Я думаю, що ваші страхи родом з дитинства. Які стосунки були між батьком і мамою? Ця модель закладає основу для подальших ваших взаємодій. Стосунки - це про близькість, довіру, безпеку, прийняття. Можливо цього вам було недостатньо і ви не наповнені, тому так важко наважуватись на контакт.

Сочувствую! Вы же хотите сразу успешную жизнь и поэтому вам тяжело в реальности быть. Принятие себя и своей текущей ситуации позволяет жить свою жизнь. Все свои чувства, все свои проявления не обесценивать, не сравнивать, а любить и взращивать. Вам к себе нужно отношение, а не оценка! Вы себя мочите, что не дотягиваете до идеального образа. Скажите, а мы развиваемся когда нас ненавидят?))

Зависть - прекрасное чувство, которое важно направить в развитие. Если в вашем кругу есть такие люди, значит это возможно и это потенциальная зона, к которой нужно доехать, добраться.

Здравствуйте!

Все в нашем жизни может быть как ядом, так и лекарством. Вопрос меры и соизмеримости к вашим потребностям. Похоже социальные сети активируют вашу нарциссическую травму - я какой-то не такой и вам очень больно от этого ощущения. Вам нужно проработать тему своей идентификации, самоценности, тогда вопрос личного самообесценивания отпадет и зависть нивелируется. Если вы живете свою жизнь, то жизнь других вас не ранит!

Алекс, здравствуйте!

Непростая у вас жизнь с трудностями, потерями и как следствие с разочарованиями… Сочувствую вам! Предательства, жизненные сложности и одиночество учат нас опираться на себя. Искать подлинную силу, смысл и любовь внутри себя. Нельзя в другого вложить свои дефициты, счастье и надежду. Вы у себя остались, вы у себя есть и это великое счастье себя обнаружить без всех подпорок, узнать себя и познакомиться с собой настоящим. Не ищите опоры в людях, никто не выдержит и никто не захочет нею быть. Это созависимость, залипание. Ваш сын вырос и хочет жить свою жизнь и возможно его жестокость - это просто способ сепарироваться от вас, что есть нормой развития. Может быть, когда вы станете более автономным, то ваши отношения тоже претерпеют изменения, где вы сможете по-новому взаимодействовать. Сейчас займитесь отношениями с собой! Кто вы помимо ролей (отца, мужа, сотрудника)? Это главные вопросы: кто я? К чему я стремлюсь? Что я хочу? Это все ваш путь и другие могут разделить вашу тропу, могут шагать рядом, а могут идти параллельно.

Вы сейчас проживаете состояние кризиса, где ничего стабильного не осталось, значит нужно стать этой стабильностью для себя. Все что вы хотите получить нужно создать внутри себя как в уютном храме, доме, в котором хочется жить и быть!

Я рекомендую вам читать, слушать лекции и искать новые ориентиры самопознания. Идеально конечно было б заняться психологией, возможно духовными практиками (цигун, Тайчи) или просто найти себе поле развития, а не пребывать в стагнации.
Желаю возродить свою силу и любовь для себя прежде всего, тогда с этого состояния совсем другие отношения вырисовываются и для вас лично, и для ваших окружающих! ❤

Здраствуйте!

Важно не побороть депрессию, а лечить. Антидепрессанты убирают следствия и поддерживают вас на плаву, но эмоциональная часть проблемы не проживается и причина не уходит.

Психотерапия нужна и важна для вас сейчас. Рекомендую найти своего специалиста и доверить ему часть своего болезненного жизненного опыта. Для вас ценным будут глаза сочувствия, свидетель ваших страданий и душевное тепло в ту пустоту, апатию и горечь, в которых вы сейчас находитесь! Человеку нужен человек!

Відредаговано автором 01-05-2024 13:03:58

Вітаю!

Ваша чоловіча жіноча історія показує, що ви схильні до співзалежності. Одна душа на двох - це слова тієї самої залежності. Цікаво, що ви залишаєтесь в мареннях та в шалених почуттях. 7 років ви ідеалізуєте чоловіка, проте його реальним не знаєте. І це свідчить про страх близькості, мріяти ж все ж таки легше ніж бути в реальності.
Я не знаю куди вам рухатись і не буду вирішувати за вас. Лише пропоную розібратись в собі і в тому як ви обираєте чоловіків, як будуєте близькість, як вмієте бути в стосунках. Це все досліджується з психологом! Можливо в вашому випадку краще спробувати чоловіка-спеціаліста, щоб прожити свої страхи в безпечних умовах у супроводі фахівця!

Здравствуйте!

У вашего сына страхи основаны на реальных событиях, он потерял ту привычную жизнь, где были папа, дедушка и бабушка. Для него еще потеря мамы даже на 3 дня это большой стресс, поэтому я бы не боролась с его страхами. Я бы их исследовала, они его защищают и сохраняют. Важно работать с его страхом, а не с вашим желанием чтобы он поехал. Возможно его страх будет сильней и вы не сможете его переубедить.

