Здравствуйте! Мы с парнем уже чуть больше двух лет вместе и вот наверное уже давненько я начала понимать,что не доверяю ему. В плане своего будущего-я не могу представить его в роли мужа или отца моих детей. Да и вообще мне кажется,что между нами уже как-то и нету ничего общего.. Наверное доверие начало пропадать,когда даже маленькие обещания забывались/не выполнялись. Стала замечать,что мы с ним -каждый сам по себе. Вроде как и вместе, но по сути каждый сам за себя. Я за свою жизнь отвечаю,он в своей копается.. и как-то прям грустно от этого,что они будто и не пересекаются никак кроме того,что вместе живем и иногда время проводим(фильм посмотреть или выйти кудато-в большинстве случаев моя интциатива) Сейчас и не знаю любовь ли еще осталась или это какая-то привычка. Собираю деньги на всякий случай,рассматриваю разные варианты с работой и с жильем( так как изза войны пришлось переехать) и понимаю,что сейчас рассчитываю только на себя саму. Не знаю,как прийти к выводу и как понять-это еще любовь или просто я боюсь разорвать эту связь и поэтому жду непонятно чего..
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
"Наверное доверие начало пропадать,когда даже маленькие обещания забывались/не выполнялись."
Как вы ведёте себя, когда видите, что обещания забываются? С чем связано такое поведение парня?
"и как-то прям грустно от этого,что они будто и не пересекаются никак кроме того,что вместе живем и иногда время проводим(фильм посмотреть или выйти кудато-в большинстве случаев моя интциатива..."
А как бы вы хотели, чтобы пересекалась ваша жизнь? Какие совместные действия помогли бы вам сблизиться?
"Не знаю,как прийти к выводу и как понять-это еще любовь или просто я боюсь разорвать эту связь и поэтому жду непонятно чего.."
Что для вас означает любовь?
Как вы понимаете, что любите человека, а он вас?
Доповнення від автора питання·
Конечно я понимаю свои желания,я знаю какие отношения хочу.
Сначала,когда еще мы начинали встречаться как то еще замалчивала, может думала еще вспомнит, что обещал. Потом уже стала прямо говорить, что мне это неприятно,когда забывают и не выполняют,то о чем говорят. Но я так поняла,что это вот такая его толи особенность-красиво говорить,но по сути до дела это не доходит.
Нам бы помогло сблизиться,я думаю, совместное времяпрепровождение-но дело в том,что -то что я ему предлагаю сделать -выйти прогуляться, сходить куда-то-он морозиться,ему это не нравится,ему бы дома посидеть и повтыкать в игру на компьютере или в телефоне позалипать.
Что для меня любовь?
Наверное вот мне очень важна забота. Когда я забочусь о человеке,а он обо мне. Когда интересуются моей жизнью, даже если не понимают особо там чем я занимаюсь(работа) то все равно поддерживают, волнуются все ли хорошо,может в чем-то помочь. А тут ситуация не такая.. При том,что я уже не молчу и говорю ему об этом-что вот я так вижу отношения,он вроде бы извиняется,говорит,что понимает,что стал ленивым и безинициативным. Изменения длятся недельку и потом все стает на свои места обратно.
Доповнення від автора питання·
Думаю будет еще вопрос про то,а как же вы тогда сошлись, чем он вам понравился?
Это может звучать как-то странно,но вот это правда-я будто влюбилась в одного чедовека , а сейчас живу с другим..
Вот все,что мне в нем понравилось будто лопнуло как мыльный пузырь. Он будто играл сначала роль вот такого человека, а потом оказалось,что вот он совсем другой.
Здравствуйте!
Мне кажется, что Вы уже ответили на свой вопрос.
А Вы как думаете?
цитата:
или просто я боюсь разорвать эту связь и поэтому жду непонятно чего..
Чего именно боитесь?
Доповнення від автора питання·
Боюсь наверное остаться одна,хотя по сути я и сейчас чувствую себя как-то одиноко находясь в отношениях. Боюсь опять перемен,неизвестности. Когда ты в отношениях у тебя есть хоть какая-то возможно и иллюзорная стабильность. А там дальше неизвестность..
плюс а вдруг я сделаю ошибку и упущу «своего» человека(
"Когда ты в отношениях у тебя есть хоть какая-то возможно и иллюзорная стабильность."
"Иллюзорная стабильность" чего?
А там дальше неизвестность..
плюс а вдруг я сделаю ошибку и упущу «своего» человека(
Возможно вы и сделаете ошибку. Человеку свойственно ошибаться. А вам можно ошибаться?
Для того чтобы человек стал "своим" необходимо работать над отношениями. Брать за них ответственность.
Доброго дня Катю! Щоб спробувати Вам допомогти, потрібно з'ясувати декілька, як на мене, важливих моменти.
