Як припинити спілкування?

↩ Реакція на відповідь № 347530 для Ірина Миколенко

Добрий день. Спочатку ваші слова підтримки надихають, а далі включається якийсь внутрішній бунт. Знаєте, я думаю, що ви вчиняєте некоректно і не професійно як психолог, пропонуючи якісь такі конкретні рішення для іншої людини (куди переїхати, куди піти, куди не повертатися). По-перше, ви не знаєте детально мого бекграунду і реальних можливостей, по-друге, ви не несете відповідальності за рішення, які ви пропонуєте по типу "бери і роби". Будь ласка, перегляньте вашу стратегію консультування. Дякую за відгук, але мені так не підходить.

↩ Реакція на відповідь № 347547 для Наталия Горская

Дякую. Так, я з вами згодна. Проаналізувала ситуацію – я справді сумніваюся, тому що одна із сестер в якийсь період багато піклувалась про мене, наче виконувала щодо мене батьківські обов'язки. Я не знаю чи це була її ініціатива і бажання, чи це на неї переклали свою відповідальність батьки. В мене перед нею сильне почуття боргу і провини, за те що хорошого вона робила і що вклала, а я неможу віддячити. З іншою сестрою ще зовсім недавно були хороші глибокі стосунки, дуже комфортний контакт, але останнім часом це змінилося. І мені більше б хотілося відновити дружбу, зрозуміти чому так в нас вийшло, а не розривати стосунки взагалі. Просто дуже страшно розбиратись, страшно що це лише мені потрібно досягти взаєморозуміння, а може для неї це ніщо і що для неї це не була гарна дружба. Тому якось накипіло і подумалося що краще вже все розірвати. Разом з негативними моментами це викликає сумніви.
Дякую за слушні поради. Це підійде на час поки я розберусь зі своїми сумнівами.

↩ Реакція на відповідь № 347567 для Павел Леонидович

Доброго дня!

Хм, надмірна самовпевненість – це, як на мене, риса, притаманна вузьколобим і дурнуватим людям, які не здатні бачити ширше яку б то не було ситуацію. Тож загалом я не вважаю свою невпевненість якось суттєвою вадою.

А ще я не думаю, що обзивання людей безхребетними допомагає швидко затягнути в психотерапію. Чи я помиляюсь? Принаймні – аж ніяк не вселяє надію на зцілення. Для мене взагалі це банальний вияв неповаги.

Але якщо це спеціально підібрана провокація, щоб "включити" людину, то бравіссімо. Наче спрацьовує.

↩ Реакція на відповідь № 347589 для Павел Леонидович

"В Вас більше від сестер та батьків, ніж Ви можете думати." – Тепер я розумію, що Ви мене побачили. Можливо.

↩ Реакція на відповідь № 347589 для Павел Леонидович

В момент відповіді на Вашу провокацію мною керував імпульс злості, чи щось таке – навіть не можу розпізнати, наче як бажання захистити своє зачеплене его, бо такі слова до мене я сприйняла як зневагу чомусь. В той момент в мене не було критики до того, як я висловлююсь. Зараз, проаналізувавши і зважаючи на вашу таку спокійну і наче цілком пристойну відповідь, я вкотре дивуюсь – який в мені дрімає слизький хижак (в той момент коли я писала своє питання про бажання припинити спілкування з сестрами я ніби забула про існування такої своєї сторони, хоча озираючись назад усвідомлюю, що вона в мене напевно завжди й була).
Тепер здаюся собі примітивною і низькою.

Пишу це зараз напевно знову ж таки через зачеплене его – я не хочу проявлятися ось такою. А яка я насправді є – не знаю.

↩ Реакція на відповідь № 347621 для Наталия Горская

Доброго дня. Дякую за Вашу відповідь. Я не вперше чую про різнокольоровість і чорно-біле, і наскільки я зрозуміла, то я можливо просто не знаю як, не вмію сприймати інакше, ніж чорно-біло, напевно цьому потрібно спеціально вчитися. Не знаю як пояснити... Я напевно просто не розумію, не відчуваю що це, яке це і як це змінити.

