Любов чи любовна залежність?

Чи доводилося вам закохуватися так сильно, що, забуваючи про себе та свої потреби, ви годинами думали про предмет своєї пристрасті, жили проблемами та почуттями коханої людини, шукали виправдання її байдужості та грубості? Чи намагалися ви стати привабливішою, терплячішою, люблячішою, сподіваючись, що ваш обранник оцінить ваші зусилля й теж захоче змінитися заради вас? Якщо вам доводилося жертвувати своїм емоційним благополуччям заради збереження стосунків, то, швидше за все, ви не з чуток знаєте, що таке любовна залежність.

Поняття любовної залежності

Поняття «любовна залежність» («любовна аддикція») порівняно недавно увійшло в ужиток, хоча саме явище було відоме ще в Середні віки. У XVI столітті Т. Парацельс, відомий лікар і «перший професор хімії від створення світу», лікував чоловіків від «любовної хвороби». У XVIII столітті французький лікар Ж. О. Ламетрі описав сексуальну залежність, яку він спостерігав у деяких своїх пацієнтів. У сучасній психології одними з перших «фіксацію на іншому» описали американські психологи Б. і Дж. Уайнхолди. До речі, саме вони дали досить оригінальне й точне визначення залежності, яке звучить так: «ви дізнаєтеся про те, що ви залежна людина, тоді, коли, вмираючи, побачите, що перед вами промайне не ваше власне, а чиєсь чуже життя». Любовну залежність можна також визначити як «надмірну прив’язаність до певної людини, що супроводжується втратою самоконтролю, нав’язливою поведінкою, несприйнятливістю до відмов і образ» [1].

Ознаки любовної залежності

У сучасній літературі найчастіше виділяють такі ознаки любовної залежності:

• — непропорційно велика кількість часу, сил і уваги приділяється коханій людині;
• — з’являється прагнення повністю розчинитися в партнерові;
• — виникає страх відторгнення, самотності;
• — турбота про себе та своїх близьких відходить на другий план;
• — думки про кохану людину переважають;
• — зради сприймаються залежним як свідчення власної непривабливості та нездатності втримати партнера;
• — цілі та потреби коханої людини сприймаються як власні.

Як правило, люди, схильні до залежної поведінки, мають занижену самооцінку, погано усвідомлюють свої потреби та бажання, мають розмиті психологічні межі, бояться говорити «ні», сильно залежать від оцінок оточуючих, постійно перебувають у пошуку людини, яка стане джерелом їхнього щастя. Крім того, вони схильні до сумнівів і невпевненості, нав’язливої поведінки, зосереджені на інших, нездатні любити себе, тривожні, вразливі, часто обирають роль «жертви», відчувають потребу в прив’язаності, безпеці та злитті. Іноді навіть цілком нестерпне ставлення партнера не лише не призводить до розриву, а навпаки, посилює тягу до обранця. У залежних людей існують проблеми з контролем — вони або дозволяють контролювати себе, або надмірно контролюють інших.

Людина з низькою самооцінкою відчуває власну значущість лише тоді, коли її люблять, вона постійно відчуває потребу в тому, щоб її любили, цінували, підтримували. Часто такі люди вживають займенник «ми», а не «я», адже їм складно сприймати себе як окрему особистість.

Самодостатня ж людина живе з відчуттям того, що вона гідна любові, вона цінує, поважає та приймає себе; у житті керується власними цілями та принципами; уміє встановлювати глибокі та тісні емоційні контакти з іншими людьми. Звичайно, будь-які значущі стосунки передбачають певну частку емоційної залежності, але в них завжди залишається місце для себе, для задоволення власних потреб.

Созалежні та контрзалежні стосунки

Дуже часто партнерами людей, схильних до любовної залежності, стають контрзалежні, відсторонені люди, які бояться близьких, довірливих і щирих тривалих стосунків (у психологічній літературі їх називають аддиктами уникнення). У такому разі стосунки між партнерами набувають вельми драматичного характеру.