Перший, всі пари проходять певні кризові періоди у сумісному житті. Друге, готових чудових чоловіків в принципі не існує, якщо вони і є - це результат наполегливої тривалої праці самої жінки... Третє, на скільки я зрозуміла, ви живете у громадянському шлюбі? Якщо це так, громадянські шлюби аж ніяк не стимулюють чоловіків до змін. А для чого, коли вони і так мають все, що хотіли? При цьому не маючи ніяких зобов'язань... Окрім того, зачасти, жінки самі не розуміють чого хочуть, і не тільки не розуміють, а і не знають як правильно себе поводити, щоб чоловік став виявляти ініціативу у вирішенні проблем... І починають перебирати на себе чоловічі обов'язки, як от це відбувається,на мою думку і з Вами... Які стосунки між Вашими батьками?
Доповнення від автора питання·
Стабильность - когда ты понимаешь что и как устроено в твоей жизни-есть работа, любимый человек к которому хочется возвращаться после работы, потому что тебе хочется с ним проводит время, у вас есть какие-то совместные планы на будущее. Понятно,что в нашем мире впринципе сейчас сложно найти стабильность, все меняется каждый день. Но вот все же я чувствую себя в какой-то безопасности когда все известно.
Отношения с родителями непонятные) я думаю мне с ними легче все таки быть на расстоянии. Папа всегда пытался всех контролировать -меня и мою старшую сестру, но в 18 лет я ушла к парню жить,папа обиделся,что я будто его предала,мама в тот момент меня поддерживала но на расстоянии, потому что не хотела злить папу наверное. Но когда я ушла с тех отношений -то наши отношения наладились , видимо изза того что я его ослушалась, у него была обида и он не мог это принять. (Хотя мы тогда с молодым человеком к нему пришли и поговорили,что будем жить вместе,он был в шоке но ничего против не сказал) . Но как оказалось для него это было ударом. Ну и конечно в тот момент я от мамы тоже ожидала поддержки какой-то,но она ее высказывала с опасением каким-то. Папа за все 4 года моего проживания с этим парнем побывал у нас в гостях 1 раз , даже когда с др меня поздравлял-приехал на район и в квартиру даже не зашел-насколько гордость не позволила.
Сейчас отношения конечно не такие напряженные,все как-то уже сгладилось,мы поговорили.. но все равно я уже для себя сделала выводы-что если у меня и будут какие-то перемены в жизни-родители могут даже отвернуться от меня, я буду сама это все решать. Поэтому я от них нормально так отделилась) помощи не прошу,даже когда очень сложно. Могу конечно спросить иногда какой-то совет,но обычно это что-то бытового плана. Что-то более серьезное я у них не спрашиваю,так как понимаю,что ничего хорошего они мне не посоветуют,так как у них тоже отношения так себе.
Доповнення від автора питання·
Про то,что беру на себя мужские обязаности-это Вы точно подметили)
Иногда прям чувствую себя как-то что ли сильнее по духу своего парня. Решаю все проблемы,беру инициативу. Я ему говорю тоже,что бы мне хотелось,что бы он это делал,за что отвечал.
Но в итоге получается,что все равно я решаю эти моменты.
Знаю,что я будто у руля и нужно попуститься. Вижу что он проявляется когда я ослабляю свои позиции. Но блин я не могу вечно быть «слабой», я довольно таки амбициозный человек,мне нравится что-то пробовать, куда-то ездить,что-то менять,делать свою жизнь комфортней. А так выходит я превращаюсь в амебного человека какого-то :)
Доповнення від автора питання·
Когда мы только начинали наши отношения-это был период когда я только закончила длительные отношения с другим парнем и можно сказать еще отходила от травмы. Он тогда конечно был супер смелым, инициативным, возможно еще и чувствовал какую то конкуренцию,потому что бывший еще мне написывал долго.
А спустя полгода как все успокоилось я начала уже замечать,что как-то он прям попускается.
Добрый день! А есть ли желание менять отношения у вас вдвоем?
Доповнення від автора питання·
Мы говорили с ним об этом. Но как-то прям четкого ответа я не услышала. Складывается впечатление,что его впринципе все устраивает. Хотя он еще такой человек,что впринципе пофигист в разных аспектах жизни. Он сильно не парится за все.
Як на мене, Вам потрібно чжітко зрозуміти, чого Ви хочете: мати сім'ю чи тішитися своєю силою... (Насправді жіноча сила зовсім відрізняється від тої, яку Ви зараз неусвідомлено демонструєте). Адже бажання брати на себе чоловічі обов'язки і виявляти амбіції в стосунках та житті самі по собі не трансформуються у щось більш конструктивне, навіть якщо Ви ці стосунки зруйнуєте... Тим паче, що і попередні, на превеликий жаль,не склалися... Окрім того,що Ви так і не відповіли про стосунки батьків, швидше за все, у мами схожі проблеми...