Я думаю, что важно оставить право выбора за ним, он возможно тоже не хотел в Германию, но был вынужден уехать и оторваться от родных. И эта история может опять вновь его вынуждать, а психических сил может не хватить. У вашего сына регресс - хочет быть с вами. Обсудите с ним все варианты, где он уехал, где он не уехал, как вы будете это проживать, что он будет делать без вас если ему будет страшно, как будет реагировать на общую поездку класса, не побывав там. Пусть он озвучивает и разделяет свои страхи с вами и ощущает свои возможности выбора, которых его лишила война.

Відредаговано автором 29-04-2024 22:23:26

Здравствуйте!

Ваши ощущения на порядок адекватнее и взрослее всей родни вашего парня. Увы, так бывает что в кризисных ситуациях у человека внутри нету достаточно зрелой позиции для решений. Парень в сильном слиянии с родителями и это слияние нездоровое. Вы сами это понимаете. Если он не выбирает вас, то вы можете выбрать себя и вы в любом случае должны выбрать себя.

Каждый отвечает за свой выбор или не выбор. Если б у вас был ребенок, я уверена, вы бы там не оставались, поэтому спасите себя сами и возможно это отрезвить вашего партнера, а возможно нет. Невозможно повзрослеть за другого, он держится привычного убежища в глазах и словах родни, но это уже давно опасная зона как для его реальности так и для его будущего. Сожалею, что вынуждена назвать вещи своими именами и понимаю как вам непросто, но тут речь о вашей жизни!

Вітаю!

Співчуваю Вам! Ваша історія відгукується безсиллям, страхом, нестерпністю та відразою. Я думаю така кількість почуттів і тримає цю динаміку стосунків. Все це потроху треба проживати і з кимось достатньо зрілим розділяти. Проте є ще травматичний досвід, який теж флешбеком підіймається і накриває вас панікою. Ви ніби заручник обставин з яких неможливо вийти. Думаю, що ще на додачу ви одна в цих переживаннях і переживання партнера ніби захлинаються вас. Тому треба розмежувати у кого що і взяти кожному відповідальність за свою частку. Маніпуляції партнера треба переводити в атаку і казати, що ви теж можете покінчити життя і в передсмертній записці написати, що довів він вас. Я ваше безсилля розбавляю свободою різних реакцій. Ваш партнер вас фруструє і садить на гачок, не клюйте. Якщо він закінче життя самогубством - це буде його вибір, а не ваша вина.

Загалом ваша проблема потребує делікатного м’якого супроводу, де клубок за клубком ви будете видихати напругу і набиратись ресурсу/сміливості, а для цього потрібна психотерапія. Ваша ж історія не вчора почалась і не так просто швидко її змінити. Проте ви вже робити кроки до її вирішення і ви в силах жити своє життя!

Відредаговано автором 29-04-2024 21:33:46

Євгеніє, вітаю!

Співчуваю вам! Ваша тривожність малює такі страшні картини і це свідчить, що в тілі та в ментальних сферах немає ресурсу. Ви виснажені весь час боятись і ніби вже змиряєтесь з такими страшними зовнішніми обставинами. На війні головною задачею для всіх є - ВИЖИТИ!!! Давайте триматись цього курсу, а померти ще встигнемо. Пропоную вам вправу - давайте похоронимо цю установку, що ваш чоловік піде і з ним щось погане трапиться. Прям в образах попрощайтесь з цими думками, нав’язливими сюжетами. Похороніть і закопайте їх глибоко в землю.

Ви переповнені картинами суму, смутку, жалю. Перше, що треба зробити - це перестати читати новини. Вони вам протипоказані і обмежити перегляд інстаграми, фейсбуку і інших соціальних застосунків. Ваша психіка вже не в силах обробити таку кількість травматичного досвіду, бо ваша свідомість вже заражена ним як вірусом. Така кількість візуальної стимуляції не обробляється, коли в нас немає ресурсу.

На даний момент життя ви живі і ваш хлопець так. Це реальність і давайте з неі будувати гарні мости в майбутнє. Наприклад, чи б хотіли ви одружитись, мати дітей? Спробуйте малювати і гарні сценарії, доречі, вони теж можуть бути джерелом спокою та втіхи.

Загалом, у вашому випадку потрібна психотерапія. Можливо у вас депресивний стан, який потребує лікування! Не зволікайте і зверніться до психолога!

Відредаговано автором 29-04-2024 21:13:32

Що ви б хотіли отримати тут?
Скоріш ви розгублені і вам соромно, це треба пережити. Коли емоції вляжуться, то рішення прийде.

Вітаю!

