Відчуття провини перемішане з відстоюванням кордонів.

Добрый день!

1. Чи мала я право викреслювати з кола спілкування людину, чоловік якої допоміг нам в скуртні часи?

Вас мучает чувство вины?

2. Як мені позбутися того ядовитого відчуття образиненавистіне знаю , яке мене зїдає з середини, коли я згадую про цю людину та ситуацію?

Что это за ядовитое чувство?
Это злость, ненависть, обида или что-то другое?

Доброе Утро!

"Вона висказалася що не бачить ніякої в цьому проблеми щоб прийти в піжамі (знову наполягає!)"
Такие люди видят только себя и живут только для себя - эгоисты.
У них все всегда виноваты - но только не они.
И они в упор не видят желания других людей. И навязывают свои желания.
А если даешь отпор - обижаются, делают виноватой.
Но это мнимая вина - иллюзорная.

Осознайте пожалуйста, вы и так многое прошли и испытали за войну...
(лишились дома - эмиграция... чужая страна.)
Да вообще, после всего этого - всеравно, что и кто там про вас подумает!
Как вы верно написали -
"Я була вихована життям, що не можна судити людину доки не походиш в її взутті (не побудеш в чужій шкурі)."
Пусть для начала пройдет сама ваш путь - и потом посмотрим захочется ли ей, пижамной вечеринки.
Такие люди не умеют, и не хотят ставить себя на место другого!
Это просто надо осознать. И не искать еще каких то смыслов в ее поведении.

"Взагалі мені здалося, що вона напала на мене після моєї відмови."
Вам не показалось! Так и было - нападение - лучшая форма защиты.
Она начала злиться, что вы ей даете отпор и не слушаете ее.
И начала нападать словесно, используя давления и обвинения.
"Я вирішила викреслити її зі свого кола спілкування. Мені так було простіше всього."
Все правильно вы сделали! С такими людьми только так. Вы защитили свои границы и защитили свое спокойствие.

А теперь главное -
"1. Чи мала я право викреслювати з кола спілкування людину, чоловік якої допоміг нам в скуртні часи?"
Вы имеете полное право выбирать с кем вам общаться, а с кем не общаться!
(И не важно кто это.) Если вас не уважают - вы не обязаны это все терпеть.
Вы не виноваты, что она такой человек. ( это уже ее не доработки)
Ваша задача была защитить себя - и вы это сделали!
А ее муж, будьте ему отдельно - от его жены благодарны и все.
Просто разделяйте их - как два разных человека.
Не воспринимайте как пару - будет легче ( не грузить себя виной)
Это его выбор жить с таким человеком. (не ваш!)
"2. Як мені позбутися того ядовитого відчуття образиненавистіне знаю , яке мене зїдає з середини, коли я згадую про цю людину та ситуацію?"
У вас естественная реакция на нее. Просто примите это. Вы заслужено на нее злитесь да.
Другой вопрос, что уже прошло полгода - уже надо отпускать ситуацию.
Уже пройденный этап.
Вам эта ситуация дана была - чтоб увидеть, (что есть и такие люди ядовитые ... )
и что вы благополучно от туда ушли! Это самое главное.

Теперь важно, не допускать больше к себе таких людей ( заранее видеть их манипуляции)
(Это лучше с психологом обговорить и обиды тоже. Проговариваем обиды и отпускаем их.)
А про эту женщину старайтесь не вспоминать - было и было и слава Богу, что ушло...
Потому что, чем больше вспоминаете - тем больше это вас держит.
А задача отпустить...

И фокус внимания на себе переключите - дайте себе любви и внимания.
На свои цели и мечты - так будет легче, уже на своей жизни фокусируйтесь.
Как вы сейчас живете, и как хотите дальше жить?
Людей может быть, много вокруг - главное вы и ваша Жизнь!

Я три рази писала в чаті що ми будемо без піжами, і на четвертий раз вибачилася і сказала що відчуваю від неї пресинг постійним нагадуванням про піжами. На слово пресинг її знатно словесно понесло. Вона висказалася що не бачить ніякої в цьому проблеми щоб прийти в піжамі (знову наполягає!) і взагалі я не вважаю їх дім своїм, бо вони ж наша сімя. Слова про дім були дуже болючі, бо мені прийшлося залишити свій дім в Україні. Взагалі мені здалося, що вона напала на мене після моєї відмови.

Olena, доброго ранку. Ви маєте право приходити на вечірку в тому одязі, в якому Вам зручно, або взагалі не приходити. Дружина двоюрідного брата на Вас дійсно тиснула, вимагаючи, щоб Ви все робили за її правилами.

