Питання від:
mila-med
Вік:
26
Боюсь завагітніти
Доброго дня.
Ситуація дивна .
мені 26, вже давно заміжня.
чоловік дуже хоче дітей.
а я ні.
уявити , що буде крошка і чоловік буде нас з нею любити- ок, так типу можна, і я вже і не проти дітей
але потім, я згадую , що в країні війна, все не стабільно, діти догорого, чоловік постійно у відрядженнях, у нас немає власного житла.Що я буду сама з дитиною, в режимі тотал.економія.
у мене не буде своїх грошей.
ми не зможемо нічого відкласти, бо буде дитина, якій постійно щось треба.
і все, планка падає.
сльози, біль, істерика.
у мене були аборти.
розумію, що ще один зробити не зможу.
я не шкодую про аборти.
я шкодую, що не змогла зробити так, щоб вони не були потрібні
чоловік вже на пряму просить дітей.
говорить, що сім'я без дітей не сім'я.
обіцяє, що ми впораємось.
а я хочу бачити план. Він ображається, бо мені постійно всього мало, бо я відтягую народження дитини. Він хоче дитину , він працює .Але план чіткий дати не може, бо в цій країні не можна нічого планувати.
я відчуваю смуток, бо не можу дати те, що він хоче.
відчай, бо не відчуваю бажання бути мамою.
я накрутила себе, що вагітна вже..хоча тест доки мовчить.
мені страшно.
я без сил.
і бачення : " як жити, якщо ти маєш дитину"
у мене відчай. і я не маю людину, якій би прямо могла сказати про всі свої переживання.
а ще страх, бо якщо я реально вагітна, то я знищу себе сама морально , своє оточення і дитину.
чому я не можу радіти,як всі нормальні жінки?чому я в цьому бачу лише тягар.
допоможіть прийняти ситуацію
Ситуація дивна .
мені 26, вже давно заміжня.
чоловік дуже хоче дітей.
а я ні.
уявити , що буде крошка і чоловік буде нас з нею любити- ок, так типу можна, і я вже і не проти дітей
але потім, я згадую , що в країні війна, все не стабільно, діти догорого, чоловік постійно у відрядженнях, у нас немає власного житла.Що я буду сама з дитиною, в режимі тотал.економія.
у мене не буде своїх грошей.
ми не зможемо нічого відкласти, бо буде дитина, якій постійно щось треба.
і все, планка падає.
сльози, біль, істерика.
у мене були аборти.
розумію, що ще один зробити не зможу.
я не шкодую про аборти.
я шкодую, що не змогла зробити так, щоб вони не були потрібні
чоловік вже на пряму просить дітей.
говорить, що сім'я без дітей не сім'я.
обіцяє, що ми впораємось.
а я хочу бачити план. Він ображається, бо мені постійно всього мало, бо я відтягую народження дитини. Він хоче дитину , він працює .Але план чіткий дати не може, бо в цій країні не можна нічого планувати.
я відчуваю смуток, бо не можу дати те, що він хоче.
відчай, бо не відчуваю бажання бути мамою.
я накрутила себе, що вагітна вже..хоча тест доки мовчить.
мені страшно.
я без сил.
і бачення : " як жити, якщо ти маєш дитину"
у мене відчай. і я не маю людину, якій би прямо могла сказати про всі свої переживання.
а ще страх, бо якщо я реально вагітна, то я знищу себе сама морально , своє оточення і дитину.
чому я не можу радіти,як всі нормальні жінки?чому я в цьому бачу лише тягар.
допоможіть прийняти ситуацію
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
