Розрив у стосунках,як позбутись відчуття провини і помилки?

Мені 26, йому 24. Зустрічались рік, стосунки на відстані, бачились максимум двічі на місяць. Все було тяжко,часті конфлікти, притензії,ігнор,безпідставна ревність. Довго ми притирались.Рік як не як ми находили спільну мову. Але думки розійтись мене не покидали. Один із конфліктів був за мою вагу(уточню не так все погано при зрості 175 я важила 79 кг), я пообіцяла що цим займусь і за рік я скинула 11 кг(але для нього цього мало, він має свій ідеал, і я йому не відповідаю). І ось НР, зустріли разом, наче все ок, після того не бачились до цього часу, запросила мене подруга на дн в баню, де були одні дівчата і нікого більше, йому це чомусь дуже не сподобалось і він почав мене ігнорувати(хоча знав,що там тільки ми, потім він сказав, що не знав). 10 днів тягнулась оця незрозуміла ситуація, я пропонувала обговорити, у відповідь було тільки, те, що він не хоче про це говорити.І моє терпіння закінчилось і я запропонувала розійтись , і він ніби як погодився. Потім почав мені писати, ніби нічого не сталось, звичайні стандартні питання. Я йому описала все, що я відчуваю, що це перебор і так не має бути,у відповідь було і що тепер, і мол я не дотримала обіцянку і не привела зовнішність у порядок,а він рік чекав. Ніби вину він визнав, але єдиним кроком до примирення з його боку, це були ці пусті питання, і підштовхування мене дати обіцянку змінити вагу, ніби тоді щось би змінилось. Я декілька разів наголошувала йому, що ми розійшлись, він просто писав ок, як хочеш. І останнього разу написав, не нароби фігні ,я з тобою серйозно говорю, все крапка,я тебе почув.Я до останнього надіялась, що він якось попросить вибачення, покаже, що я для нього цінна і він не хоче мене втрачати, а він просто погодився. І тепер мене мучить почуття вини і чи правильно я зробила.