Чи мала я право викреслювати з кола спілкування людину, чоловік якої допоміг нам в скуртні часи?

Ви викреслили тільки її чи й свого двоюрідного брата?

Як мені позбутися того ядовитого відчуття образиненавистіне знаю , яке мене зїдає з середини, коли я згадую про цю людину та ситуацію?

Поведінка цієї жінки запустила якісь Ваші болючі процеси. Можливо, щось схоже вже відбувалось з Вами раніше. Наприклад, в дитинстві Ви могли відчувати свою залежність від дорослої людини, яка на Вас тиснула і вимагала те, що Ви не хотіли робити. Навіть якщо зараз нічого більше не згадаєте, але ці почуття Вам не дають спокою, краще зверніться до психолога, щоб з'ясувати, що з Вами відбувається, і знайти вихід із ситуації.

Доброго ранку!

Моє питання полягає в наступному:
1. Чи мала я право викреслювати з кола спілкування людину, чоловік якої допоміг нам в скуртні часи?

Якщо ТАК ставите питання, то, очевидно, є сумніви у власних правах як особистості.
Скажіть, будь ласка, хто в світі може позбавити Вас цих прав? Наприклад, права, вирішувати і діяти згідно своїх бажань, почуттів і переконань?
На мою думку, до Ваших вагань долучене опасіння відчути себе зрештою невдячною. Мовляв, сім'я двоюрідного брата (точніше, сам брат) допомогли Вам у скрутний час і через те маєте бути їм вдачними до останнього подиху.

Натомість вдячність Ви й так висловили. А от, коли на Вас тиснуть, примушують до того, що Вам не подобається, то ознакою психологічно зрілої людини буде -
ЧИНИТИ опір, не погоджуватись, захищати себе.

2. Як мені позбутися того ядовитого відчуття образиненавистіне знаю , яке мене зїдає з середини, коли я згадую про цю людину та ситуацію?

З цим, вважаю, варто звернутись до психолога. Чому? По-перше, він допоможе дослідити природу Вашого зависання на негативних почуттях і нездатності перегорнути ту сторінку, щоби жити далі у злагоді з собою.
Цей механізм "вбудований" у Ваш характер і особистість. Якась в'язкість психіки, напевно, проявляється.
І тому, по-друге, - супровід психолога, його підтримка будуть доречними у формуванні спроможності жити в теперішньому часі, в моменті "тут і тепер" - відчуттями, емоціями, думками. Не тягнути в сучасність негативні переживання з минулого.

Відредаговано автором 06-10-2023 09:39:58

Доброго дня.
З приводу 1 Вашого питання - а погоджуючись на запрпоновану ними допомогу, Ви підписували поневільний контракт? Почуття вдячності до когось, не означає, що Ви повинні применшувати всі інші почуття та реакції. Можна бути і вдячним за допомогу, але не мати бажання спілкуватись. Це дуже добре, що Ви так уважно ставитесь до своїх почуттів та відслідковуєте що саме викликає ті чи інші реакції у Вас. Тут можна довго думати і шукати способи, щоб зменшити конфлікти із цією жінкою і навчитись з нею комунікувати, але чи варте воно того? Іноді найкращий спосіб це той який Ви і обрали.

А ще у Вашому питанні звучить про "право" - а хто мав би його дати? Як можна було б його отримати взагалі?
Так чи інакше, хочеться пдкреслити, що якщо Ви відчуваєте щось - то це виправдано і апріорі має право на існування.

А от з почуттям образи вже складніша ситуація. Можна злитись на будь-кого і це абсолютно нормально, але ящо це прям розїдає Вас(а так воно часто і буває), тоді краще корінь застиглості цього почуття пропрацювати із спеціалістом.
Але можете ще про себе подумати чи у цій злості і образі є якесь очікування направлене на цю жінку? Буває важко відпустити образи, коли навіть попри злість і віддторгнення до людини, ми чекаємо від неї чогось - виправлення, вибачення, покарання її поганих вчинків, і це не дає нам попрощатись і з людиною і з негативом до неї.

Вітаю, Olena
"1. Чи мала я право викреслювати з кола спілкування людину, чоловік якої допоміг нам в скуртні часи?"

