Доброго дня!

Бути закоханим - це прекрасно! Проте ви здається закохались в образ, який дається вам ідеальним. Він трохи недоступний і цим ще більш привабливий. А ви самі для себе привабливий? Можливо ви все прекрасне спроектували в нього, а потрібно і собі себе визнати та привласнити свої чесноти. Чи були у вас взагалі з кимось близькі дружні стосунки? Можливо саме його увага, поява підіймає багато хвилювань і відчуття потрібності. Ми часто хочемо того відношення, яке хтось відкрив чи показав нам. Ми пізнаємо і себе і інших через будь-які відносини, в тому числі і дружні, колегіальні.

Тримайтесь цієї дружби і вчіться досліджувати себе. Після закоханості завжди слідує стадія розчарування, чи витримаєте ви її і захочете бути поруч після, і чи буде взаємність покаже час.

Доброго дня!

Співчуваю вашій родинній історії. Дійсно багато токсичності, осуду та неприйняття вас. Проте ні ви, ні батьки ніби не можуть побачити один одного. Між вами прірва, ви рятуєтесь відстаню, а батьки не можуть це пережити. Приємними почуттями не наближаються, то хоч якось чіпляють вас образами та звинуваченнями. Я думаю це їхня мова «любові», вони не можуть визнати вас і дати більше, бо самі спустошені. Батьки впадають в дитячі стани і хочуть щоб ви іх обслуговували та кружляли.

Проте ваші дитячі стани не оброблені, ви все розумієте, проте відчувається образа і біль. Ви про це не пишете, але між рядками віє цим… Вам треба це пережити, оплакати, що у вас не було люблячих підтримуючих батьків, а далі всередині себе відтворити для себе те бажане відношення! Тоді питання і напади зі сторони батьків абсолютно не будуть вас чіпати. Рекомендую роботу з психологом для такої нелегкої трансформації душі та серця!

Нормально відсторонитися від болю, токсичності, але ви ж не можете… Воно вас чіпляє і потребує обробки та лікування. Те спілкування, яке є, воно не для вас, воно ще більше ранить вас, але здається ні ви, ні батьки поки не спроможні перевести його в конструктивне русло(( можливо це не вдасться ніколи, але точно можна змінити власне відношення до цього!

Відредаговано автором 21-04-2024 18:17:18

Марія, вітаю!

Ваша подруга має ще близькі стосунки і життя окрім вашої дружби. Ви впадаєте у ревнощі та образи з цього приводу. Як я розумію, ви свої потреби в близькості замкнули лише на цій дівчині, а вона не витримує ваших очікувань і може зовсім і не здатна. Це дійсно породжує біль, але це реальність. Вам потрібно це усвідомити, прожити свої почуття та шукати 2-3 надійних людей, саме це мінімальне коло, що забезпечує норму для соціалізації людини. Коли у вас буде ще з ким ділитись своїм життя, розділяти його, то така напруга спаде з ваших відносин з подругою. Доречі, можливо ви проектуєте в неі маму, яка має бути в доступі і завжди з вами. Але друзі це не батьки, а самостійні незалежні люди, які можуть не завжди нас обирати. Вам важко прожити цю самотність та невибраність. Співчуваю!

Головне щоб ви завжди обирали себе навіть якщо буде невзаємність з боку інших. Якщо шукати опору в інших, а не в собі, то розчаруваннь не уникнути.

Відредаговано автором 19-04-2024 19:24:38

Андрій, вітаю!

Ваш страх вас від чогось захищає, ви чогось остерігаєтесь і просто це побороти не варіант. Треба це досліджувати і пропрацювати з психологом. Всі наші почуття породжуються в контакті і самопоміч тут не врятує вас.

Ви нервутесь коли ходите на співбесіди, де є люди, які вас оцінюють та виступають в дорослих позиціях. Можливо ваш страх саме родом з дитинства, коли і як ви боялись батьків? Якщо послухати ваш страх, то як би він звучав? Як у вам справи з самооцінкою?

Вы такая теплая и заботливая, очень жаль, что мама и папа не интересуются вашим внутренним миром.

