Як пережити розставання з дівчиною?

Доброго вечора!

Співчуваю, розставання з коханою людиною - це завжди важко. В психології розставання відноситься до втрати. Тобто, коли ми втрачаємо цінні для нас стосунки, це як "маленька смерть". А оскільки кохана людина за багато років стає частиноою нашого життя, нашої рутини і нашої особистості (у вигляді спогадів), то втратити її дуже боляче, наче відірвало частину себе. Тому Ваші почуття зараз нормальні, Ви ж всього два дні тому розійшлися, тільки почали процес горювання, і здається що цей стан назавжди.
Але горе має тенденцію трансформуватися з часом. Ви будете відчувати найрізноманітніші емоції до дівчини. Важливо не подавляти їх, а екологічно проживати (без шкоди собі), ділитися своїми переживаннями з близькими людьми та з психологом. А також добре піклуватися про себе на фізичному і психологічному рівні (банально не забувати поїсти і поспати, коли організм просить). А також займатися улюбленими справами, якщо такі є. Якщо Ви зараз відчуваєте, що не в змозі впоратися і потребуєте допомоги, звертайтеся до психолога. Разом з фахівцем буде легше пройти цей непростий період.

Добрий день. Дуже прикро, що так сталося. Втрата людини - одна з найболючіших втрат. Скажіть, будь ласка, а як ви жили разом ці роки? Чи є у вас хтось, хто може розділити з вами ваш біль?

Доброї ночі!

Я собі не знаходжу місця, ніби вирвали шматок м'яса з грудей, практично нічого не їм, тривога шалена, здається, що ніколи не зможу це пережити і розлюбити її.

Схоже на глибинний невротичний стан, пов'язаний зі страхом залишитись самому - який родом з дитинства.
Ваша мати, ймовірно, була досить холодною із Вами, а можливо й емоційно відштовхувала. Це і може бути причиною такої іраціональної тривоги.
Бажана психотерапія з психологом.

Доброго дня!
Співчуваю Вам, бо коли є такий рівень залежності від стосунків, певне, "взяти себе в руки" не легко, але... Можливо!
Насправді, дівчину відвернуло не стільки Ваша зарплатня та нестача уваги з Вашого боку, скільки внутрішній стан приниженого бажання втримати людину поруч. Уявіть собі, якщо б жінка бігала за Вами та чіплялися за Ваші руки, принижено заглядаючи в очі, як би Ви себе почували? Ви б змогли її любити? Якщо хочете мати нормальні стосунки, сім'ю та дітей, станьте самодостатнім. А для цього потрібно, найперше, пропрацювати дитячі установки, з якими і прийшло почуття невпевненості та меншовартісності.
На мою думку, навіть стосунки з цією дівчиною до кінця не завершені - варто лише почати працювати над собою. Чоловіка, який знає чого хоче, і вміє долати труднощі видно здалеку. Дівчата такі речі відчувають.
І ще... Насправді, в парі все завжди врівноважується. І дівчині, яка має більше чоловічих якостей обов'язково трапиться хлопець нерішучий та той, що мало заробляє. Так що проблема не тільки в Вас, але і у Вашої дівчини. Отже, немає сенсу себе у чомусь звинувачувати.
А от, чи хочете Ви і далі перебувати у стані жалю до себе, чи все ж готові себе змінювати - вирішувати Вам.

Почуття огиди, як на мене, "родом з дитинства". Отже, потребує трансформаційної роботи з психологом. Це рівень підсвідомості з яким самотужки без спеціальної підготовки та досвіду не впоратися

Я в житті тривожна людина і це завдає мені багато клопоту, бо я через це не рішучий. Мама теж тривожна, особливо була в молодості, завжди все подавала під ніс мені, а тато завжди знецінював мене, тобто я був таким що руки ростуть не з правильного місця. В сім'ї завжди були скандали, я постійно перебував у стресі, можливо це все повпливало на мою впевненість в собі

100% вплинуло. І стреси, і скандали, і знецінення тата, і мамина тривожність. Тож просто необхідно пропрацювати все це на психотерапії з психологом, щоб звільнитися від зайвого та виробити СВОЄ ставлення до актуальних життєвих ситуацій, а не нести з собою позицію своїх батьків, яка до того ж не є конструктивною. Може прийшов час звільнитися від чужих програм та віднайти своє власне бачення?

Вам варто почати роботу з психологом індивідуально. Таке відчуття, що ви самі себе зариваєте.