Зробити зусилля чи вдатися до насильства над собою — у чому різниця?

Як зрозуміти, чи здійснюю я ще здорові зусилля чи вже вдаюся до насильства? У чому різниця між ними? Можливо, вже час зупинитися, чи я просто лінуюся і мені треба зібратися? Як діяти далі?

Зробити ЗУСИЛЛЯ та вдатися до НАСИЛЬСТВА над собою — це різні речі! Іноді виникають труднощі та опір, буває, що не вдається відразу й швидко, і, звичайно, доклавши зусиль, можна досягти бажаного результату. Але іноді це не допомагає, не вдається здійснити задумане.

Різниця між зусиллям та насильством над собою

Як діяти далі?

Шляхи розходяться. Один із них — зупинитися та прислухатися до себе. Проаналізувати ситуацію. Якщо виявляється брак ресурсів — сил, часу, грошей, умінь, досвіду чи підтримки, то подумати, як можна вирішити це питання. Якщо вдається організувати необхідне — можна пробувати рухатися далі. А якщо ні, то визнати, що просування вперед виявляється неможливим у цей конкретний момент життя, і відкласти справу на деякий час.

Адже можна ще й ще намагатися, підштовхувати себе та… змушувати себе силою. Для цього треба позбутися чутливості до себе, підкріпивши дії «правильною» мотивацією, яка допоможе поставитися до насильства толерантно: «Треба потерпіти. Це нічого, що не подобається. Хто сказав, що буде легко? Немає слова ХОЧУ, є слово ТРЕБА. Не виходить, тому що ти просто лінуєшся. Зараз ти упускаєш можливості, і потім будеш шкодувати чи відчувати провину».

Більше того, насильство — це шлях до радості та свободи. «Ось зараз візьмеш себе в руки, все зробиш, і буде добре!» Кому буде добре після цього? Можливо, й добре, але якою ціною? Чи варто того?

Ознаки насильства над собою

Як зрозуміти, чи здійснюю я ще здорові зусилля чи вже вдаюся до насильства?

Відповідь потрібно шукати у відчуттях, які супроводжують дію та після неї. У зусиллях, окрім дискомфорту, зберігається радість від подолання та задоволення. А в насильстві присутні відраза, відчуття використання, образа та самотність. Важливо визначити ці критерії для себе.

Зусилля можуть бути й надзусиллями, і нелюдськими зусиллями, головне, щоб усі учасники були згодні. У тому разі, якщо сильніша та впевненіша частина гарантує повну підтримку та захист уразливій частині. Якщо є співпраця між сильним і слабким ланцюгом. А насильство — це коли хтось проти, але його думку не враховують взагалі!

Як зупинити психологічне насильство

Можна чекати, звісно, співчуття від насильника, щоб він припинив свої дії, але надійніше, якщо жертва наважиться заявити про себе та сказати: «СТОП! Я не хочу і робити цього не буду!»

Фізичне насильство помітити легко, а от психологічне — складніше. І ще складніше, коли ця дія відбувається всередині самої людини. Той, хто звик до такого ставлення, продовжуватиме автоматично так само діяти й із собою. Процес психологічного насильства важливо помітити та зупинити! І почати ставитися до себе уважно й дбайливо. З теплом, турботою та любов’ю!