У меня недавно умерла мама и бабушка. С ними у меня были хорошие отношения. Отец никогда не брал участия в моей жизни, не интересовался мной, но проживал с мамой. Детство у меня было - никому не пожелаешь. Отец любил выпить, не работал. Мама тянула все и всех на себе. Я с сестрой упереехали учится в другой город. До этого у меня была повышенгая тревожность, я боялась, что он придёт пьяный и начнёт всех обзывать. Пока я училась в другом городе, он никогда не звонил, не помогал. Сейчас он остался один. Лежит в больнице. С сестры требует, чтобы она его лесила, заботились. Она это делает как данность маме. Мне тоже стал названивать, чтобы я помогла ему, дала денег. Не интересуясь есть ли они вопше. Я не беру трубку. Но мне также как то неудобно перед мамой. Он никогда мне не помогал. Для него мы были квартирантами, женщинами лёгкого поведения всю жизнь. У меня после стресса вернулась тревога, начались панические атаки. Всегда когда он звонит или скидывает смс (давя на жалость, а сестре на долг) просто с цифрами какими-то - после этого болит сердце, не могу уснуть, страх приступа.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Відповіді психологів
Доповнення від автора питання·
Сейчас после звонков, не могу уснуть. Кажется, что сердца не слышно, оно останавливается. Страшно. Иногда есть страх глотать. Панически боюсь за свое здоровье.
Я не беру трубку. Но мне также как то неудобно перед мамой. Он никогда мне не помогал. Для него мы были квартирантами, женщинами лёгкого поведения всю жизнь. У меня после стресса вернулась тревога, начались панические атаки. Всегда когда он звонит или скидывает смс (давя на жалость, а сестре на долг) просто с цифрами какими-то - после этого болит сердце, не могу уснуть, страх приступа
Сочувствую вам и вашим переживаниям.
Насколько я поняла из вашего текста, вы не хотите помогать отцу, от которого много натерпелись, и при этом чувствуете вину перед мамой?
Доброго дня, Alla25.
Дуже Вам співчуваю: Ви втратили матір і бабусю - людей, які були важливими і цінними для Вас + зараз Вам "доводиться" вибудовувати контакт з людиною, яка Вам робила боляче, яку Ви боялися. Перш за все, хочеться сказати, що Ви не відповідальна за життя свого батька. Він - доросла людина і зобов'язаний сам себе забезпечувати. Його алкоголізм - лише його вибір і він має прийняти всі наслідки свого вибору. Якщо Ви будете рятувати батька, як це робила Ваша матір, то лише закріпите позицію його пасивності + зробите себе нещасною. Помітно, що Ваша матір, на жаль, перебувала у созалежних стосунках і зараз Ваш батько намагається вибудувати такі стосунки із Вами. Ви - не Ваша матір, Ви маєте право на власне життя, а найкращий спосіб вшанувати пам'ять Вашої матері - це бути щасливою.
цитата:
Я не беру трубку.
Повністю підтримую Вашу позицію. Якщо Ви не берете трубку, якою Ви себе відчуваєте?
цитата:
Сейчас после звонков, не могу уснуть. Кажется, что сердца не слышно, оно останавливается. Страшно. Иногда есть страх глотать. Панически боюсь за свое здоровье.
Перш за все, зараз, Ви маєте потурбуватися про себе. Я б Вам рекомендувала звернутися до психіатра + психолога-психотерапевта.
Доброго дня! Співчуваю Вашій втраті, це дійсно велике горе... А щодо стосунків з батьком - не все так просто як здається зовні... Яким би батько не був, він завжди залишиться батьком даним нам нашим життям... Це записане на рівні душі... Поважати його як того, хто дав життя - ми зобов'язані, а от ставати рабинею людині, яка порушила всі моральні правила - це означає знищити себе. У Вас, як на мене, не відбулася з батьком сепарація і Ви досі його сприймаєте на рівні отієї залаяканої дівчинки, якою були колись... Звідси і всі суперечливі почуття: страх, провина, невдоволеність собою, розгубленість... Ви залуталися між поняття "обов'язки" та вмінням виховувати того, хто поводить себе асоціально... І всі зовнішні найправильніші поради не будуть мати жодного сенсу, поки Ви не розберетеся самі з собою в стосунках "дочка-батько"... Адже те, що з Вами відбувається, якраз і свідчить про такий собі когнітивний дисонанс в середині Вас... Як на мене, Вам терміново потрібні хоча б декілька зустрічей з психологом, щоб "сепаруватися" з батьком та навчитися правильно себе з ним поводити...
Доповнення від автора питання·
Уважать человека, который ничего не делал никогда для своей семьи, своих детей?!
По мне, так лучше вообще без отца, чем с таким.
Для него дети - это денежная почва, он сам сказал, что ему не дети нужны, а деньги.
Сейчас он выставляет условия, угрожает.
Сейчас ему никто не хочет помогать.
