Question

24-06-2023

у мене вже 3 рік розчарування в університеті. я взагалі мала не таке уявлення про життя після школи. у школі я була одиночкою, у старших класах друзів у мене близьких не було, хоча у садочку та у молодших класах були, я була сором’язлива, але все ж трохи і балакуча. а потім я не знаю, що сталося. у 7-8 класі все змінилося, мабуть, причина у тому, що друзі віддалилися від мене і я стала повністю асоціальна, можна сказати. в магазин боялася вийти, на уроках відповідати теж, ні з ким з однокласників спілкуватися не хотілося, а поміж школою теж якось з друзями не склалося. мені було страшно робити абсолютно все, кудись йти, коли хтось приїжджав у гості. зараз ці страхи щодо всього трохи применшилися, але тривога усе одно присутня майже завжди.

з однолітками я не спілкуюся й досі. намагалася знайти друзів серед нових людей в універі і поза ним, але чомусь спілкування не складається. я думаю, що причина в тому, що я в присутності будь-кого автоматично вважаю себе гіршою, як зовнішньо, так внутрішньо. ніби я якесь посміховисько, а будь-яка інша людина, у присутності якої я знаходжуся, просто терпить мене і якщо я щось зроблю не так з мене будуть сміятися, принижувати. постійна думка, що я тупо ніхто. наприклад, хочу сьогодні піти погуляти в те місце. думка в голові: ти себе бачила? ти бачила людей які там зазвичай гуляють? ти не їх рівень.
ще одне, це те, що я не сприймаю своє лицем, якщо його не бачу, дивно, але мені здається ніби воно перекручуються, змінюється, робиться потворним. наприклад, збираюся кудись, дивлюся в дзеркало, ніби добре, а виходжу в люди і так щось ніби тисне «ти страшна ти страшна ти страшна» і хочеться втікти і заховатися.

я, чесно кажучи, не знаю яке у мене ставлення до себе. одного дня я собі подобаюся, а на другий день хочу розбити всі дзеркала, аби тільки не бачити себе.

оця навʼязлива штука про те, що я посміховисько не дає мені рухатися нікуди. не можу ні вийти ні з ким погуляти, ні покликати нікого, бо хто я така? а якщо людині я гидка?
саме ця відсутність друзів, боязнь вийти будь-куди, страх почуватися одинокою, присоромленою, ніяковою і породжує думки про те, що зі мною ніхто ніколи не захоче дружити, бо якщо до цього часу ніхто не хотів, то чи зараз у дорослому віці захоче? що у мене ніхто ніколи не закохається, бо в мене неможливо закохатися. мені здається, інші люди не сприймають мене як дорослу самостійну особу, а як таке щось, незначне. ніби я масовка, яка ніколи не буде головним героєм

Питання від: пес патрон; Вік: 20

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Юлия Антоновна Трясун психолог Черкаси · Answer 1 · 2023-06-24 17:43:21

Доброго дня, над таким запитом варто працювати в особистій терапії. Також ви написали, що вам здається , що обличчя перекручується. Можливо є порушення образу тіла. Тому найкраще звернутися до среціаліста.

Answer 2 · 2023-06-24 17:49:15

Добрий день!

цитата:

бо хто я така?

І справді, хто ви така?
Аби ж я знала, скажете ви. Водночас неупинно себе ображаєте і звинувачуєте. Розглядаєте себе як гидке каченя з відомої казки. Накручуєте всередині страхи і сумніви. Ще ось-ось і дійдете до межі, своєрідної точки біфуркації.

На щастя, зібрали свою рішучість до купи і звернулись на психологічний форум. А тепер найцікавіше починається.

В разі звернення до психолога індивідуально, та й тут, за присутності багатьох спеціалістів, зможете неприйняття себе розвернути у бік ЗНАЙМСТВА з собою. Що має призвести до налагодження діалогу з внутрішнім Я. До позбавлення викривленої уяви про себе.
Зможете розібратись, чому і завдяки кому сформувалось негативне ставлення до себе. Скоріше за все, оте ставлення інших важливих і авторитетних вам людей помістили всередину себе, узяли за чисту монету, бо залежали від них і не мали змоги чинити опір. А події ті відбувались у вашому дитинтсві.

цитата:

оця навʼязлива штука про те, що я посміховисько не дає мені рухатися нікуди

Упевнений - це ж не ви самі придумали собі таке порівняння. Хтось же щось подібне у ваш бік казав, з кимось порівнював. Пригадайте, хто б це міг бути?

цитата:

не можу ні вийти ні з ким погуляти, ні покликати нікого, бо хто я така? а якщо людині я гидка?

Ваша уява працює потужно, створюючи негативні образи, доведись вам зустрітись з кимось в реальності. Тобто вона отруєна поганими думками про себе. А що відбувається, до речі, насправді - скільки разів ви помічали/чули/пересвідчувались від людей, що ви гидка? П'ять? Десять? Переконаний, що жодного.

Хочу так вам написати, щоби ви зрозуміли і усвідомили - все зміниться на краще, коли пройдете шлях зміни ставлення до себе, коли почнете себе сприймати, поважати, турбуватись про себе. Коли почнете дивитись на світ, "скинувши" лінзи негативного ставлення до себе.

Юлія Віталіївна Яцик психолог · Answer 3 · 2023-06-25 21:32:38

Доброго дня! Ви дуже сильно себе критикуєте і для початку треба дослідити це, звідки ця критика, а вже потім будувати нову модель поведінки, розвивати турботливе відношення, повагу та любов до себе. У Вашому повідомленні є приклади того, що ви відчуваєте себе «не окей» у ситуаціях з іншими та з самою собою і це про Життєву позицію, яка сформувалася і потребує корекції. В терапії Ви зможете дослідити ці питання. А при наявності бажання стати на шлях змін.

я гірша за всіх