Що з нами не так

Доброго дня, Марі!
Насправді це запитання не до психологів, а до чоловіка - ЧОМУ він так вчиняє?
Якщо він не знає відповіді - хай звертається з цим запитом особисто до обраного психолога. Бо за перепискою подібне не вирішується. Гіпотез можна набудувати багато - від схильності до маніпулювання до психологічних травм в дитинстві, які призвели до страху відторгнення, але гіпотези НЕ вирішать питання і нічого не змінять. Як і розмови на дану тему - в чому Ви вже й встигли переконатися. Тільки особиста психотерапія чоловіка.

Доброго дня!

Мало инфы дали для анализа ситуации.
Сколько вы с мужем в браке?
Как познакомились?
Обнимал ли он вас раньше?

Возможно ваш мужчина - не тактильный человек - такое бывает.
И ему просто нужно меньше тактильности.
Или он ее компенсирует через чтото другое - поцелуи например.
Или говорит приятные слова или дарит вам подарки.
Как еще он показывает вам свое внимание к вам - как к женщине, и жене?
Возможно он просто не привык к обниманием ... тут надо уже уточнять почему.
Может его мало обнимали в детстве - не было тактильного контакта.
А возможно, и нет у него желания именно вас обнимать... по какимто причинам.
Тут надо разбирать ситуацию детальнее - лучше с семейным психологом.

Доброго дня!

Тактильність у різних людей різна, комусь треба багато обіймів, хтось потребує менше. Це скоріш ваша проблема, бо ви хочете щоб він хотів як вам треба. У вас в цій зоні дефіцит і ви реагуєте відчуттям неприємності та непотрібності. Де ви таке вже переживали? Можливо ваш партнер просто тригерить вас і ви потрапляєте в травматичний досвід?

Доброго дня, Марі!

Це ніяк не змінити?

Щоби щось змінити, спочатку треба прояснити, що ж насправді відбувається. А потім буде видно, чи є шанси на зміни.

Отже, пропоную розглянути описаний Вами феномен на тлі загальної картини ваших стосунків. І подивитись, що в цілому відбувається між вами? Яка музика звучить як лейтмотив відносин? Чи приємна вона? Чи нема там прихованих образ і непорозумінь?

відвертаюся чи просто пасивно лежу й ігнорую його так як це зазвичай робив він, то тоді він починає обіймати мене і звертати увагу.

Особисто для Вас про що свідчить така поведінка чоловіка? Можливо, коли Ви зацікавлені в ньому більше, ніж він у Вас, то його цінність зависока, що його ж, природньо, розхолоджує?

А коли він отак відвертається і не обіймає мене, то я переживаю що я йому неприємна, або не потрібна, або він не хоче зі мною бути.

Ось цим, мені здається, варто поділитись з чоловіком, аби він знав про Ваші емоції і думки. Про Ваші потреби. Саме такими словами, як тут, на форумі.

Я так нав'язуюся зі своїми обіймами, а йому це не важливо чи може навіть заважає?

А Ви, дійсно, нав'язуєтесь чи Вам здається?
Заважаєте Ви чи ні - про це доречно спитати в нього? Нехай відкриється і поділиться своїм відчуттями.
Якщо зробите крок назустріч обережно і без претензій, то може, насправді, відбутись ЗУСТРІЧ. Розмова рідних і близьких людей, щира і відверта. Саме завдяки таким зустрічам взаємини в парі рухаються вперед і розвиваються. Але багатьом заважає страх наслідків. Тому обираюсь позицію "не відкриватись". Сподіваюсь, Ви не з числа боягузів.

Здравствуйте!
Вы как будто -бы испытываете в эти моменты отвержение, это Ваша потребность удерживать для себя таким образом контакт, и чтоб он был таковым, тогда спокойно и безопасно. Но если пошло все не так как Вы хотели-бы, вы испытываете тревогу "что вы уже ему не нужны"и.т.д. В целом есть сложность смотреть на ситуацию объемно, без или черное-ненужна, или белое-обняли, все ок.

Доброго вечора Маріє!
Якщо брати до уваги те, що Ви написали психологам, то як на мене, Ваш вислів "так нав'язуюся зі своїми обіймами, а йому це не важливо чи може навіть заважає?" дуже інформативний. Як на мене, Ви інтуїтивно відчуває е причину такої поведінки чоловіка.
І справа, насправді, не стільки в зовнішніх виявах ніжності, скільки у Вашому внутрішньому, психо-емоційному налаштуванні. Адже, попри думку, що ми реагуємо на слова та дії людини, в більшій мірі, ми реагуємо на його внутрішній стан та налаштування.
Якщо чоловік саме так поводить себе найчастіше, то, швидше за все, причина у Вашій глибинній тенденції до "залипання" до близької людині і до великої схильності прив'язуватися до неї, тобто, ідеалізувати і вважати основним в житті... А такі почуття дуже "пекучі", жодна людина в ролі Бога не витримає дуже довго і буде намагатися інтуїтивно відсторонитися, щоб не бути спаленою тими очікуваннями щастя від партнера. Ви можете, навіть, цих почуттів не помічати. Але бажання ніжності, обіймів, любові - може дуже сильно виснажувати людину. Ну, от уявіть, що хтось з близьких людей почне Вас дуже сильно тягнути за руку, ведучи за собою. Яка Ваша буде перша реакція? Що Вам захочеться зробити?
"Липучість" як правило, притаманна тим, хто в дитинстві недоотримав почуттів від своїх батьків і у такий спосіб намагається "відіграти" та "добрати" вже від чоловіка... Але, чоловік ніколи не замінить тих, хто був з нами поряд в дитинстві...
Як до Вас ставилися батьки в дитинстві?

Здравствуйте! Ниже ваши представления про себя (я ему не интересна, не нужна, не хочет быть со мной) вызывают у вас тревогу и страхи. Здесь необходимо работать именно с этими состояниями, учиться их проживать. А также со своей самооценкой. Интересны ли вы сами себе?! Как заботитесь о себе сами? Есть ли у вас внутри ценность себя как женщины?! Со всеми этими темами я работаю индивидуально, приглашаю!

А коли він отак відвертається і не обіймає мене, то я переживаю що я йому неприємна, або не потрібна, або він не хоче зі мною бути. Я так нав'язуюся зі своїми обіймами, а йому це не важливо чи може навіть заважає?