Я зрозуміла, що можна розглядати свою "темну" сторону з інших ракурсів, не тільки як чисте зло, можливо як щось корисне чи навіть необхідне, спробую це дослідити, дякую.

"іноді можна припустити, що Ви маєте досвід психолога" Я не маю досвіду психолога, але мені дуже приємно, що Ви таке зауважили, для мене це означає визнання моїх здібностей і навичок, дуже приємно, дякую. Я навчалась на психолога і покинула навчання після 2,5 років, але інтерес до психології маю досі, проходила інформаційні і практичні курси, трішки була в терапії, багато читаю і слухаю лекції по психології, бо відчуваю потребу розібратися в собі і мені цікава ця професія.

↩ Реакція на відповідь № 347623 для Павел Леонидович

Доброго дня. Дякую за відповідь.
Я не буду вдаватися до деталей, але хочу сказати дещо в загальному. З Вашої відповіді, в мене склалося враження, що Ви помітили мої побоювання щодо психопатії (я боюся що я можу виявитися психопаткою), і Ви ніби переконуєте мене, що це не так. (Хоча насправді Ви цього точно не знаєте).
Раніше (набагато раніше) я не допускала думки, що я можу бути психопаткою, я думала що я біла і пухнаста, а от інші люди злі. Проте останнім часом моя Тінь почала все частіше показувати себе, або ж я перестала вдавати що її не існує і почала помічати її фрагменти, аналізувати свою поведінку і ситуації з моєю участю ширше, і більше помічати свої "погані" прояви. На цей момент я вже визнаю, що мені притаманна певна психопатичність, і зараз мені просто стає цікаво а що буде, яким буде життя з цим усвідомленням, як це вплине, якою я ще зможу бути людиною, знаючи це про себе і не стараючись вдати що я не така. В тому числі думаю обговорення в цій темі допомогло мені змиритися з такою моєю особливістю і довершити процес прийняття цього. Дякую за Ваші відповіді

Щодо нарцисизму – я про це зараз взагалі не хвилююся, і не сприймаю з таким острахом, як психопатію. Можливо мені це не притаманне, або я ще не дійшла до того, щоб це розкрити, помітити, усвідомити.


Також хочу сказати трохи про моє сприйняття і фантазії. Мені ваша відповідь здалася трохи не щирою, метушливою. Не те що Ви сказали якусь неправду, а таке враження, ніби Ви відповіли так, як потрібно, а не те що хотіли сказати. Також такий момент – Ви сказали дещо більше ніж те, про що я запитувала, і з цього виникає припущення, що це спеціально, аби в чомусь переконати, справити якесь певне враження. Наприклад, це може бути такий спосіб приховати справжнє ставлення (злість, огиду, бо я думаю що в цій ситуації саме таке ставлення було б органічним). Я розумію, що це можуть бути знову ж таки мої дофантазовування і таке специфічне сприйняття, через якийсь тригер.

Доброго дня. Я хочу ще дещо додати. Після того як я прочитала ваші відповіді, мене настільки переповнювали теплі почуття, що я не могла одразу відповісти. Я спершу сприйняла ваші слова як справжнє розуміння і прийняття, і в мене наче не поміщається стільки теплих почуттів, тому я була ніби заблокована і не могла одразу відповісти. Вирішила дати собі час переварити це і згодом відповісти. Коли я відповідала, то в мене вже трохи відстоялись і врівноважилися почуття, і я перечитувала і відповідала з більш холодною головою. В мене включилося таке враження, що ніби мені говорять добрі слова просто для того, щоб мене заспокоїти, чи навіть змусити мене замовкнути, а оцінюючи свою відповідь я побачила що я проявляюся як невдячна, недолуга, прискіплива, хвалькувата, гордовита. І знову включається якесь таке переживання, що наче я справила своєю відповіддю погане враження. Ніби важливо справити хороше враження, інакше я буду відкинута або принижена. А зараз я вже ніби стараюсь вирівняти, виправити це погане враження від моїх попередніх відповідей. Ніби включаю дипломата, після того як "нашкодила". Також розумію що це вже розігрався перенос, і що не відбувається безпосередній контакт. А різниця між моїми враженнями і відповідями наштовхує на думку, що в мене дуже розділена особистість, що під впливом деяких тригерів я втрачаю цілісність, і розкривається лише якась окрема частина мене. Це дуже цікаво, страшно і водночас мені зараз приємно усвідомлювати, що я можу аналізувати всі ці моменти, і можливо я зможу над цим працювати.
Зрештою, я вдячна що можу це висловити, що маю сміливість і довіру щоб ризикнути таке тут написати. Думаю це вже якийсь крок на глибину і до розуміння себе. Дякую за ваші відповіді, за увагу до моїх запитань. Як на мене, відбулася дуже продуктивна розмова, дякую.

