Я постійно плачу, з причин і без.

Вітаю!
Сльози у жінок найчастіше говорять про злість, гнів, роздратування. Образа – це та сама злість, яку неможливо або небезпечно висловити. Ви навчилися плакати, щоб не бути агресивною. Це ваш спосіб адаптації, щоб виживати поряд з батьками. Можливо, в вашій родині агресія під забороною – «вони говорять спокійним тоном», хоча повідомляють про те, що їм не подобається.

Утримання в собі агресивних переживань можна порівняти з киплячою водою у чайнику, який не знімають з вогню. Він буде бризкатися гарячими краплями, гриміти кришкою, шуміти парою. Теж саме відбувається з вами, коли ви намагаєтеся стримати своє невдоволення – «сльози градом».

Ви пишете, що «бажання пом×рти стає все сильнішим» - це означає, що всередині дуже багато агресії та вона, на жаль, направлена на себе. Ви називаєте себе «боягузкою» - ще одне підтвердження злості, яку ви не розпізнаєте в собі, вам здається, що все навкруги проти вас, світ страшний і може спричини шкоду.

Для того, щоб вийти з вашого стану і більше не «заливатися слізьми», потрібно розвернути агресію назовні, навчитися розпізнавати свою злість, визнати своє право на ці почуття («я зараз дуже зла, мені не подобається те, що відбувається»), потім навчитися виражати свою злість словами.

Спочатку буде виходити «некрасиво», та важливо собі дозволити бути незручною, виглядати дивно, спричиняти іншим дискомфорт. Згодом ви навчитися бути більш коректною та знаходити підходящі слова, щоб захищати свої інтереси та домовлятися. Головне, щоб ви розуміли свої почуття і навчилися підтримувати себе: «я зараз зла, дуже зла, я навіть хочу все поламати або когось побити. Мені можна відчувати злість та ненависть, бо відбувається зовсім не те, чого я хочу».

Далі потрібно потурбуватися про себе, знайти ті речі, які нададуть вам відчуття підтримки. Говоріть з собою: «Я все одно тебе дуже люблю, моя дівчинко». А ще краще ласкаво звертатися до себе по імені. Наодинці можна обнімати себе за плечі, гладити: «Я з тобою, ми разом щось обов’язково придумаємо». Ця вправа дає можливість виростити в собі уважного та доброзичливого дорослого, який завжди на вашому боці.

З вашого листа в мене склалося враження, що ви не мали достатньо досвіду підтримки, прийняття від батьків. Ви описуєте стосунки з батьками через заперечення: «ніколи не били мене, не забирали мої речі, ніколи не обмежували гроші». Вони говорили про те, що від вас чекають, що хочуть від вас отримати – «плани на день, і я вже плачу від кількості роботи» та про те, що їм нічого вам дати «немає грошей, ми не можем собі це позволити». У вас був дім, ліжко, їжа, речі, та мені здалося, що не було емоційного тепла, уваги до ваших переживань та бажань. Відчувається дуже великий дефіцит любові та ніжності від самих дорогих людей. І це також може впливати на те, що ви постійно плачете. Батьківські емоційні інвестиції в дитину дають відчуття внутрішньої безпеки, комфорту та впевненості. Ви плачете, як маленька дівчинка, якій дуже потрібна мама, її ласкавий погляд, теплі обійми, розмова про те, що відбувається з вами. Можливо, мама не змогла дати вам достатньо любові, бо сама була її позбавлена. В селі завжди багато справ, важкої роботи і на душевні переживання завжди не вистачає часу. То ж ваша задача навчитися турбуватися про себе.

Що стосується переїзду від батьків, то можливо спочатку потрібно навчитися контролювати свої почуття, говорити про них, будувати стосунки з людьми без сліз, потім знайти роботу і тільки після цього шукати місце для проживання окремо. Робіть маленькі кроки до самостійності.

Подивіться комедію «Управління гнівом» - весела історія про людину, яка заперечувала свою злість, боялася конфліктувати. Також рекомендую знайти спосіб позбавлятися емоційної напруги, щоб вона не виливалася сльозами. Існує багато способів, знайдіть те, що допоможе вам, наприклад, в місці, де вас ніхто не почує, кричати, сваритися, можна з матом, кидати з криком камені, рвати папір. Пошукайте в Інтернеті пости «як позбутися агресії». Вірю у ваш успіх!