Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Кожен день життя посилає вам маленькі віконця у «можливість». У підсумку...»
Питання від: Lastochka Вік: 23

Стоит ли терпеть?

Здравствуйте. Помогите разобраться.
В январе этого года я закончила универ. И примерно пол года назад я сразу устроилась на первую официальную работу в ПТУ юристом (по специальности). Я не хотела работать на этой работе изначально. Но боялась, что ничего по специальности не найду. Город у меня не особо большой. Директор очень хороший человек, но в остальном всё плохо. Работа у меня бухгалтерская, а не юридическая. Меня назначили ответственной за проведение закупок. А эти закупки порой на очень большие суммы (миллионы). Я без опыта работы вообще не шарю в этом и как бы не старалась всё учитывать - вылазят ошибки, которые поправить нельзя и которые я предусмотреть не могла. Юридической работы нет. И я не понимаю зачем мне такой опыт работы с этими закупками. Я очень надеюсь, что в будущем работать с подобным ужасом мне не придется. За ошибки там серьезные штрафы. Зарплата у меня оказалась еще меньше, чем обещали на собеседовании. Даже не минималка. Коллектив из пенсионеров. Я не понимаю что происходит. Не понимаю зачем я себя заставляю. Мама говорит, что я ничего не найду больше юридического, что надо года два потерпеть и получить стаж работы, что я научусь, наберусь опыта. У нее на меня очень большое влияние. Она постоянно заставляла меня чем-то заниматься и никогда не позволяла уходить, если не нравилось (художка, танцы, плаванье, еще танцы). В универе я после первого курса окончательно выдохлась и до сих пор пребываю в каком-то депрессивном состоянии. Я очень стараюсь что-то менять, как-то себя вытолкнуть наверх. Но никаких результатов. Я хочу просто не быть. У меня нет энергии ни на что. И теперь я хожу на эту работу еле еле. И моментами внутри меня какая-то истерика от бессмысленности происходящего. Неужели так будет всегда? Если увольняться, то надо сразу что-то другое искать. Я накопила денег на пару месяцев жизни. Но мне так страшно бросать. Страшно, что я реально больше не найду работу. Но и терпеть очень трудно. Еще и страшно, что ошибки будут мне оооочень дорого стоить. Может, это у всех так? И надо просто подождать пока привыкну? Мои сверстники как-то справляются. Работают. А я какой-то отщепенец. Очень устала и не знаю как поступить. Я чувствую, что не могу жить.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Алексей Андреевич Ромащук (Николаев) — психолог
Алексей Андреевич Ромащук (Николаев) психолог

Психолог більше не активний на сайті

Здравствуйте. Это не нормально! Так и до депрессии не далеко. Искать параллельно работу не пробовали?
Вы живёте с мамой?
Сепарация от мамы это сложный процесс, но необходимый. Нужно выходить из под её влияния. Иначе застрянете на долгие годы. Если не хватает сил сделать это самой, то лучше поработать с психологом
Доброго дня, Lastochka.
цитата:
В универе я после первого курса окончательно выдохлась и до сих пор пребываю в каком-то депрессивном состоянии. Я очень стараюсь что-то менять, как-то себя вытолкнуть наверх. Но никаких результатов. Я хочу просто не быть. У меня нет энергии ни на что.

Можливо Ви хочете заробленого відпочинку після довгих років навчання? Це нормально, водночас, помітно, що у Вас існує заборона на відпочинок (якісь батьківські установки). Продуктивність - це чергування праці і відпочинку + інтерес до роботи.

На скільки я зрозуміла, у теперішній роботі Вас не влаштовує наступне: мала зарплата, робота не по спеціалізації, відсутність інтересу та можливостей кар'єрного росту, "немолодий" колектив, велика ціна помилки. Ок, це дуже добре, що Ви це виявили та усвідомили, тепер Ви знаєте, яку роботу Ви б хотіли і це великий плюс.

цитата:
Я не понимаю что происходит. Не понимаю зачем я себя заставляю. Мама говорит, что я ничего не найду больше юридического, что надо года два потерпеть и получить стаж работы, что я научусь, наберусь опыта. У нее на меня очень большое влияние. Она постоянно заставляла меня чем-то заниматься и никогда не позволяла уходить, если не нравилось (художка, танцы, плаванье, еще танцы).

Мені здається, що Ви себе "змушуєте" через вплив батьківських установок від мами. Саме від неї Ви і взяли переконання, що "незможете нічого знайти по спеціалізації". Помітно, що Ви психологічно не сепарувалися від матері (припускаю, що ще в дитинстві мама казала Вам, що "вона знає краще" і зараз Ви сумніваєтеся у своїх рішеннях). В будь-якому разі, Ви доросла людина, це Ваше життя, а не мами, і Ви маєте право на свій шлях і свої помилки. Я б сказала, що це запит на індивідуальну терапію.

Скажіть, будь ласка, що станеться найгірше, якщо Ви не послухаєте маму?

цитата:
Страшно, что я реально больше не найду работу. Но и терпеть очень трудно.

Ок, давайте подивимося у перспективі: Ви терпите, не відпочиваєте, щоб "відмучитися два роки". Що далі? Ви повністю емоційно вигоріли, можливий варіант психосоматики, емоційних порушень, депресії, хронічного стресу, відсутності мотивації. Вам доведеться більше часу витрачати на відновлення, ніж якби Ви зробили це раніше.

цитата:
Мои сверстники как-то справляются. Работают. А я какой-то отщепенец.

Чому Ви вважаєте себе "отщепенцем"? Ви одразу після навчання влаштувалися на роботу, а на це не кожен здатен! Крім цього, яких саме "однолітків" Ви берете і навіщо Ви себе з ними порівнюєте? Вас в дитинстві також порівнювали із іншими? У кожної людини свій унікальний темп життя і не варто намагатися взяти "темп інших", бо це зруйнує Вас як особистість.
Вы не обязательно должны выполнять то, что говорит ваша мама, насилуя при этом себя и свою нервную систему. Ваша мама не может знать ничего о том, найдете вы работу или нет. И даже если нет, то что же? Совсем никогда работу не найдете? Оставьте маме ее тревогу, к вам это отношения не имеет.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.