Так а мати сім‘ю -це означає відмовитися від своїх амбіцій чи що?)
Звичайно я розумію,шо є така штука як жіноча мудрість,десь змовчати, десь м‘яко сказати тощо.
Я це вмію робити(принаймі мені так здається) ,тому мені здається минулі відносини і продовжувались близько 6 років. Але були деякі моменти,що не влаштовували.
З мамою звичайно я була до 18 років у тісному контакті і вона мені казала,шо типу : ти сильна,якшо шо то сама все зробиш. Так це відбилося на поведінці зараз,але я так не хочу. Але і постійно бути слабкою,щоб він шось почав робити якось не хочеться. У плані він то може зробить,але через час,якшо нагадати пару трійку разів)) але іноді ти ж розумієш шо легше вже самій зробити ніж просити,чекати і то хтозна чи дочекаєшся
"Але і постійно бути слабкою,щоб він шось почав робити якось не хочеться. У плані він то може зробить,але через час,якшо нагадати пару трійку разів)) але іноді ти ж розумієш шо легше вже самій зробити ніж просити,чекати і то хтозна чи дочекаєшся"
А що може з вами статися, якщо Ви станете слабкою ?
Просити - значить довіряти і відпустити контроль. Просити і контролювати - це про страх, недовіру і тривогу. Це відчуття, які ви вносити у відношення.
"Звичайно я розумію,шо є така штука як жіноча мудрість,десь змовчати, десь м‘яко сказати тощо.
Я це вмію робити(принаймі мені так здається) ,тому мені здається минулі відносини і продовжувались близько 6 років. Але були деякі моменти,що не влаштовували."
Яка була причина розриву минулих відносин?
Доповнення від автора питання·
Не знаю,що і станеться..
Все піде не за планом,можливо.
Та отож.. я розумію,шо треба послаблювати позиції..
Але якщо в тих відносинах я відчувала,шо якщо я послаблю то я не залишусь без нічого-у фінансовому плані не залишусь гола/боса і без житла. Бо у хлопця були статки.
То тут я розумію,шо в мене немає такої можливості. Я повинна працювати,щоб забезпечити себе,щоб була можливість відвідувати різні місця,подорожувати,не жити в гнидниках:) ,бо хлопець не прагне до чогось більшого.
Тоді причиною стало те,що хлопець не хотів розвиватися, просувати наші відносини на новий рівень (у більшості його рішень все підказував йому його тато-що зробити,як облаштувати житло, як турбуватися). Ми трохи по-різному дивилися на світ: мені цікаво було подорожувати та пізнавати щось нове,він був домосідом і боявся шось десь змінювати,бо раптом не вийде,не хотів йти на ризики,хоча я його підтримувала і говорила шо він молодець,у нього все вийде.
І в один момент я зрозуміла,шо я намагаюсь переробити людину. А навіщо це робити, якщо йому так некомфортно.
Доповнення від автора питання·
Зараз у мене вже навіть якісь думки,шо може в тих відносинах можна ще було шось змінити,а я розірвала все. І тепер не хочу щоб те саме було в цих. Що,можливо,я занадто багато вимагаю..
Дякую за щирість! З Ваших слів стає зрозумілим, що у мами особисте життя не склалося... Окрім того, мудрість жінки полягає не лише у вміння змовчати, але і у вмінні виховувати: говорити, коли потрібно, вчасно відсторонюватися, ставити певні умови і т.д. Це дійсно ціла наука, без якої навряд чи можна збудувати нормальну родину... Тому є два шляхи: або перейняти мудрість від мами ( якщо у мами є такі знання), або вчитися цій науці вже самотужки, використовуючи знання інших...
Відносини - це завжди компроміс, не буває зовсім добре. Також бувають відносини, де жінка слабка, а чоловік - лідер, буває навпаки. Немає вірного чи не вірного. Важливо знайти у парі таку золоту середину, де і вам, і вашому парню добре. Здається, що зараз таку золоту середину знайшов тільки він.
Спочатку спробуйте прийняти себе та ваші бажання, подивитися на них так, що ви маєте право таке відчувати.
Як думаєте, можливо створити якісь спільні традиції, які б були бажані як вам, так і йому?
В плане своего будущего-я не могу представить его в роли мужа или отца моих детей. Да и вообще мне кажется,что между нами уже как-то и нету ничего общего..
В какой-то степени Вы сами знаете ответ на свой вопрос. От какой стабильности Вы боитесь отказаться, от той , в которой сейчас находитесь? Как Вы себя чувствовали до этих отношений?
Зараз у мене вже навіть якісь думки,шо може в тих відносинах можна ще було шось змінити,а я розірвала все. І тепер не хочу щоб те саме було в цих. Що,можливо,я занадто багато вимагаю..
И с учетом этих новых мыслей, какой у Вас теперь вопрос к психологам?
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