Он всех всегда учил, посылал, не уважал.
С самого детства мама говорила нам "это ваш отец" и до сих пор эти слова в голове.
Есть осуждение от других людей, мол это же ваш отец.
Только от его смс и звонков колотит.
Уже начались на нервах проблемы со здоровьем.
Он манипулирует, что у него проблемы с головой, ему нужен присмотр.
Но торжественные смс с угрозами ему ничего не мешает писать.
Предлагалось расположить человека в заведении с уходом, он отказался, мол у меня есть дети, а я буду скитаться,они должны мне помочь.
Дякую, що відповіли! Перечитайте ще раз, будь ласка, написане без емоцій, Ще раз повторюю, якщо б так все було просто в стосунках "батьки-діти", не було б взагалі і Ваших душевних мук. Адже ніхто Вам не забороняє і зараз просто не відповідати на його дзвінки, та його претензії, правда? До речі, якщо він не був позбавлений у свій час батьківських прав, має право подати на аліменти... А Ви маєте право в суді його позов оскаржити, зібравши докази... Та Ви ж звернулися не до юристів, а до психологів через свій невротичний стан... Як на мене, вам потрібно визначитися чого Ви хочете насправді: Вам потрібно, щоб психолог сказав, який батько поганий і яка Ви нещасна? Чи Ви все ж хочете розв'язати цей страшний внутрішній вузол, щоб мати можливість керувати своїм життям і не бути залежною від смс батька.?..
Доповнення від автора питання·
Я не знаю, что мне делать когда врачи требуют его забрать с больницы, звонить родственникам и просить для него денег.
Всю свою жизнь мама с ним жила долгами из-за него и у нас ничего нет. Всё было продано, заставлено и т. Д. Остались одни долги, которые сейчас решать мне с сестрой. Ведь он чистый и спихивает все на маму, говоря что она твердила ему что дети обеспечены, а долги погашены. А сейчас все по кругу?! Мне с сестрой вылазить в долги, в кредиты?!
Я не знаю, что будет завтра. Мне страшно.
Почему я должна брать ответственность за взрослого мужчину, не стоя ещё сама на твёрдых ногах?!
Доповнення від автора питання·
Я не знаю, что мне делать когда врачи требуют его забрать с больницы, звонить родственникам и просить для него денег.
Всю свою жизнь мама с ним жила долгами из-за него и у нас ничего нет. Всё было продано, заставлено и т. Д. Остались одни долги, которые сейчас решать мне с сестрой. Ведь он чистый и спихивает все на маму, говоря что она твердила ему что дети обеспечены, а долги погашены. А сейчас все по кругу?! Мне с сестрой вылазить в долги, в кредиты?!
Я не знаю, что будет завтра. Мне страшно.
Почему я должна брать ответственность за взрослого мужчину, не стоя ещё сама на твёрдых ногах?!
Доповнення від автора питання·
2021Я каждое утро просыпаюсь с щелчком тревоги. Внутри опять все дрожжит, все не на месте. Каждый день одни и те же мысли, одно и тоже чувство. Возможно ещё прошло мало времени после утраты и не зажило. Я не хочу, чтобы меня жалели. Ведь я тогда опять все пересказываю, опять возвращаюсь назад. Опять мне больно, страшно, обидно. Иногда мне кажется, что меня просто нет, что вокруг мир вращается без меня, все происходит далеко, я слышу и вижу все издалека. Страшно. Хочеться вернуться к прежней жизни. Чтобы меньше нервов, меньше переживаний, не болело, не страшно. И не получается. Не хочется пить прописанные транквилизаторы и антидепрессанты. Хочеться понять и успокоится в голове, в душе, в сердце самой. Не брать все так близко. Страшно. Сложно.
Не хочется пить прописанные транквилизаторы и антидепрессанты.
Я правильно Вас зрозуміла - Ви співпрацюєте із психіатром зараз?
Доповнення від автора питання·
Меня муча иногда боли в сердце после событий. Я обратились к семейному врачу, она прописала мне транквилизаторы, после моего объяснения ситуации. Через две недели я обратилась к ней опять, чтобы получить хотя бы направление до невропатолога. Она направила до психиатра в держ больнице, которая уже прописала мне антидепрессанты и витамины после 15 минут разговора со мной.
В связи с событиями не могу себе позволить приватного специалиста...
