Расставание, нет будущего

Доброго дня Ріта! Я Вам співчуваю. Ви дуже прив'язані до свого коханого. Я розумію, що Ви сварячи його, намагалися таким чином йому допомогти. Але у питаннях залежностей ( а алкоголь - це залежність) допомогти за допомогою конфліктів просто неможливо. Бо, по-переше, випивка - це хвороба, по-друге, якщо вона є, у людини немає ресурсів з нею впоратися, третє, вирішити внутрішні проблеми може тільки сама людина, якщо, певне, захоче. І четверте, Ваш хлопець не пройшов сепарацію з мамою (тобто психологічно залишився від неї залежним, та здається і не тільки психологічно). Тепер задайте собі питання, у ролі кого Ви весь час були поруч з хлопцем? У ролі подруги, жінки, про яку потрібно турбуватися та захищати? Чи у ролі турботливої матусі, що витирає соплі? Ви пишете "У нас одинаковые плохие семьи, родители в разводе и выпивают". Тобто, Вже прослідковується тенденція повтору родового сценарію у Вас. Але доля Вам, саме Вам, дає шанс, "вийти" зі страшного сценарію і навчитися будувати нормальні стосунки, тим паче, що у Вас на це є сили і Ви це відчуваєте. "Но почему я верю что смогу жить лучше, а он нет...". Якщо Ви дійсно хочете допомгти хлопцю, спершу допоможіть собі, розберіться зі своєю родиною, родом, своїми родовими сценаріями. Тоді Ви багато чого зможете і зрозумієте! А якщо зараз "зависнете", перепрошую, на "соплях" хлопця, втратите бездарно свій ресурс і недопоможете ні собі, ні йому! Як на мене, Ви зробили все, що могли. І це ЙОГО вибір залишатися з мамою. Перестаньте бути "мамочкою", перестаньте приймати за нього рішення. І почніть індивідуальну роботу з психологом!

Доброго дня, Ріта! Співчуваю Вам і хочу підтримати. Стосовно Вашого питання чи можна допомогти колишньому хлопцеві повірити в себе, то все в першу чергу, залежить від нього, його зусиль і бажань. Важко щось говорити про нього не розмовлявши з ним, проте судячи з ваших слів він ніби і не проти змін, але щось робити для того аби вони настали не готовий. Вам варто потурбуватися про себе, адже зараз Ви переживаєте втрату, яка має свої етапи і закономірності. Хто може Вас підтримати, вислухати?

Здравствуйте, Рита.
Сожалею, что это с вами происходит.
Похоже вы с вашим парнем друзья по несчастью.
А это только усугубляет ваши страдания.
И Вы хватаетесь за него как за последнюю соломинку.

Я хотела что бы он переехал и не пил каждые выходные,устроился на хорошую работу, всегда его поддерживала. Но он прямо заявил, что не может ничего изменить, якобы ему 23,он ничего не добился и уже поздно что-то менять, ему нравится такая жизнь и от мамы он не съедет.

Вы сами ответили на свой вопрос. Ничего не изменится.
Утопающий может утянуть спасателя на дно. А если Вы сами плавать не научились - то эта история кончится плохо для обоих.
Спасти Вы можете только себя.
Обратитесь к психотерапевту. Исцелите свою душу.
А потянется он за вами или нет, это ему решать.

Мира Вашей душе.

Мені не хочеться Вас засмучувати, але Ви знаходитеся в середині "системи", тому найкраща методика без роботи з психологом Вам не дасть необхідного результату. Тим паче, що Вам потрібно далеко не одна методика зважаючи на історію Вашої сім'ї... Як би Ви не відтягували момент зустрічі з психологом, вона рано чи пізно стане необхідністю... Краще раніше, щоб не було вже пізно....

Здравствуйте, Рита!

У меня ужасные истерики каждую ночь. Я не могу его отпустить, ведь это единственный человек который абсолютно всё обо мне знает, и я не верю что встречу ещё кого-то, кому смогу все это рассказать.

Похоже, что Ваше сердце прикипело к парню. И теперь больно Вам. При всем при этом я предлагаю Вам посмотреть реально на реальные вещи, насколько это возможно.
Первое - Вы молоды и скорее всего опыта отношений у Вас не много. Зато отсюда много было много иллюзий и надежд ... а вот на что - давайте разберемся. Наверное, на то, что парень изменится и будет, по-вашему, - семья, любовь, счастье, благополучие и т.д. Вам страстно этого хотелось. А теперь надежды обвалились. Больно когда такое случается.
Еще Вы себя переоценивали, думая, что сможете вытянуть его из болота алкогольной зависимости. Поверьте, это не только Вам не под силу. Это не под силу кому-либо другому.
Третье. Вы и молодого человека не очень хорошо знаете. Он зависим. У него слабый характер. Он не дозрел до взрослых отношений. Он, по сути, психологически больной ребенок, хотя и 23 лет.
Краткий итог моего послания. Я думаю, что Вы справитесь с переживаниями. Вы не станете их загонять внутрь своего организма, дадите им выход наружу - в слезах, на бумаге, в диалоге с близкими Вам людьми, допускаю и рекомендую - в контакте с психологом. Одновременно будете задавать себе правильные вопросы и делать выводы вроде тех, что я привел выше.
Не станете торопить события и заглядывать слишком далеко в будущее. Знаете, всему свое время. Сейчас важно прожить расставание и пройти этот сложный этап, расставаясь с иллюзиями, узнавая лучше себя, взращивая внутри себя опоры для устойчивости и психологического равновесия.