↩ Реакція на відповідь № 347687 для Наталия Горская

Дякую Вам. Мені дуже комфортно і спокійно з Вами комунікувати, і я почуваюсь в безпеці навіть відкриваючи свої вразливі сторони. І Ви даєте теке спокійне пояснення і прийняття моїм гострим проявам, що я й сама готова їх спокійно визнати і прийняти, в такі моменти я помічаю, як мої колючки згладжуються. Дякую.

↩ Реакція на відповідь № 347720 для Павел Леонидович

Дякую. В мене виникло дуже багато думок і емоцій на Вашу відповідь. Я навіть не знаю, як хочу відповісти, бо в мене дуже багато варіантів. Тому я буду відштовхуватися перш за все від того, за чим я сюди прийшла.
Я прийшла отримати відповідь на своє питання, як мені припинити спілкування з сестрами. В ході обговорення тут (паралельно я ще читала статті, слухала лекції на цю тему і прописувала в щоденнику) я прийшла до висновку, що насправді я не готова зараз повністю розірвати стосунки і кращим рішенням буде просто перевести їх в більш формальний режим, просто збільшити дистанцію. Тому що за моїм поривом розірвати стосунки ховається багато чого, що було одразу не очевидним (заздрість до сестер, через те що вони можуть спілкуватися з батьками і мати з ними ніби добрі стосунки, а я не можу; те що ми і так стали мало спілкуватися, коли таки спілкуємося то багато негативу, а сестри і родина були для мене всім, друзів я поки так і не завела, мені дуже самотньо і цим радикальним кроком я можливо хотіла заповнити пустоту, додати важливості стосункам з ними; я просто страждаю від того, що зараз не отримую достатньо позитивних оцінок від людей, а раніше поряд із негативом мені їх давали рідні, і я ще не знайшла як з цим впоратися; і взагалі те що я маю багато психологічних проблем і ніяк не могла знайти психолога з ким я б наважилась працювати). Також в ході обговорення я звернула увагу на тему, яка мене зараз теж дуже сильно турбує (чи я не психопат) і зрештою я прийшла до розуміння, що так, я психопатична. Якщо брати за абсолют психопата 100% маньяків, вбивць і гвалтівників, то я не психопат 100%, але – я експлуатую, маніпулюю, обманюю, і це психопатичність, і робила це мабуть завжди, але довгий час не помічала цього про себе, не розуміла, не визнавала. Зрештою, я собі не подобаюсь цим і хочу навчитися ненасильницькій комунікації, кайфувати від життя, мати хороші стосунки з людьми, класні особисті відносини, знайти друзів, реалізуватися в кар'єрі/бізнесі, бути гарним прикладом і підтримкою для дітей. І я думаю що це важливий крок зараз визнати в собі психопатичність, прийняти її без відрази і супротиву, а з розумінням що це є мій фундамент на даний момент, а що на ньому виросте далі, або чи зможу в ньому щось замінити, відремонтувати, знайти гарне застосування – це вже робота на подальше життя.

