Question

02-05-2023

вимушена була переїхати з дому в інше місто на час навчання. але сидячи тут, в пустій квартирі, сам на сам з собою, мені нав'язується думка: а чи дійсно я цього хочу? чи дійсно я хочу тут вчитися? чи хочу я взагалі десь вчитися? що я взагалі хочу робити, якщо мені нічого не цікаво? декілька років тому я вступала сюди, мріяла знайти тут друзів, переїхати жити по-справжньому. але друзів так і не знайшла, а в університеті розчарувалася. важко вчити те, що тобі не цікаво. але все ж думаю, хай буде, закінчу тут навчання. хоча б на заочне переведусь, щоб так одиноко не було. з цими думками я сама не могла впоратись, тому вирішила поділитися з батьками, хоч правду кажучи, дуже довго думала, а чи варто? все ж розказала їм, тай ось два вечори під ряд плачу, бо мама дзвонить по відеозв'язку і ніби морально мене знесилює. вона просто не чує, що я їй кажу, так зверхньо посміхається, коли я намагаюся щось пояснити. а коли їй набридає вона починає кричати і робить дзеркалку, каже, хіба я винна? ти сама туди хотіла, я тут до чого? і так по декілька разів.
сьогодні я не витримала і виказала їй усе, що мені болить. я сказала, що хочу від неї підтримки, а не вічних криків і образ. на це вона відповіла, що це мені так мої психологи (я більш ніж півроку тому була у психолога) промили мені мозок і настроїли проти неї і що її це ображає. після того мені стало ще більш образливо і я нагадала їй ті рази коли вона мене била, і запитала чи не образливо мені?
коли вона так поводиться, мені хочеться рвати себе на шматки, вона ніколи не хоче просто дослухатися до мене. я ніби ультразвук. вона завжди робить з себе жертву, а мене малює злом, яке, як вона каже, доведе її до самогубства.

тато передзвонив і хотів заспокоїти мене. він сказав, що підтримує мене, якщо мені не подобається навчання і якщо я вирішу його кинути. він говорив спокійно і врівноважено, вислухав мене і це дійсно те, чого мені не вистачає від мами.

мені тяжко. я не маю кому сказати про те що мене тривожить. мені складно переживати це тихо перемелювати це всередині.

я також, намагалася пояснити матері що мені не тільки вчитися не хочеться мені нічого не хочеться. мені важко прокидатися і засинати щоб помитися чи почистити зуби мені треба себе вмовляти в магазин я рідко виходжу зазвичай на шляху з пар. піти кудись погуляти мені не хочеться. друзів не хочеться, хлопця не хочеться. ці речі я і мріяла робити тут, але зараз навіть щоб вийти з квартири мені треба себе 2 години готувати морально

Питання від: я; Вік: 19

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

01-12-2022 Хочу багато чого змінити, але не знаю з чого почати

07-04-2020 Почуваюся нікчемою, не знаю чого хочу,ніби застрягла в житті?

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 1 · 2023-05-02 01:13:32

цитата:

також, намагалася пояснити матері що мені не тільки вчитися не хочеться мені нічого не хочеться. мені важко прокидатися і засинати щоб помитися чи почистити зуби мені треба себе вмовляти в магазин я рідко виходжу зазвичай на шляху з пар. піти кудись погуляти мені не хочеться. друзів не хочеться, хлопця не хочеться. ці речі я і мріяла робити тут, але зараз навіть щоб вийти з квартири мені треба себе 2 години готувати морально

Добрий вечір. Дуже добре що ви про це написали, бо це симптом депресивного стану. Це справді не можна залишати як є. Як давно у вас такий стан? З якими подіями повязуєте?

Віталія Юріївна Мельник психолог Харків · Answer 2 · 2023-05-02 01:23:37

цитата:

мені тяжко. я не маю кому сказати про те що мене тривожить.

Я вам співчуваю. І в той же час ви пишите, що у вас є батько, який підтримує. Чую про вашу самотність і про тиск матері.
Ви зараз працюєте з психологом?
Яке у вас питання до психологів сайту?

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 3 · 2023-05-02 04:16:02

цитата:

вирішила поділитися з батьками, хоч правду кажучи, дуже довго думала, а чи варто?

Бачите, бажано довіряти своїм думкам та передчуттям, бо у Вас вже є певний досвід спілкування із ними, чи не так?

