Отношение с отцом

Я не знаю, что делать. Мой отец вызывает у меня гнев, злость, я хочу высказать все, что думаю, но знаю, что это закончится скандалом. Из за этого, хочу съехать по быстрее, но боюсь бросать свою маму. Я хоть как то по дому помогаю, а так если съеду-она будет одна, отец ей не будет помогать.

Добрый день,
ваши родители живут вместе?
Сколько вашей маме лет? Вы описываете ее как маленькую девочку, не способную позаботиться о себе...
Или вы больше боитесь не за маму, а сталкиваетесь со страхом жить самостоятельно, когда о вас будете заботиться только вы?
Самостоятельную жизнь начинать всегда страшно, но это стоит того. Дерзайте!
Слышно в тексте много обиды через гнев на отца. Как будто вы от него хотели видеть больше помощи, чем есть. В чем бы хотели, чтобы он помог, и вы бы его простили?

Здравствуйте, Анастасия!

Я не знаю, что делать. Мой отец вызывает у меня гнев, злость, я хочу высказать все, что думаю, но знаю, что это закончится скандалом. Из за этого, хочу съехать по быстрее, но боюсь бросать свою маму. Я хоть как то по дому помогаю, а так если съеду-она будет одна, отец ей не будет помогать.

Не знаете что делать с чем или с кем?
Хотите сказать отцу о своих чувствах?
Говорите, если для вас это важно.
Хотите уехать от родителей?
Уезжайте, если готовы к этому.
Отца вы не можете переделать, а вашей маме виднее, как обращаться с ним.

Доброго дня Анастасіє! Можна зрозуміти Ваші почуття, особливо коли 19 років. І весь світ сприймається як чорне та біле. Ви пишете "Я не знаю, что делать. Мой отец вызывает у меня гнев, злость, я хочу высказать все, что думаю, но знаю, что это закончится скандалом. Из за этого, хочу съехать по быстрее, но боюсь бросать свою маму". Як на мене, Ваша проблема тим, що Ви роз'їдетеся - не вирішиться. Адже почуття, особливо ті, що довго тримаються, мають властивість іти глибоко у підсвідомість людини. І вже звідти впливати на життя. Особливо такі як гнів, роздратування, презирство,невдоволеність... Вони блокують наші сили і дуже сильно заважають у особистісній реалізації. Окрім того, Ви пишете " У других девочек-отец пример, а для меня-пример того, каким мой избранник не должен быть. Ни в коем случа-боюсь в парнях увидеть своего отца". Є життєва закономірність, яка практично завжди спрацьовує: чим більше ми чогось не хочемо, тим швидше саме таке до себе і "притягуємо". І є ще надзвичайно важливий момент. Ви пишете "Сколько моя мама с ним не говорила, не просила-в ответ одни 'угрозы' и манипуляции-мол я перееду к своей маме обратно". Тобто, ваша мама все життя терпить чоловіка, який нічого не хоче робити. А те, що вона з ним просто говорить - практично немає сенсу. Адже всі чоловіки не реагують на слова, вони реагують лише на якісь системні дії. Така чоловіча природа. Ви можливо ще про це не знаєте, але в родині "танго танцюють двоє". Не буває лише одного винного.Чоловіки поводять себе тільки так, як їм це дозволяють робити дружини. Тому якщо дійсно хочете кардинально вирішити свою проблему з батьком, потрібно шукати "коріння" проблеми. Щось мені підказує, що і у бабусі стосунки з чоловіком були далекі від гармонічних... А "тягнути за собою хвіст ненависті" - це тільки руйнувати себе та своє життя. При чому у повному сенсі цих слів...

Дякую Анастасіє за відвертість! Існує таке поняття, як родові програми. І спрацьовують вони ось яким чином. Якщо мама не вміє правильно вибудовувати стосунки з чоловіком, вона своє невміння (чи вміння) передасть неусвідомлено своїм дітям, а ті у свою чергу - своїм. Тому, що коли народжується дитина, вона ще не вміє аналізувати та синтезувати те, що бачить. Тому дитина все просто сприймає як приклад для наслідування автоматично. І, коли вона дорослішає, по факту починає себе поводити так само як і її мама. Хоча зовні можуть бути зовсім інші ситуації та обставини. Якщо чоловіка виховують лише жінки, вони апріорі не можуть його навчити поводити себе як потрібно поводити чоловіку, тому що самі жінки. І можуть навити лише тому, що вміють робити самі... І такий недорозвинутий чоловік як правило зустрічає таку ж недорозвинуту у плані вміння будувати стосунки, жінку. Тому що ми притягуємо до себе лише тих людей, які співпадають з нашим внутрішнім розвитком і нашими життєвими задачами. І такий ланцюжок триває до тих пір, поки хтось один не починає замислюватися над тим, що відбувається і не починає шукати відповіді на свої питання. Тобто, не починає "очищувати" себе від родової спадковості за допомогою психологічної трансформації... Так, певне, багато речей Вам ще важко усвідомити і зрозуміти. Але, якщо Ви вже почали замислюватися над своїми почуттями та своїм ставленням до оточуючих, Ви на правильному шляху і потрібно лише почати...