Останні 3-4 тижні (з перервами) почали турбувати думки, про те, що я насправді не люблю свою дівчину, а просто сильно до неї привʼязаний.

Ми разом майже півроку, проте знайомі вже більше 10 років. Я ніколи не мав почуттів до неї

В мене іноді почали зʼявлятися образи що вона інколи звертає на мене менше уваги ніж на когось, і тому подібні несуттєві моменти. Проте вони мене зачіпали.

Але чи може це значити, що я все ж її люблю, проте мені потрібно попрацювати над собою з питання регулювання емоцій, навчитися проводити час окремо і так далі?

У випадку залежності - чи можливі варіанти пропрацювання залежності зі збереженням стосунків?

чи варто за це триматися?

Стосовно того що я в наступному абзаці зізнаюсь що не люблю. Можливо підсвідомо так і є. Але насправді я то не мав на увазі напряму. Там я мав на увазі що впринципі ми знайомі досить довгий час, бували в спільних компаніях (колись частіше а колись рідше). Але тоді все ж таки в мене ніяких почуттів, окрім дружніх, не виникало. Ми жили в різних містах весь цей час, і лише інколи наші шляхи перехрещувалися.

Стосовно стосунків в цілому - то мама мене дуже любить, і я її теж. Проте вона страждає гіперопікою, по відношенню до мене, а я в свою чергу жалію її і даю в цьому плані поблажки.

хіба що в дитинстві яке я досить погано пам’ятаю.

Також стосовно емоцій які відчуваю зараз.. Я навіть не знаю як їх описати. Перш за все - я за неї турбуюся, як вона, переживаю. По друге - мене до неї дуже тягне, я прям не можу бути не поряд з нею.. не хочеться нічого робити.. через силу намагаюсь відволіктися компʼютерними іграми

Проте, певні почуття ще пробуджувались минулого літа, але я їх швидко вгамував, також минулої осені - їх я теж вгамував, адже вони не були надто сильними.
А вже цього літа я почав систематично симпатизувати їй, тривалий час. Спеціально давав час собі на вгамування емоцій, проте цього не відбувалося. Вже після того вирішив у всьому зізнатися.

В мене більше питання що таке любов взагалі? Я не розумію. Для прикладу, я люблю своїх батьків, свою родину (звісно що це не романтична любов, але все ж таки), проте коли я думаю про них чи про любов до них - всередині мене нічого не відгукується. Хоча я дійсно люблю їх, і готовий їм допомогти в будь яку хвилину.
От і зараз.. в мене іноді нічого не відгукується всередині, коли думаю про неї, а в інший час я не можу намилуватися нею коли думаю про неї. Ось цього я не розумію. Як вирізнити почуття любові?

В той час почуття любові у мене не виникало. Проте, виникала якась миттєва симпатія, яку я просто відкидав, бо мені чомусь здавалося дивним що ми з нею можемо бути разом, враховуючи скільки часу ми були знайомі. А вже цього року, ці почуття були значно сильнішими, і я почекав деякий час щоб впевнитися що вони не такі швидкоплинні, перед тим як зізнаватися їй у всьому.

Стосовно пропадання любові - я навіть не знаю. Для мене це досить дивно. Я людина більш практична, і мені для всього треба пояснення, в тому числі і для почуттів. Як я і казав, я люблю своїх рідних (зрозуміло що це не романтична любов), але коли я думаю про любов до них - я нічого не відчуваю.
Я просто не розумію.. Може це я такий, що не відчуваю любові нормальним чином.. чи не можу розрізнити її.