Добрый вечір, М!
Дуже шкода, що ви хвора, та ще й у дитині виявили початок захворювання.
Але ж діабет це не приречення!
Люди з діабетом, навіть із залежністю від інсуліна живуть повноцінним життям до 80 років і навіть більше!
Ця хвороба спадкова, тому і синочок до неї схильний. Але це ж не смертельно, якщо бути людиною
максимально обізнаною про цю хворобу.
Думаю ви грамотна людина і тому потрібно синочку розповісти як дорослому все про цю хворобу.
Але потрібно тільки не налякати його!
Так і скажіть сину:" Я теж хворію цією хворобою, то я буду тобі, синку, допомагати, як з нею жити і не боятися її"
Розкажіть дитині по-простому: " Це хвороба підшлункової залози, яка знаходиться біля шлунку і допомагає твоєму шлуночку перетравлювати їжу, щоб корисні речовини залишались в твоєму організмі і допомогали тобі рости, вчитися гарно. А коли залоза хвора, то вона не правильно працює і тоді шлунок не правильно перетравлює їжу, тоді погані речовини залишаються в організмі людини і шкодять їй. Тоді у людини болить голова, ноги, руки або ще щось. Підшлункова залоза особливо відповідає за рівень цукру в крові людини, так і у мене, і в тебе. Хвора залоза не може перетравлювати цукор і він потрапляє у кров в багатих дозах і людина почуває себе дуже погано."
Задайте питання дитині: "Ти ж не хочеш, щоб у тебе хворіли ножки, руки, боліла голова, тому потрібно їсти менше цукру та цукерок. Я теж бережуся від солодкого і регулюю свій сахар самостійно".
Скажіть привітливо дитині: "Ця хвороба не у всіх, але ми ось такі народилися і нам потрібно стежити за рівнем цукру у крові самостійно. Якщо виконувати рекомендації лікаря, то ти зможеш подолати цю хворобу. А якщо не будеш дослухатись до мами та лікаря, то хвороба буде ускладнюватись та досаджати. Слухняні хлопчики та дівчинки виліковуються, а не слухняні можуть дуже сильно захворіти і не мати змоги гуляти, як всі та вчитися, як всі."
Вам потрібно тримати свої сльози подалі від дитини. Да і взагалі, що толку плакати?
Ви повинна бути сильною, та прикладом для своєї дитини!
А якщо ви плачете, то це тільки лякає дитину і погіршує ваш і сина стан!
Тому сльозами не допоможеш, а правильним відношенням до хвороби, подоланням всіх
страхів в голові можно допомогти одужанню синочка і собі.
Дуже гарно підтримувати себе історіями хвороб тих людей, які вилікувались від діабету, які з ним живуть без
страху. Пошукайте книжки, в ютубі відео та будьте сильною жінку заради синочка!
Не лякайте дитину суворим контролем. Треба привчить дитину буди відповідальною за своє здоров*я.
Все робіть з любов*ю та без
страху.