Співчуваю вашій історії. Дуже багато образ, болю та самотності і від цього така сильна реакція, яка подібна дитячій істериці. Прикро, що мама і брат накаляють градус і ще дужче вас драконять, в той момент коли вам треба спокій і прийняття. Ваші стани ніхто не витримував і ви не вмієте з цим обходитись. Мені здається, що ви підсвідомо впадаєте в менші емоційні прояви щоб мама нарешті побачила і попіклувалась про вас як про менших братів. Ви можете просто їй сказати, що я псіхована бо мені не вистачає твоєї любові.

В емоційному прояві ви подібні до маленької дитини, якій потрібен зрілий люблячий дорослий, який приголубить та заспокоїть. В цей момент ви чуєте, що брат хороший чемний хлопчик, а ви псіхована. Але цю псіховану дівчинку треба вам полюбити, підтримати, я співчуваю вашому болю. Ви саме співчуття та відношення хотіли, а отримали сором, грубість, знецінення.
Якщо вони не виходять з вашого простору, то уявіть як ви берете за ручку цю маленьку внутрішню дівчинку і виходьте з нею геть. Таким чином ви будете виходити з токсичності і не перебувати в цьому нестерпному контакті. Кожен раз самі собі відображайте ситуацію: «я злюсь, я не можу це витримати і мені треба спокій». Те, що ви очікуєте від інших, вчіться самі собі організовувати і давати. Іноді можна випити стакан води, щоб потушити свою гарячість. Після таких спустошень також важливо позайматися спортом, пропотіти і випустити застрявший пар всередині. Спорт доречі вчить витримці і дає багато сил.

Чи є у школі психолог? Чи можна поділитись з батьком цієї історією? Шукайте небайдужих підтримуючих людей. Вам треба підтримка і відображення вас. Згодом ви навчитесь регулювати свої стани, захищати себе та витримувати різність себе, інших.

Бажаю вам віри, сміливості та любові! Всі ці якості допоможуть вам зростати та вчитись по життю! Ви нормальна дитина, яка має свої задачі розвитку! Треба просто їх корегувати!

Відредаговано автором 25-04-2024 20:39:41

Максим, вітаю!

Тут скоріш можна подосліджувати що з вами і чому ви сказали: «Роздягайся?». Ви перебуваєте з другом у віці, де гормони дуже сильно дають про себе знати, і кожен справляється як може.

У вас є своя цікавість, у друга своя, а жартами він розряджає свою напругу.
Якщо ви орієнтовані на дівчат, то скажіть йому про це, проте ви робите амбівалентні речі з ним, не дозволяєте себе чіпати, а потім робите протилежне, де бачите його сідниці. Припускаю, що дуже багато збудження та сорому в темі сексуальності як у вас, так і у вашого товариша. Він вам подобається чи вам подобається коли ви подобаєтесь? Ви можете почати себе розуміти, а вже потім друга.

Доброго дня!


Ваша історія переповнена травмами, знеціненням та відчаєм. В усьому жахітті ви вижили, зберегли свою розміркованість, схиляєтесь до аналітичності, проте емоційна площина лежить важким непаханим полем. Це великий об’єм для роботи, тому без психолога не обійтись.

Я підтримую колегу Басанського Павла Леонідовича, що потрібен спеціаліст, який працює саме з нарцисичною травмою, від себе додам що ще потрібна група терапевтична по порушенню харчової поведінки. Вам потрібно і те і інше!

Щиро бажаю відродити себе як фенікса і жити своє вільне щасливе життя! Ви на шляху до цього!

Відредаговано автором 25-04-2024 12:45:11

Ольга, здравствуйте!

Сочувствую Вам! Вы привязались и очень хотели любви, но я не увидела, что вы его любите и любите ли вы себя? Повлиять на другого человека невозможно, но можно разобраться для чего такой опыт. Сейчас важно прожить свою боль, потерю доверия, одиночество, обиду, возможно злобу, а после подумать и исследовать даете ли вы себе такое отношение, которое ожидаете от парня? Часто мы неосознанно свои дефициты проецируем в других и ранимся, что они их не восполняют.

Ваш парень похоже в своей истории, он легко переключается, сегодня хочет жениться, а завтра в поиске приключений, и это какая-то его история непривязанности. Важно его увидеть реальным и не питать иллюзий, что он поменяется или станет таким как вам надо. Грустно, что вы не совпали, но лучше сейчас это понять чем спустя годы супружеской жизни.

Я рекомендую вам психотерапию! Она облегчит ваши страдания и поможет разобраться в личных отношениях. Вам нужно проработать свою самоценность, так как вы ожидаете, что парень будет страдать, осознавать что-то о вас, а это и есть ваша задача - восполнить свою значимость не об него, а об себя.

Відредаговано автором 25-04-2024 12:34:16