Попробуйте найти увлечение. Что-то делать, интересоваться и возможно вы найдете себе там единомышленников. В любом случае вам нужно себя не резать, а наполнять хорошим, добрым, светлым! Желаю искренне вам справиться со своим состоянием и радоваться жизни! Если вы умеете так сочувствовать смерти учителя, страданиям животных, то вы можете и себя окутать такими же ощущениями и привнести в этот мир добро!

Божена, здравствуйте!

Так много сложностей у вас в душе и на сердце. Вам нужна помощь чтобы разобраться с таким комком вопросов. Сочувствую и рекомендую обратиться к психиатру. Он может диагностировать депрессию или нет и назначить вам лечение. Вы очень одиноки и страдаете, а коты брошенные - это проекция вас самих. Ведь вам так хочется тепла, поглаживаний и поддержки.

Влад, вітаю!

На благо! Бажаю вам всього найкращого!

По віку ставитись, з відношенням, з співчуттям, з любов’ю. Типу, ти засмучений з приводу оцінки, тобі соромно, тобі боляче. Називати і розділяти свої стани, просто приймаючи, не знецінюючи і не мочити себе тут. Давати собі відношення, а не оцінку. У вас відсутня емпатія до себе. На даний момент немає такого досвіду, але він може бути. Це доречі, мала робити мама, контейнувати ваші стани і знайомити з палітрою почуттів. Замість цього у вас стандарти і ви живете з голови, а не з серця. Вам потрібне і те, і інше.

Ваші батьки класно зробили, вони прості, а ви особливі. Ви теж маєте право бути простим, без надриву. Геніальність часто зводиться до патології, тому не йдіть ні в які крайнощі, витримуйте себе різним, і маленьким і великим, і розумним і дурним, впевненим і не дуже. Якраз прєлнання протилежностей і амбівалентностей дає цілісність особистості.

Так, можна звертатись до шкільного психолога. І можна періодично сюди звертатись і писати, і чути інші думки, вчитись аналізувати, висловлювати свої емоції, бачення. Ви молодець, що наважились поділитись і написали свою історію. Це вже великий крок до своєї душі та серця!

Мені здається вам самому має стати трошки зрозуміло, що ваші батьки зробили з вас проект під назвою - гордість і наше майбутнє щасливе життя. Тільки ось вони самі не досягли того, що з вас вимагають і коли лупцювали і казали, що люблять, то насправді не так, бо це прикривати гімно пелюстками. До вас ставляться з вимогами і ви вже так само до себе ставитесь. У вас немає моментів спонтанності і неуспішності. Лише відмінник і лише кращий, але по закону протилежностей, ви ж всеодно будете потрапляти в іншу протилежність, яку ви не сприймаєте. Я би радила відноситись до себе тут як до своєі маленької дитини. Їй потрібне співчуття і підтримка, а не компенсація у вигляді зазубрень. Цей внітршінй хлопчик самотній, нікому непотрібний і дуже вразливий.

Ваші батьки не говорять добре про людей, бо всі інші носії їхньої тіні. Вони таке світло, а всі інші не такі і не так себе ведуть. Здається вам пора побачити речі об’єктивно, а не через призму батьківських обмежених поглядів. Ваші батьки не боги, а звичайні люди з своїми дефіцитами і травмами, які вони вирішують через вас, вручаючи свої мрії вам. А що їм заважає заробляти багато грошей, забезпечувати, вони ж не ваші діти?

Ви не нарцис, з того що написали, але ви зростаєте у токсичному нарцисичному полі і відповідно багато чого перейняли. Співчуваю, мені дуже боляче читати як важко вам дається вразливість і як ви самі себе не любите в моменти помилок і неідеальності.
Слухайте та читайте книги про батьків нарцисів, щоб уникнути ще більшої травматизації, а про першій можливості звертайтесь до психолога. Ви достатньо приємні в переписці і є відчуття, що ви можете бути теплим та добрим другом, але спочатку для себе це треба зробити!

Так, я схиляюсь до цієї думки, проте є припущення, що ваші батьки саме такий тип, а у вас може бути нарцисична травма.
Ви хочете бути першим, кращим і навіть у спорті втрачаєте чутливість, бо важливіший результат ніж самопочуття. Але у вас є невротичний компонент, ви хочете близькості і стосунків, значить можна розвивати вашу чутливість, емпатійність.