Доброго вечора! Це добре, що Ви написали, з таким болем та тривогою жити дуже важко! Так, насправді, стосунки створили мама і тато, а "розгрібати" прийдеться Вам... До речі, в словах батька, є і доля істини ( це аж ніяк його не виправдовує, однозначно!). Адже мама йому дозволяла так себе поводити і її щось в середині неї, змушувало так робити... І як на мене, оте, що керувало мамою, тепер вже керує Вами... Це гіпертрофоване почуття відповідальності та прив'язки до чоловіка... Фактично роль раба... Якщо б це було не так, Ви б реагували спокійно в таких ситуаціях... Ну, от наприклад, в ситуації з лікарнею... Вам телефонують, тому що офіційно Ви його дочка (батько не був позбавлений батьківських прав), але це не означає, що Ви повинні для нього у когось позичати гроші - це він може зробити сам, без Вас... Батько живе з Вами чи окремо? Борги потрібно віддавати, які зробила через батька мама? Це все дуже суттєві деталі... І впадаючи у відчай, вирішити їх неможливо... Отже, спершу потрібно знайти способи заспокоїтися і вони є...
Отчего же вы не хотите принимать прописанные медикаменты?
Они помогут вам стабилизировать ваше состояние, главное подбирать дозировку лекарств совместно с психиатром и не отменять их самостоятельно.
Доповнення від автора питання·
Ему никто не хочет помогать. Деньги никто не даёт. Поетому он хочет чтобы мы просили, брали у долг у всех, у родственников мамы. Когда он им звонит, они отказывают. Они знают всю ситуацию и его отношение. С ним не проживаю с момента поступления в вуз. Ему не интересно кто я, на кого я училась, где все это время жила, на что, как зовут моего парня и замужем ли я. Он ни разу не позвонил, не поздравил с днём рождения. Всегда приезжая домой на первом курсе по просьбе мамы мы должны были пойти к нему и спросить как он, как его здоровья. И опять ждать придёт он ли ночью трезв. Долги брались из-за него. Сначала из-за операций ему, потом он ушёл с работы по состоянию здоровья, хотя операция не склоняла к етому, потом у него появилась зависимость от игр. И все ушло, квартиры, драгоценности. Сейчас ничего нет. Мы не в нулях, мы в минусе. Плюс тяните отца, лечите, ухаживайте.
---
Доповнення від автора питання·
За препараты: боюсь зависимости, отходняка. Раньше во времена учёбы в шкрли проживая с родителями, была повышеная тревога, наложилось ещё экзамены, медаль, поступление, плохой сон - принимала валерьянку, у меня была бутылочка и я каждый день утром выпивала несколько таблеточек.
Будучи в доме родитей, жили в одной комнате с мамой, сестрой. Спала с мамой. Когда переехала не могла уснуть сама. Но со временем устаканилось, привыкла. Тревога ушла, даже екзамены сдавала и не боялась, ничего не принимала. Появились друзья, парень, стимул выучиться.
Сейчас я как будто возвращаюсь к тому времени. Живу от тревоги до тревоги.
Стоит признать, что сейчас у вас сложный период и антидепрессанты могут помочь выровнять эмоциональное состояние и убрать тревогу.
А затем конечно было бы хорошо поработать с психотерапевтом, сочетание медикаментов и психотерапии хорошо работает в случаях с тревожным расстройством.
Те, що антидепресанти можуть викликати залежність - міф. Якщо Вас це так хвилює, поговоріть із Вашим психіатром. І погоджуюся з колегою, що найкраще для Вас - це комплексна робота із психологом-психотерапевтом і психіатром.
цитата:
И опять ждать придёт он ли ночью трезв.
цитата:
потом у него появилась зависимость от игр.
Ваш тато має залежність, а залежні люди вибудовують созалежні стосунки з рідними. Раніше такою фігурою була Ваша матір, а зараз він хоче зробити Вас цією фігурою і лише Вам вирішувати, чи Ви будете включатися у такі стосунки.
Я не знаю как мне поступать с отцом сейчас. Я поменяла номер. Но так как сестра находится с ним в одном городе, то его родственники ей звонят и она все пересказывает мне. Не блокировать мне же свою сестру... Получается я все равно нахожусь мысленно с отцом.
Сейчас он в реанимации. Врач сестре говорит за лекарства.
Мы сейчас просто в безвыходном положении.
Я сейчас в плохом материальном положении и не могу ему помочь.
Доповнення від автора питання·
Из-за того что я не могу ничего сделать, даже не знаю что делать - я уже не думаю ни о чем другом, уже страх, тревога, странные ощущения в теле.
Доброго дня! Одразу Вам хочу сказати, що чудес у цьому світі не буває. Допомогти можна тому, хто вже сам готовий щось змінювати в собі... Перепрошую, але, як на мене, Ви не готові до змін... Бо навіть не розумієте, того, що Вам радять і продовжуєте жалітися на свою гірку долю. Є дві категорії людей: одні все життя жаліються, і стають рабами своїх почуттів. А інші починають шукати вихід і його знаходять! Психологи не боги, тому рухом руки Вашу проблему не вирішать. І за вас Ваше життя не проживуть. Ви шукаєте вирішення проблеми зовні, тоді як рішення знаходиться в середині Вас самої. Ви не пройшли сепарацію з батьком, тому ніякі "виключення дзвінків" Вам не допопожуть. Вам потрібно працювати індивідуально з психологом
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