Ви- доросла людина та маєте повне право вирішувати з ким спілкуватися а з ким- ні. Здавалося, все просто. Але, у Вас " затик" в цьому питанні,бо Вам потрібні " права"( дозвіл) на це. Кто може дати Вам це " право" ? Як Ви відчуваєте себе в ролі " невдячної"? Скільки часу потрібно бути " вдячною" та яким чином виражати цю " вдячність"?
Це питання про батьківськи настанови, нічого поганого в них не має. Дійсно, бажано бути вдячною людиною. Але, якщо ці настанови не аналізуються згідно до ситуації, не переглядаються з часом та не змінюються або взагалі, викреслюються, це приводить до внутрішнього конфлікту, який Ви зараз відчуваєте. З одного боку відчуття вдячності( настанова) з іншої- небажання спілкуватися з неприємною людиною. Тому потрібен "Дорослий" ( зараз це психолог), який оцінить ситуацію та скаже Вам як "правильно " вчинити. Вибачте, це про " дитячу" позицію в цьому питанні, про страх бути "поганою". Ви завжди намагаєтесь бути хорошою?

"Як мені позбутися того ядовитого відчуття образиненавистіне знаю , яке мене зїдає з середини, коли я згадую про цю людину та ситуацію?"
Для цього, спочатку треба зрозуміти що за свої відчуття відповідальні Ви. Тобто, Ви вирішуєте ображатися на людину чи ні, любити людину чи ні, поважати її чи ні. Людина, своїми вчинками, "підсвічує" Вам "больові місця". Тоді, треба себе запитати: на що я дійсно ображаюсь? Чому це в мене визиває таку реакцію?

З тієї ситуації, що Ви описали, помітно, що Ви відчуваєте свої кордони але не вмієте їх відстоювати:
"В якийсь момент я зрозуміла що знаходжуся в її негативно-пасивно-агресивному світі, і я нікуди не можу дітися, бо вони нас пустили пожити до себе."
Не слухати негатив, не підтримувати розмову, сказати, що Вам неприємно спілкуватись(це про кордони)- не варіант? Ні, бо треба бути чемною, вдячною, хорошою дівчинкою.
З піжамною вечіркою- якщо Вашу сім'ю не влаштовувала ця ідея й ви не змогли знайти компроміс, варіант залишитись дома та відсвяткувати родиною не розглядався? Кожна з сторін має право на власне бачення як відсвяткувати Різдво. Дуже бажано поважати цей вибір й по- дорослому домовлятись. Якщо ж не змогли, думати що завадило, а не кто винен.
Образу та ненависть, на мою думку,Ви відчуваєте тому, що не змогли захистити себе, свої інтереси. У стані сильного стресу, людина може регресувати до дитячих реакцій в де яких питаннях. Тому, можливо, Ви й не змогли дати достойну відсіч, а тепер " гризите" себе.
Щоб собі допомогти, треба повертатися у Дорослий стан, брати на себе відповідальність , обирати себе та не боятись бути незручною.

Дякую вам за пораду та коментарій.

Будь ласка.

Я викреслила її, але так як вона дружина двоюр. брата, то вийшло що і його, бо вони разом живуть. Але в мене не було цілі викреслювати його.

Ви можете спілкуватись тільки з братом, якщо хочете цього, і розказати йому, чому не готові підтримувати відносини з його дружиною.

Я буду намагатися не згадувати.

Есть такой феномен, как "не думай о желтой обезьяне".
То есть чем больше вы будете стараться

намагатися не згадувати

тем сильнее вас будут одолевать эти мысли.

Поэтому вам будет необходимо проработать

відчуття провини

А

Відчуття огиди

придется разбирать на составляющие, потому что туда может входить злость, раздражение, неприятие и т.д.
И прорабатывать это все также придется по отдельности, как и обиду.

К тому же надо понимать, как вам сейчас

діяти

в отношениях с вашим двоюродным братом, потому что у вас

не було цілі викреслювати його

Ведь ваши неправильные действия могут только усугубить отношения с ним.

Например, нельзя рассказывать брату о том, почему вы не готовы поддерживать отношения с его женой.
Потому что брат, конечно же, займет сторону своей жены, а не вашу (даже если вы будете правы, при этом) и это приведет к еще большему конфликту между вами.

Доброго вечора!

Було дуже цікаво читати Вашу історію, дякую, що Ви поділились. Ви дуже тверезо та чітко все пояснили.