цитата:

ось два вечори під ряд плачу, бо мама дзвонить по відеозв'язку і ніби морально мене знесилює. вона просто не чує, що я їй кажу, так зверхньо посміхається, коли я намагаюся щось пояснити. а коли їй набридає вона починає кричати і робить дзеркалку, каже, хіба я винна? ти сама туди хотіла, я тут до чого? і так по декілька разів.
сьогодні я не витримала і виказала їй усе, що мені болить. я сказала, що хочу від неї підтримки, а не вічних криків і образ. на це вона відповіла, що це мені так мої психологи (я більш ніж півроку тому була у психолога) промили мені мозок і настроїли проти неї і що її це ображає. після того мені стало ще більш образливо і я нагадала їй ті рази коли вона мене била, і запитала чи не образливо мені?
коли вона так поводиться, мені хочеться рвати себе на шматки, вона ніколи не хоче просто дослухатися до мене. я ніби ультразвук. вона завжди робить з себе жертву, а мене малює злом, яке, як вона каже, доведе її до самогубства.

Дивіться, Ви ж вже знаєте, що Ваша мама - витончений маніпулятор, який вміє все гарно обертати проти Вас.
І зовсім не вміє та й не хоче Вас підтримувати. Навіщо тоді від неї цього чекати? Навіщо бути з нею щирою та розповідати, що у Вас на душі? Якщо знаєте, що вона лише зробить Вам боляче. Навіщо?
Враховуючи її фрази та поведінку, що Ви навели в питанні, є велика підозра, що Ваша мати - нарцисична особа.
А такі люди дуже токсичні в спілкуванні з близькими і зазвичай забирають в них психічну енергію - знесилюють, як Ви й написали.
"Люди з нарцисичним розладом особистості егоцентричні, їм бракує співчуття та уваги до інших, вони залежать від похвали та захоплень. Їх можна описати як зухвалих, маніпулятивних, егоїстичних та занадто вимогливих. Такий спосіб мислення й поведінки проявляється у всіх галузях життя нарциса: від роботи і дружби до сім’ї та любовних стосунків" (з одної психологічної статті).

цитата:

тато передзвонив і хотів заспокоїти мене. він сказав, що підтримує мене, якщо мені не подобається навчання і якщо я вирішу його кинути. він говорив спокійно і врівноважено, вислухав мене і це дійсно те, чого мені не вистачає від мами.

Бачите, а тато навпаки - це Ваша підтримка, він - Ваш внутрішній ресурс. До нього і звертайтесь у складних життєвих випадках.

Answer 4 · 2023-05-02 09:52:15

Добрый день!

цитата:

мені не тільки вчитися не хочеться мені нічого не хочеться. мені важко прокидатися і засинати щоб помитися чи почистити зуби мені треба себе вмовляти в магазин я рідко виходжу зазвичай на шляху з пар. піти кудись погуляти мені не хочеться. друзів не хочеться, хлопця не хочеться. ці речі я і мріяла робити тут, але зараз навіть щоб вийти з квартири мені треба себе 2 години готувати морально

Вы описываете симптомы депрессии.
Поэтому вам надо обратиться к врачу.

А от психологов вы какой помощи ожидаете?

Answer 5 · 2023-05-02 10:09:34

Добрий ранок!

цитата:

мені не тільки вчитися не хочеться мені нічого не хочеться. мені важко прокидатися і засинати щоб помитися чи почистити зуби мені треба себе вмовляти в магазин я рідко виходжу зазвичай на шляху з пар. піти кудись погуляти мені не хочеться. друзів не хочеться, хлопця не хочеться.

Хочу вас підтримати. Також висловити надію, що згодом ваше життя налагодиться. Поясню, чому народилась надія - ви довгий час тримали в собі розчарування через нездійснені очікування. І тим самим створювали психічну напругу, утримуючі всередині негативні думки та почуття.
Нарешті "гнійник" прорвася - ви поділились своїм станом з мамою. Та, на жаль, від мами нічого доброго не почули. На відміну від неї, ваш батько вас почув і зрозумів, підтримав і готовий допомагати. Отже, туман розвіявся. Тепер ви знаєте, з якого боку буде холод, а з якого тепло і щира підтримка.
А коли з'являється ясність, стає легше усвідомити обставини і побачити, в який бік рухатись. виходячи з кризи.

На щастя, у вас є чорновий план на цей момент

цитата:

все ж думаю, хай буде, закінчу тут навчання. хоча б на заочне переведусь, щоб так одиноко не було.

Тому варто порадитись з батьком, вислухати його міркування і приймати СВОЄ рішення(!)

Також актуально звернутись до психолога, аби разом з ним пропарцювати дитячі травми, підняти самооцінку і подолати схильність замикатись в собі.

не знаю, чого хочу. ніби й всього, а ніби й абсолютно нічого