Как стать оптимистом?

Доброго дня, Kulina.
Скажіть, будь ласка, коли Ви помітили у себе такі переживання і думки? Чи сталися, за цей час, у Вашому житті якісь стресові події чи кардинальні зміни? Ви з дитинства були тривожною людиною?

Я же варю ситуацию в голове, терзаюсь тяжёлыми мыслями, накручиваю себя.
Как от этого избавиться? В чем корень такого моего отношения к проблемам?

Причин може бути безліч: відсутність безпечної прив'язаності в дитинстві, особливості ЦНС, тривожні батьки і гіперопіка ("світ - небезпечне, страшне місце"), використання "залякування" як способу виховання, травматичні ситуації в житті (наприклад, невиліковні хвороби у родичів, втрати і т. д.), хронічний стрес тощо. Тут справа не в оптимізмі, а у Вашій тривожності, що і продукує "нав'язливі думки" та прокручування всіх можливих варіантів найгіршого сценарію для попередження небезпеки.
У Вашому випадку найкраще - це індивідуальна робота із психологом-психотерапевтом (психологічний рівень) і психіатром (біологічний рівень; медикаментозна підтримка): необхідно детальніше проаналізувати Вашу ситуацію і, відповідно, пропрацьовувати проблему.

Ответ отредактирован автором 01-09-2020 12:32:56

Корни такой сильной тревожности могут быть в том, как складывался ваш характер и ваша личность. Если условия вашего развития требовали от вас такого пристального внимания ко всему происходящему, то ничего удивительного, что вы проецируете этот опыт на всю текущую жизнь.
Здесь лучше обратиться за индивидуальной помощью, разобраться в себе.

Здравствуйте!
Задаете свой вопрос не в первый раз.
Вам рекомендовали психотерапию. Проходили ее?

Здравствуйте.
Тревога всегда направлена в будущее, которое для нас неизвестно. Однако мы привыкли мыслить негативно, пугая себя самыми страшными ужасами. Такой привычке могли нас научить в детстве наши близкие. Важно понять от чего эта тревога возникает и вас защищает.
У нас всегда есть выбор как смотреть на мир и события - с доверием или со страхом подозрительностью. Если захотите исследовать свою тревогу и снизить ее, лучше делать это со специалистом, который будет вас направлять и задавать вам точные вопросы. Для вас, может быть очень желательным, разобраться основательнее в сути ваших переживаний.

Родители у меня были такими же- не любящими напрягать других и тревожными. Те причины, которые Вы перечислили, у меня есть почти все. Родители у меня были инвалидами, поэтому "защитить" меня не могли, наоборот, я их защищала. В "мир" меня не то чтобы не отпускали, но всячески показывали, что нечего там делать, всё нужное можно найти "здесь".

Дуже співчуваю Вам, ще з ранніх років Вам доводилося стати батьківською фігурою для власних батьків, тому не дивно, що Ви "намагаєтеся все контролювати". Крім цього, Ви не отримували базової безпеки + це підкріплювалося батьківськими установками. Щодо того, що Вас "не відпускали у зовнішній світ і говорили що все є тут": на жаль, Ваші батьки несвідомо сформували із Вами деструктивний симбіоз і їхніх страх вашого відділення (+ власних негативний досвід) сприяв тому, що вони намагалися Вас утримати біля себе. Цю батьківську фігуру Ви інтегруваи у структуру Вашої особистості.

Но почему я везде представляю худший разворот событий? Из- за детства, родителей и хрон. стресса?

Основна функція тривожності - попередження можливих загроз. Ваш мозок намагається прорахувати найгірші варіанти для того, щоб захистити Вас, однак цей механізм є включеним "надмірно" і тому Вас це виснажує. Поки що, із того, що Ви розповіли, можна побачити, що Ваше життя було сповнене стресу і відсутністю безпеки, тому Ваш психологічний стан є природньою реакцією психіки на оточення, в якому Ви перебували (організм намагався вижити у стресовому середовищі). Водночас, зараз, коли стресори зменшилися, механізм залишився (хронічний стрес) і це заважає Вашому щоденному життю.

Ответ отредактирован автором 01-09-2020 13:24:58

Добрый день!
Тревога подразумевает всегда направленность в будущее. Таким образом Вы, как бы перестаете находится Здесь и Сейчас. И первое что необходимо делать это возвращаться в текущим момент, смотрю что есть в реальном мире на сегодня. Например, что кран только капает.
А с тем, зачем Вам так сильно тревожиться необходимо работать в личной терапии.

На вашу розповідь виникає враження що "все має бути ідеально" Тай собі максималізм і перебільшення. Треба шукати що ж вас так невдовільняє в житті, і які страхи з цим повязані насправді.

Добрый вечер!

На деле же всё оказывается проще, не так глобально. Я понимаю, что я сама себя нагнетаю, но не могу от этого избавиться.

Скажите, а приходилось ли Вам сталкиваться ранее с реальной ситуацией, которая грозила Вам или Вашим близким? Вы говорите, что в реальности этого не происходит. У Вас повышенная тревожность и, когда Вы прокручиваете самый худший сценарий, Вы его как будто уже проживаете и можете контролировать, Вы знаете, что нужно сделать. Если это состояние у Вас проходит фоново, то нужно обратиться к специалисту за терапией, чтобы разобраться с причинами. Возможно, что Вы находились в такой среде, где родители или близкие были очень тревожными.

Вы правы, я задаю вопрос не первый раз. И ещё буду задавать. С психологом я проработала поиск призвания и стабилизацию самооценки. На проработку всех своих проблем банально не хватает денег.

Хорошо, что работали. И это понятно, что денег на все не хватает. Но проблема такова, что в переписке ее точно не решить. Только в терапии.
Корни, скорей всего, во влиянии родных (мама, бабушка и др.) в детстве - и Вашем наследовании их модели поведения.