Стосовно Ваших питань - гадаю у Вас і так є усвідомлення того, що Ви нікого не вбиваєте, викреслюючи зі свого кола спілкування, але особливості виховання, Вашої сформованості дають про себе знати. Можна сказати, що відчуваєте якесь гнітюче почуття провини, сорому за те що ніби таким чином загресували таким чином, припинивши з нею спілкування, хоча вони поставились до Вас по-доброму.
З точки зору логіки, якщо Ваші стосунки дозволили допомогти Вам, отже Ви цього заслуговуєте власне своєю цінністю для цих людей. Те, що Ви не змогли вибудувати гармонійний контакт з конкретною особистістю, оскільки Ви не підійшли одне одному за своїй психологічним наповненням це просто даність обставин, таке в житті трапляється.
Ви пишете таким чином, можливо, ніби вважаєте, що певною мірою "зірвались" на комусь або нашкодили, але в ситуації такого неймовірного напруження, болю та невизначеності, Ви все ще залишаєтесь людиною, з огляду на Ваш хід міркувань.
Я гадаю, що ВИ зробили щось для того, щоб зняти з себе певне навантаження отруйних для Вас переживань. Як бути далі - варіантів мінімум. Виглядає так, що Ви не втратите нічого, прояснивши стосунку та пояснивши те, що сталося та те, що відчували. Ви маєте право на те, щоб не розвивати з кимось стосунки і ВИ цим скористались. Це не виключає можливості дій для зниження напруги між Вами та покращення відносин без необхідності подальшого спілкування. Але це все суто на Ваш розсуд та наявний ресурс)

Подія сталася, ми поконфліктували в чаті, і все. І потім я перестала спілкуватися, бо мені так зручно.

Ну і добре. Ви себе захистили перервавши спілкування. На момент прийняття того рішення воно здавалось, ймовірно, найкращим з багатьох теоретично можливих.

А що зараз - треба вирішувати зараз.

А що вона думає, чому я перестала спілкуватися?

Вам може бути всеодно, що вона думає. Однак Вам, судчи з усього, не байдуже.

Чи повязує це с тим конфліктом? І чи потрібно мені взагалі щось їй поясняти чому я не спілкуюся.

Щодо поставлених питань, знову виходимо на Вашу здатність жити за власними бажаннями і переконаннями. Бачите сенс і хочете порозумітись з нею, то можете поспілкуватись. Звісно, без виправдань з позиції жертви і нерозумної дівчинки.

Чи вийде з цього щось путнє - важко сказати. Але Ви це можете зробити більше для себе, мовляв, я сильна людина, яка не боїться складних моментів у спілкуванні з іншими. І при цьому поводить себе чемно і гідно.

Але ось ця невпевненість, чи то образа, сидить в середині і не дає жити.

Можу сказати про себе. Намагаюсь не залишати незавершених ситуацій. Вирішую, розв'язую як можу. І дивлюсь на себе та інших, не опускаючи очей донизу. Вважаю, що важливо пройти СВІЙ шлях. А чи пройде його інша сторона - то вже її відповідальність.

Олено, люди Вам допомогли, і Ви їм за це вдячні .
Прочитавши ваші доповнення, впевнена, що Ви не один раз їм дякували, проживаючи у них.

Але вдячність НЕ передбачає згоду з людьми в усьому.

Ви не погодились на піжами.
Це ваше право.
Вони наполягали- Ви себе захистили, як змогли.
На той момент Ви змогли тільки так.

Люди не могли Вас зрозуміти, бо вони не мали такого досвіду, як ваш.

Ви не змогли інакше відстояти себе, бо не мали на це ніякого внутрішнього ресурсу після всього, що пережили до цього.

Щодо спілкування, питань "куди поділась ".
Ви побачили, що ці люди навряд чи стануть дуже близькими друзями вашої родини, отже і відповісти їм можна, як "просто знайомим".
Щось нейтральне по типу "ой, замоталися", або "та ми і так вам вже набридли мабуть за місяць, то вирішили дати вам відпочити ".

Якщо вже самі назвуть причину, яка співпаде з вашою, то можна спокійно і впевнено пояснити, що Ви не звикли , щоб Вас примушували щось робити, і щоб не чули ваших відмов. От Ви і вирішили не роздувати проблему і зробити паузу.

Ви не зможете пояснити людям свій стан.
Не зможете довести, що та дружина вела себе з неповагою, та Вам це і не потрібно .
Хай живуть так, як їм хочеться.
Просто подалі від Вас.

Кожен сам обирає коло спілкування з тих, кого хочеться бачити і чути.
Ці люди, по суті, випадкові у вашому житті, хоч і родичі.

Якщо турбує, що Ви недостатньо висловили свою вдячність, то можна в розмові обмовитись щось по типу "кожного разу, як згадую наш приїзд, то хочу ще раз висловити вдячність".

