Страхи, тривоги, фобії

моя проблема полягає у тому ,що декілька місяців тому я була у магазині і мені стало погано , стало важко дихати ,ноги стали ватними ,блимало в очах ,і не з того ні з сього підскочив тиск,по суті майже впала в обморок ,мені викликали швидку і вони по перше дуже довго їхали хоча знаходилась лікарні за 5 хв від мене і по приїзду не дуже гарно ставились ,і толком не допомоги ,після того дня я боюсь виходити сама на вулицю мені страшно що це знову станеться і мені ніхто не допоможе ,вже пройшло 3 місяці ,і за цей час я була на вулиці разів 5,і то не сама ,і коли перебуваю на вулиці дуже нервую здається що ось ось це станеться ,не можу повноцінно видихнути швидко намагаюсь іти аби це все закінчилось і бути вдома ,щоб почуватись хоть трохи спокійніше

Добрий день, у мене соціофобія і мене турбує захисна реакція на тривожність, що проявляється усмішкою/сміхом, які я не можу контролювати.
Щоразу як помічаю, що на мене хтось пильно або довго дивиться із незнайомих чи навіть знайомих людей, то у мене виникає ця тривожна усмішка. Причому у цей момент мені зовсім не смішно і не радісно, а саме тривога проявляється так. Коли потрібно серйозно щось обговорити з людиною, або якщо стається конфлікт, то також включається ця реакція. І чим більше я намагаюся її контролювати, тим більше вона рецедивує. Іноді навіть страшно виходити з дому кудись, бо не можу спокійно йти по вулиці, адже там люди і вони обов'язково на мене дивитимуться. Деколи після того, як раптово усміхалася незнайомцям, на мене оберталися і здивовано дивилися, тому зараз розумію, що люди можуть інтерпретувати мою усмішку неправильно і це матиме негативні наслідки. Чи є способи позбутися такої захисної реакції, або принаймні навчитися нею керувати?

Втратив роботу і заробіток, в стресі і апатії після втрати роботи, підсів на азартні ігри, за мету вбачав " розбагатіти". після чого набрався боргів, чесним та не чесним способами, впав ще в більшу апатію та прокрастинацію. Після деяких роздумів, вирішив податися до служби, НГУ в більш "спокійну" частину. Був вмотивований та налаштований позитивно. Хоча в мене є проблеми з думками про смерть і тд. Та, пройшов вже другий місяць я все в очікуванні чогось. Чи то вигорів, чи то як, але думки повертаються і стає все гірше. Тиснуть колектори і відсутність хоть чогось. Не знаю куди йти і чого чекати. Намагаюсь вирівняти ситуацю, але на це бракує сил. Останнім часом багато сплю. Занадто багато, стресу, брехні. Не знаю в кого запитати, а треба вирішувати самому. Хоча бачу, що зі сторони це все просто смішно і як я міг потрапити в таку ситуацію.