А тепер я спробую максимально щиро відповісти Вам про мої випади до психологів. Я дуже гостро реагую на некомпетентність саме представників цієї професії, бо вона мені не байдужа, і мені дуже хотілося б щоб люди могли звернутися до психологів і отримати допомогу, зцілитися, розвинутися, знайти найкращі шляхи для вирішення своїх проблем і реалізації, а не травмуватися ще сильніше! Прояви некомпетентності психологів викликають в мене дуже сильне обурення і бажання донести їм, що вони поводяться не професійно, щоб вони це виправили. Можливо те що я сприймаю за некомпетентність – означає моє суб'єктивне сприйняття, можливо нестачу знань і розуміння що ок, а що не ок в психології, або ж це дійсно некомпетентність! Єдине що я зрозуміла з Вашої реакції – як мінімум, мій спосіб донести цю інформацію, як я це зробила в діалозі з Вами – не працює. І мені потрібно навчитися висловлюватися інакше або не претендувати на те, щоб мене почули, якщо людина сама не готова слухати.

Тож зараз можна вважати що я просто образилась на певні фрази і форми виразів)))

Так, я дуже ображена, маленька і дурна, і мене дуже зачепило Ваше з Іриною неекологічне (на мій погляд) консультування. Але якби я відстояла свої кордони більш коректно, то і реакція Ваша була б інакшою, мабуть. Хто зна. Але тут мене дуже обурює те, що я взагалі не мала б перейматися про це! Бо Ви як психолог маєте будь-що зберігати професійність! Релевантний психологічній допомозі тон від початку до кінця! Це в мене чітко асоціюється з тим, як батьки запалюють на дитину відповідальність за свою неадекватну поведінку. Ви в цій ситуації батько! І маєте залишатися батьком в будь-яких обставинах, при будь-якій поведінці дитини. Бо це Ваша відповідальність. Це метафора, але важливо розуміти суть!

"Я завжди відповідаю щиро. Виключення є тільки одне: коли мною намагаються маніпулювати." – То ви справді не розумієте, що таким чином самі ставите себе в залежне становище? І це справді не заважає Вам поводитися коректно і професійно? Втім, це питання риторичні. (

На все добре.

↩ Реакція на відповідь № 347720 для Павел Леонидович

Я дуже хотіла б закрити цю тему, бо багато ресурсу витрачаю сюди непродуктивно, моє питання наразі закрите, але розгорається якесь казна-що і далі, і я вже не бачу в цьому сенсу, просто затягує.

Хочу ще дещо сказати наостанок.
Те що я використала ось таку метафору:
"Це в мене чітко асоціюється з тим, як батьки звалюють на дитину відповідальність за свою неадекватну поведінку. Ви в цій ситуації батько! І маєте залишатися батьком в будь-яких обставинах, при будь-якій поведінці дитини. Бо це Ваша відповідальність." – це наштовхнуло мене на деяку думку –
Ось це все що розігралося між нами – це чистої води перенос! Тому що через якісь тригери я дивилась на Вас не безпосередньо, а як на свого батька, який не впорався зі своєю відповідальністю! І звідти така злість. Аналогічно на психолога Ірину – як на маму, яка думає що за всіх розумніша і може вказувати що кому робити, а не дати людині зрозуміти себе і прийняти своє рішення!

І мене в цій ситуації дуже злить те, що це говорю Вам я! А не Ви мені! Що Ви продовжуєте зі мною дискутувати так, ніби я говорю з Вами безпосередньо! А не з проекцією! Ніби я справді можу претендувати на оцінку Ваших професійних здібностей?!
Чому?!!!!
Ви не впоралися з контрпереносом?! І тому продовжуєте бавитися в недолугі маніпуляції, ображати і травмувати мене?!!!

Я не хочу продовжувати розмову, тому що це вже безглуздо. Мені здається, Ви мене не розумієте, від слова взагалі.
Тому я опублікую цю відповідь і видалю свій акаунт, щоб більше не мати можливості щось написати. Бо стриматися важко, а сенсу продовжувати немає. Достатньо слів, щоб зрозуміти і зробити висновки, якщо є таке бажання.

Я б хотіла щоб Ви прийняли до уваги те, що я тут написала.

Розумію, що простіше гратися в гру всі підар*си, а я д'Артаньян, ніж наприклад визнати свою невеличку помилку і пропрацювати це з супервізором. Простіше дотримуватися своїх закоренілих переконань, ніж ризикнути копнути в глибину і побачити щось іще. Всі можуть збиватися зі шляху, помилятися, бо це дуже непроста професія. Але дуже важлива!

Втім, це вже не моя справа.