Якщо любовний аддикт (людина, схильна до любовної залежності) прагне проводити увесь вільний час із предметом своєї любові, то аддикт уникнення намагається надати стосункам «тліючого» характеру. Аддикт уникнення багато часу проводить у компанії друзів або на роботі, що дозволяє йому зберігати психологічну дистанцію з партнером. З одного боку, він уникає стосунків, з іншого — намагається їх не розривати. Часто аддикти уникнення виглядають як сильні, автономні, незалежні люди, які переконані у власній самодостатності та компетентності. Хоча насправді ними рухає страх психологічної інтимності, від якої вони тікають, але водночас вони підсвідомо мріють про зближення з партнером.

У процесі формування любовної залежності між любовним аддиктом і аддиктом уникнення виділяють такі етапи:

1. Етап знайомства, коли аддикт уникнення намагається привернути любовного аддикта.
2. Етап формування любовних фантазій. На цьому етапі людина, схильна до залежної поведінки, перебуває в ейфорії від того, що нарешті знайшла своє щастя. Любовні аддикти намагаються проводити увесь вільний час зі своїм обранцем, чим і спонукають контрзалежного уникати цих стосунків.
3. Етап розчарування. Любовний аддикт усвідомлює, що його уникають, що стосунки складаються зовсім не так, як йому хотілося б, знижується настрій, з’являється розчарування, апатія, депресія.
4. Етап руйнування стосунків. На цьому етапі любовний аддикт знаходить собі нового партнера або ж починає будувати нові стосунки за старою схемою. Зв’язок із колишнім партнером виникає тоді, коли аддикт уникнення розуміє, що його оцінка в очах партнера падає, і в цьому разі він починає йти на зближення з тим, хто його покидає, і стосунки поновлюються.

Вихід із любовної залежності

Важливим кроком на шляху подолання любовної залежності є визнання наявності цієї проблеми, без цього жодні зміни неможливі. Психолог може допомогти впоратися з ситуацією, але при цьому важливо дотримуватися низки рекомендацій.

1. Будьте уважні не лише до почуттів свого партнера, а й до своїх власних, учиться розпізнавати та виражати їх.
2. Станьте «егоїсткою» (слухайте свій внутрішній голос, цінуйте та поважайте себе, свої бажання та потреби, приймайте себе такою, яка ви є).
3. Заповнюйте самотність тими заняттями та захопленнями, які дозволять вам відволіктися від сумних думок.
4. Поважайте власні та чужі межі.
5. Відмовтеся від контролю та маніпуляцій (перестаньте рятувати, звинувачувати й жертвувати).
6. Перестаньте звинувачувати інших і почніть самостійно відповідати за свої вчинки.
7. Учіться робити собі подарунки.
8. Розвивайтеся та підвищуйте свою самооцінку.
9. Перестаньте чекати й сподіватися, що ваш обранник зміниться.
10. Не забувайте про те, що у взаємовідносинах винні обидва партнери, не беріть усю провину на себе.
11. Перестаньте догоджати партнерові й подумайте про себе.
12. Частіше ставте собі запитання: «Як я себе почуваю у цих стосунках?», «Чи отримую від них задоволення?», «Чи сприяють вони моєму духовному зростанню?», «Чи можу я в них бути сама собою?».
13. Знову вчіться приймати самостійні рішення.

Таким чином, хоча любовна залежність є досить небезпечним явищем у сучасних гендерних відносинах, вихід із кола залежності можливий, головне — усвідомити проблему та почати діяти. Нагородою за докладені зусилля стане справжнє кохання — без болю та страждань.

Література

1. Ципоркіна І.В. Психологічна залежність: як не розоритися, купуючи щастя / І.В. Ципоркіна, О.А. Кабанова. – М. : АСТ-ПРЕСС КНИГА. – 336 с.