Question

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу підтримки важко хворого і родини, методів релаксації, психологічної реабілітації

08-02-2022 19:36:01Дополнение от автора

Дякую

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Похожие онлайн консультации

04-11-2021 Плохо отношусь к своему зрению

31-10-2021 есть ли у меня симптомы деперсонализации?

22-10-2021 Адаптація дитини до садочку

14-10-2021 Вопрос

29-09-2021 это разновидность фобии ?

21-09-2021 Что за состояние ?

19-09-2021 Подруга, самоубийство

19-09-2021 Икота у ребенка

09-09-2021 Роздратування сильне до старшої дитини

11-08-2021 Конфликт из-за прививки в отношениях

Мария Валериевна Радченко (Днепр) · Answer 1 · 2022-02-08 18:32:08

Доброго дня.

Співчуваю Вашій ситуації. Хвилюватись через хворобу дитини - це природньо, Вам зараз потрібні піклування про себе і допомога психологів, щоб прийняти цю ситуацію і якось висловити негативні емоції.

З іншого боку, якщо Ви самі знаєте всі аспекти життя з діабетом на власному досвіді, то скоріш за все зможете допомогти сину навчитися жити щасливе і повноцінне життя, враховуючи наявність хвороби.

Якщо Вам зараз емоційно важко, Ви можете взяти індивідуально консультацію с психологом, що буде Вас супроводжувати на шляху прийняття хвороби сина.

Валентина Васильевна Марченко (Киев) · Answer 2 · 2022-02-08 19:01:27

Добрый вечір, М!
Дуже шкода, що ви хвора, та ще й у дитині виявили початок захворювання.
Але ж діабет це не приречення!
Люди з діабетом, навіть із залежністю від інсуліна живуть повноцінним життям до 80 років і навіть більше!
Ця хвороба спадкова, тому і синочок до неї схильний. Але це ж не смертельно, якщо бути людиною максимально обізнаною про цю хворобу.
Думаю ви грамотна людина і тому потрібно синочку розповісти як дорослому все про цю хворобу.
Але потрібно тільки не налякати його!
Так і скажіть сину:" Я теж хворію цією хворобою, то я буду тобі, синку, допомагати, як з нею жити і не боятися її"
Розкажіть дитині по-простому: " Це хвороба підшлункової залози, яка знаходиться біля шлунку і допомагає твоєму шлуночку перетравлювати їжу, щоб корисні речовини залишались в твоєму організмі і допомогали тобі рости, вчитися гарно. А коли залоза хвора, то вона не правильно працює і тоді шлунок не правильно перетравлює їжу, тоді погані речовини залишаються в організмі людини і шкодять їй. Тоді у людини болить голова, ноги, руки або ще щось. Підшлункова залоза особливо відповідає за рівень цукру в крові людини, так і у мене, і в тебе. Хвора залоза не може перетравлювати цукор і він потрапляє у кров в багатих дозах і людина почуває себе дуже погано."

Задайте питання дитині: "Ти ж не хочеш, щоб у тебе хворіли ножки, руки, боліла голова, тому потрібно їсти менше цукру та цукерок. Я теж бережуся від солодкого і регулюю свій сахар самостійно".
Скажіть привітливо дитині: "Ця хвороба не у всіх, але ми ось такі народилися і нам потрібно стежити за рівнем цукру у крові самостійно. Якщо виконувати рекомендації лікаря, то ти зможеш подолати цю хворобу. А якщо не будеш дослухатись до мами та лікаря, то хвороба буде ускладнюватись та досаджати. Слухняні хлопчики та дівчинки виліковуються, а не слухняні можуть дуже сильно захворіти і не мати змоги гуляти, як всі та вчитися, як всі."

Вам потрібно тримати свої сльози подалі від дитини. Да і взагалі, що толку плакати?
Ви повинна бути сильною, та прикладом для своєї дитини!
А якщо ви плачете, то це тільки лякає дитину і погіршує ваш і сина стан!
Тому сльозами не допоможеш, а правильним відношенням до хвороби, подоланням всіх страхів в голові можно допомогти одужанню синочка і собі.
Дуже гарно підтримувати себе історіями хвороб тих людей, які вилікувались від діабету, які з ним живуть без страху. Пошукайте книжки, в ютубі відео та будьте сильною жінку заради синочка!
Не лякайте дитину суворим контролем. Треба привчить дитину буди відповідальною за своє здоров*я.
Все робіть з любов*ю та без страху.

Нина Ивановна Уэнэм (Киев) · Answer 3 · 2022-02-08 19:27:14

Добрый день!
Ситуация, которая выпала на вашу долю не из легких. Присоединяюсь к ответам моих коллег в их рекомендациям.
Есть книга Игоря Пушкина, она так и называется "У моего ребёнка САХАРНЫЙ ДИАБЕТ. Психологическое руководство для родителей" В ней рассказывается о том как:
· принять реальность наличия сахарного диабета у своего ребёнка не только разумом, но и чувствами;
· понять, что диабет — это не приговор, а возможность для развития ребёнка;
· сформировать у ребёнка гармоничное отношение к своему диабету, позволяющее ему вести счастливый и здоровый образ жизни.
Желаю Вам сил и мужества справиться с ситуацией.

Виталия Юрьевна Мельник (Харьков) · Answer 4 · 2022-02-08 23:33:35

Добрий день
Співчуваю вам.

цитата:

Я також хвора на цд 1 типу, як пережити це, як пояснити дитині?

Пояснити дитині що? Наразі ж тільки можливість...

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 5 · 2022-02-09 17:31:53

Доброго дня! Хвороба дитини - це завжди стрес для її мами. Особливо, коли можливий важкий діагноз. І у таких випадках неабияку роль відіграє вміння мами правильно себе налаштувати та правильно себе поводити. Адже нам тільки здається, що своїми переживаннями та сльозами ми допомагаємо дитині.. Тоді, як насправді, ми лише погіршуємо ситуацію... Мама та дитина - міцно пов'язані між собою на психо-емоційному плані. Тому, все що відбувається з мамою передається миттєво і малюку. І замість того, щоб давати дитині сили, яких вона потребує для видужання, мама, навпаки, своїми сльозами та депресією ці сили забирає. По факту, відбувається такий собі психологічно-енергетичний "вампірізм"... У Вашої дитини ще НЕМАЄ хвороби! Тому потрібно терміново міняти свої реакції та поведінку... Але, зважаючи на те, що у Вас саме така реакція на складну ситуацію, це вже рівень рефлексу. Тому, я б Вам радила пропрацювати з психологом (онлайн чи офлайн - без різниці) саме Ваш стан, і таким чином, допомогти своїй дитині...