Зроблю таке експрес-опитування.
Чи любите ви тварин? Чи здатні ви на сльози про перегляді фільмів? Кого окрім рідних батьків ви ще любите? Ким захоплюєтесь? Що цінуєте в людях? Які якості людські для вас в пріоритеті? Чи відчували ви любов безумовну? Без досягнень і відмінних оцінок? Як ставитесь до себе при помилках і провалах? Чи є друзі та близькі стосунки з іншими людьми у ваших батьків? Чи усвідомлюєте ви і ваші батьки свої ненайкращі сторони, чи лише найкращі? Що переважно говорять ваші батьки про інших людей? Що трапиться з вами якщо в класі ви будете не перший і ненайкращий, як будете це проживати?

Відредаговано автором 18-04-2024 15:05:54

Доброго дня!

Ваші стосунки як і ви змінюєтесь, зараз вам здається, що ви попереду, а чоловік не дотягує. І можливо так і є. Проте він тягне матеріальну сторону і вона така дуже земна, приземлена.

Якщо вам чогось хочеться, спробуйте самі це практикувати. Можливо у вас сильні очікування, про які він навіть не здогадується.

Доброго дня!

Співчуваю! Ваш текст ніби валізка претензій до себе, а з таких відчуттів важко рухатись та встигати.
Я згодна з колегою, єдине щоб хотіла добавити від себе, а чи нема у вас проблем з гормонами? Щитовидна залоза? Часто така втома, знесилення, важкість - є симптомами не тільки психічними, але і фізичними.

Доброго дня!

Це дуже боляче відкриття, яке ваш чоловік одразу пояснив, а ви залишились з своїми відчуттями. Співчуваю вам!

Бажання зробити суїцид - це про сильну невиражену агресію, яку ви не можете віддати йому і хоче направити на себе. Ви дуже гніваєтеся всередині, вам нестерпно і тому ви перестали їсти. Він знає як ви страждаєте? Ви ділились своїми переживаннями?

Зрада чи не зрада це я не знаю, проте для вас це велике потрясіння і втрата довіри до близької людини. Вам потрібно виплакати і висловити йому все. Це як жива рана, яка потребує турботи та лікування.

Батько емоційно не доступний, не розділяв ваші переживання, не цікавився вашим внутрішнім світом, не підтримував ваші ціннності. Присутність батька - це про якісний зв’язок і відношення з ним!


У вас є відчуття покинутості, яке ви розумієте, але не прожили як з боку батька так і з боку матері. Співчуваю! Тут багато роботи, вибачте, кажу як є.

Влад, доброго дня!

Ваші батьки і ваше виховання схоже на нарцисичне, де важливі лише досягнення. Ви пишете, що є батьківські стандарти та очікування, які є домінантною вашого життя. Ви ж рано чи пізно не зможете так, ви захочете дівчину, яка точно не сподобається вашим рідним, захочете друзів, бо ви вже хочете. Дуже сильний контроль з боку батьків, який атакує ваше особисте неідеальне життя, на яке ви маєте право. Ви навіть оточуючих людей описуєте зверхньо, ніби ніхто не достойний такого прекрасного хлопця як ви, вибачте, але я прям сумніваюсь в цьому. Всі не такі, дурні, тупі, шалави(( Це слова нарциса. Але я радію, що у вас є відчуття страху та сорому, що ви боїтесь зустрітись зі своєї вразливістю, тут ви справжній і живий, але ви ж собі тільки успішним подобаєтесь. В цьому і є драма вашої ситуації. Ідеалізація та знецінення вас, то самий кращий, то ніхто і ніщо.

Єдине, що вам подобається без примусу батьків - спорт, і це прекрасно, бо там є контакт з тілом, а у всьому іншому його нема. Прикро, що вас роздувають і роблять собі опорою на старості років.

Вам треба працювати над емоційним інтелектом, по можливості слухайте відео і якщо є нагода запишіться до психолога! Для початку вам необхідні стосунки з собою, не з образом ідеального я, бо стосунки з іншими базуються на власному самовідношенні.