про наболіле..

якщо самооцінка складається з підтверджень ззовні,то мені пиз*а..у мене его розміром з планету,але їбало не дотягує до рівня поклоніння та повзання в ногах..я фанатично прагну уваги,якщо йду вулицею і якийсь хлопець не подивиться в мою сторону,я відразу думаю,що недостатньо гарно виглядаю сьогодні..зі мною знайомляться одні лохи та відщепенці,я відчуваю себе непотребом через це,мені самотньо,мені не вистачає поглядів,доторків,тих самих слів..якщо це допоможе,то я росла без тата..я хочу бути дівчинкою-дівчинкою,але коли ти йдеш тупо в чорному та закритому,себто не стараєшся привернути увагу,то одне,але якщо одягнеш якусь сукню з підборами і знову не отримуєш необхідної кількості уваги,то просто 😭..я залежна від чоловічої уваги,саме чоловічої,бо що там думають про мене жінки-мене не колихає від слова зовсім..мені хочеться щодня відчувати когось нового,але навіть коли проходжу фейс-контроль,то далі нічого не відбувається..я відчуваю себе звіром в клітці,де клітка-то мій зовнішній вигляд..от як змиритись з тим,що ти вторсировина і ніколи не отримаєш того,що отримують більш придатні самки,ем?як втамувати свій голод?по відчуттям?і виходжу щораз з дому,і зображення в люстерку подобається,але тут бл*ть суспільна думка як холодний душ,рааз..мені мало,я потребую більше емоцій щодо себе,більше дій..але нічого не можу змінити,ні на що не в силах впливати,бо світ зовнішній мене не приймає..якби я тільки могла піти в крайнощі і стати пацанкою,обстригти волосся,змити штукатурку,поміняти стиль,але я не можуууу..бо я дівчинка до останньої клітинки,від голосу до емоційного діапазону..і мене ніби байдужістю вбивають щодня((