

Яночко, якщо це були лише робочі зв'язки і Ви одразу впали після розриву у такий стан... То щоб могло статися, якщо б секс відбувся і після нього він все одно повернувся до своєї молодої дружини? Швидше за все, поганим настроєм Ви б не відбулися... І стосовно батьків: вміння будувати сімейне життя ми беремо саме від них, це, так звані родові програми, які підсвідомо керують нами, навіть, якщо ми цього не розуміємо... Те, що Ви писали раніше, що завжди були дуже стримані в стосунках, все пропускали через логіку, як на мене, саме воно і є: холод та розрахунок - це не Ваша модель, а батьківська. Тому і стало Вам так легко на душі з Вашим партнером, що пішли за своїми почуттями, а не за логікою! Ви душею вийшли за межі родової програми... Просто трапився саме цей чоловік... Те, що Ви зробили - цілком правильно, бо на чужому нещасті щастя не побудуєш! А от відмовлятися від своїх почуттів не потрібно! Інколи люди навіть помирають, не те, що розлучаються, але це не означає, що ми перестаємо любити і зрікаємося їх! Якщо любите, то любіть! Дозвольте це зробити своїй душі! Так, він не Ваш і не з Вами, але ж почуття до нього у Вас ніхто не зможе відняти, правда ж? Вмієте малювати, малюйте! Ходили на йогу? Ідіть знову! Танцювали, ідіть на танці! Робіть не для нього, а для себе! Вдягайте білизну кожного дня класну! Вдягайтесь так, ніби ідете на побачення - кожного дня! Чоловіки люблять не незалежних жінок, а сомодостатніх - це велика різниця! Ви варті того, щоб нарешті стати справжньою жінкою! Не чоловіки роблять з нас жінок, а ми своєю жіночністю робимо чоловіків!

Передайте подрузі, що ніхто нікого на цьому сайті не засуджує... Тим паче, що в житті буває всяке... А от залишатися сам на сам з цим не варто, щоб не погіршити і так досі складну ситуацію...

Доброго дня! По-перше, вітаю Вас, це так чудово! Ви самі сказали, що розумієте як недобре впливає тривожність на малюка - а це вже пів справи! Давайте по порядку. У вас в родині були якісь випадки, пов'язані з народженням дітей, що могли спровокувати Ваші страхи?

Доброго дня! підтримую свою колегу. Єдине, хочу звернути Вашу увагу на Ваші слова "Иногда могу и сама оплатить. Ничего в этом не вижу..." А саме це і є дуже важливим! Якщо у нього немає грошей і немає бажання їх заробляти, Ваша ініціатива ще більше закріпить його споживацьку модель поведінки... Ніколи не давайте чоловікам гроші, це принижує і Вас і їх! І не беріть на себе роль чоловіка, бо коли Ви пропонуєте кудись піти та ще й озвучуєте куди, Ви берете на себе ініціативу... А ініціативу повинен виявляти чоловік, нехай навіть просто запросить Вас пройтися парком... Але це він запропонує і він понесе відповідальність за дію... Скажу так, тільки спиратися на Ваші слова і давати якісь рекомендації - достатньо складно. Але, на поверхні лежить, що у Вас є деяка заміна ролей: Ви - дієте, вн - пасивно приймає. У таких ситуаціях зміна партнера не дає бажаних результатів, бо залишається та ж сама модель поведінки... Жінка повинна бути жінкою, при любих обставинах, тоді поруч буде сильний чоловік...

Доброго дня! Перепрошую, а чому сама жінка не звернулася до психологів, а пишете Ви? Складається враження, що Ви більше хвилюєтеся, ніж Ваша протеже.. Можливо ця ситуація більш хвороблива для Вас, ніж для неї? Ви її мама?

Доброго дня Яночко! Я не знаю, чи прочитаєте Ви моє доповнення, але не написати просто не могла, бо відчула такий біль Вашої душі... Якщо цей чоловік Ваша доля, після Вашого вчинку, він лише більше почне Вас поважати і більш серьозніше ставитися і певне, нікуди не дінеться... Єдине, чи влаштує Вас роль коханки? Можливо на якийсь час... Та окрім цього, я хотіла звернути увагу на один Ваш вислів "вокруг одни женатые мужчины", чомусь я одразу на нього не відреагувала... Це схоже на блок, схоже на фразу, яка була навіяна... У мами як склалися стосунки з батьком? Просто, задумайтесь над цим... Ми, зачасти живемо в обмеженому просторі і самі про це не знаємо... Блоки знімаються і життя змінюється, повірте, вік немає ніякого значення! Має значення, що у нас в душі!