Ви маєте право на будь які рішення стосовно вашого життя.
До того ж, Ви не вчинили нічого поганого, просто перестали спілкуватись
Доречі, з Вами ж також перестали спілкуватись .
Отже, це двостороннє рішення, тому може питань і не буде.
Займайтесь своїм життям, в чужій країні це і так не просто)

коли ми зустрінемося з її чоловіком і він мені задасть питання куди я пропала, чому не спілкуюся, чому видалилася з сімейного чату...

Если это произойдет, то вы имеете право, как минимум:
1. Не чувствовать вины за свои действия.
2. Не извиняться и не объяснять свое поведение.
3. Не знать ответов на какие-то вопросы, не понимать чего-то и не переживать по какому-то поводу.
4. Сказать: "Я не знаю".

А также:
5. Самостоятельно оценивать себя и свои поступки.
6. Не отвечать за мысли и чувства других людей.
7. Не позволять другим манипулировать вами.
8. Иметь свои убеждения.
9. Вести себя уверенно и отстаивать себя.

И это все - в соответствии с Ассертивными правами человека.
Но для того, чтобы вы смогли это все применить, вам будет необходимо развивать ассертивность и уверенность в себе.

додам -
Спасибо!)
"Вона ніби нічого поганого не робить, відкрито не грубить, але в кожному її слові відчувається якась не повага. Я не могла сформувати, а ви гарно написали."
Я описала четко - потому что знаю таких людей, в жизни, а не просто из книг.
То как они себя ведут, и как манипулируют другими людьми.
Смотрите такие люди, они ядовитые и если с ними общаться - потом и получается, что они уже отравляют и вас и вашу жизнь.
Потому лучше всего - от таких манипуляторов держаться подальше.
Они обесценивают людей, специально, так самоутверждаясь... потому и были подколы с ее стороны и не уважение к вам. Она прекрасно знала, что вы на ее территории - что вам ехать не куда, и она этим пользовалась - вашим положением зависимым от нее. САМОУТВЕРЖДАЛАСЬ ТАК!
" Для мене це було свого роду психологічне насилля."
Это и было психологическое насилие - после которого вы не как в норму не придете ( прошло уже полгода)
Вы написали что у вас был шок - конечно будет шок - когда столкнулись с очень наглым и властным человеком.
В вашей картине мира - это чтото нереальное было. Вы для себя подобное никогда не представляли, что вообще так можно... точнее может и слышали, что такое бывает в мире... но одно дело слышать... другое реально столкнуться... потому и шок...
Повторяю самое главное, что вы себя защитили и свои границы! Ушли от туда! Дальше все - отпустите ситуацию - не держите ее.

И живите своей жизнью!

Вам надо на личную консультацию к психологу - (сами не справляетесь... как жвачку носите ее у себя в голове...)
Потому что вам больно от несправедливости... за то что она над вами так поиздевалась психологически... именно это вы и чувствуете... потому поранены сейчас.
Плюс вам стыдно перед родственником, за то что он помог - и вы не общаетесь.
Но в жизни не бывает все идеально... иногда приходиться выбирать - жестко выбирать - чтоб сохранить себя.
Вам надо Справедливость включить - понять, что не надо жалеть, тех кто с вами по подлому поступил, и автоматически и вина уйдет... и вот эти душевные метания.
Она так поступила ... Бог ей Судья!

Вам же это урок - вы теперь мудрее!
С такими людьми как не парадоксально - если сталкиваешься - можно проработать свои страхи -
Страх покинутости - страх что, ты не кому не нужна, что отвернулись от тебя, что тебя не оценили, что тебя не принимают, что тебя обесценивают.
Если все это проработать то можно стать сильнее!
Она вам просто подсветила ваши страхи - с которыми вам надо в дальнейшем работать - но уже с психологом.

Доброї ночі, Olena!

1. Чи мала я право викреслювати з кола спілкування людину, чоловік якої допоміг нам в скуртні часи?

Так. Якщо людина виявилася для Вас токсичною - маєте повне право це зробити. Тим більше, що це НЕ вона виявила ініціативу допомогти, а її чоловік.
І бути вдячною - це одне, а дозволяти себе абьюзити нарцисичним особам - це зовсім інше. Будь-яка людина має право на САМОЗАХИСТ.

2. Як мені позбутися того ядовитого відчуття образиненавистіне знаю , яке мене зїдає з середини, коли я згадую про цю людину та ситуацію?

Воно з'явилося ТОМУ, що Ви не змогли ВЧАСНО відповісти цій нарцисичній особі ТЕ і ТАК, як Вам цього хотілося через УСТАНОВКУ, яку, вірогідно, виховали в Вас батьки: "НЕ ображати людей, уникати конфліктів та бути вдячними за все". І тепер, Олено, Ви не можете себе за це пробачити, так?