Question

10-04-2024

Чому я відчуваю себе не такою, як інші люди? Чи нормально це?
В мене завжди були проблеми зі спілкуванням з оточуючими. В садочок я пішла в 5 років, до цього нас з сестрою(вона молодша на три роки) доглядала бабуся. Мені розповідали, що в ранньому дитинстві в моєму навколишньому середовищі не було дітей мого віку. Думаю, що саме через це, коли я пішла до садочка, я ні з ким не спілкувалась. В школі було майже так само.
Досі в мене є відчуття, що я не така як інші, не в сенсі особлива, а просто не така. Цього відчуття не було лише з кількома людьми. Це взагалі нормально? Так відчуває себе кожна людина, чи це лише в мене так?

Питання від: Дар'я; Вік: 19

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Марія Радченко психолог Дніпро · Answer 1 · 2024-04-10 13:56:33

Кожна людина чимсь схожа на інших, а чимсь - відрізняється. Певна, що почуття власної унікальності і самотності через це, певною мірою, властиво багатьом людям. Особливо юнацького віку (Вашого), коли в розпалі нормальна вікова криза - криза ідентичності.

Так, брак соціалізації в дитинстві міг вплинути на відчуття ізольованості від інших в більш дорослому віці, але тут грає роль не стільки сам брак соціалізації, скільки Ваше його суб'єктивне сприйняття.
Так, я теж не ходила до садочка, але нормально сприймаю цей досвід, бо мені впринципі ок бути наодинці. Комусь же навпаки, могло не вистачати спілкування та ігор з іншими дітлахами, а також репрезентації (прикладів з життя або навіть з кіно) схожих по характеру дітей, щоб не почуватись білою вороною.

Те, що Ви як мінімум пару разів зустрічали людей, з якими Вам комфортно, показує, що такі люди існують, і в саіті є люди, що Вас зрозуміють. Це дуже цінно, особливо коли відчуваєш, що чимсь відрізняєшся.

Але знову-ж-таки, все вирішує Ваше сприйняття. В яких аспектах Ви почуваєте себе особливою? Це для Вас радше позитивна чи негативна характеристика? Які кмоції Ви у зв'язку з цим відчуваєте, і якої допомоги від психологів очікуєте?

Наталия Горская психолог Київ · Answer 2 · 2024-04-10 14:13:59

Дар'я, всі люди різні, і відчувають різне.
В садочок в 5 років- навряд чи це вплинуло на ваші стосунки з іншими, адже є багато прикладів з життя, коли дитина або тільки перед школою йшла в садочок, або зовсім не відвідувала, але не має проблем у спілкуванні з іншими.

Відчувати себе "не такою, як інші "- в цілому це навіть дуже важливо, адже саме так і є в дійсності, бо кожна людина унікальна.

Але.
У вашому дописі існує певне скерування до негативних моментів, тобто можна припустити, що Ви вважаєте себе "не такою" в сенсі якоїсь недосконалості, а не просто відмінності.

Чи можете більш конкретно описати, що саме Ви відчуваєте при спілкуванні/взаємодії з іншими?

І що хотілося б змінити?