Александр Федорович 2 години тому: 
Брезгливость
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Брезгливость
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 09-04-2025 04:50:43 |
2
Людмила Петровна Колесник Здравствуйте, Maria! Ваш вопрос НЕ про брезгливость, а про отсутствие порядка в доме и про неумение выстраивать границы. И порядок и границы - взаимосвязанные вещи. Например, даже при отсутствии времени и сил на выгул животных (хотя кто берет на себя ответственность!!! за животного, набирает большое количество питомцев и не выполняет затем элементарных правил по уходу?!), можно собраться и построить отдельный вольер для выгула, куда и выпускать собак погулять. То же и с питонами. Что же касается уборки фекалий, то при повышенной брезгливости существуют респираторы, которые убирают или существенно уменьшают запах. Если же дело не в запахе, то зачем держать животных при брезгливости?! У меня самого две собаки и я убираю их фекалии во время прогулки в кулечки и выбрасываю затем в мусорник - чтобы не загрязнять общественную территорию. Не говоря уже про свою. Если же не убирать за животными вовсе - то это больше про безалаберность, неорганизованность и пофигизм. Не согласны? 
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 10:18:31 |
1
Тут вопрос неумения выстраивать личные границы. Зачем вы согласились на весь этот зоопарк? Почему змеи, которых вы боитесь, у вас дома? То, что хозяин погиб и некому пристроить - это не ваша забота. Зоопарки, волонтеры есть. При чем тут вы? Плюс, предположу, что и раньше ваш муж не отличался чистоплотностью. Потому что одно дело лень лишний раз пол помыть, потому что устал, и совсем другое - жить в говне в буквальном смысле слова. На такое мало кто согласится. Вы пишите, что и категорически разные взгляды на гигиену с мужем. Как раньше мирились с этим? Чем привлек муж, что согласились стать его женой?
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 09-04-2025 11:28:00 |
1
Здравствуйте, Maria! цитата:
Мой муж очень любит животных, но у нас с ним категорически разные взгляды на личную гигиену, вместе недавно, 4 года..но как по накопительной скидке все -раньше понемногу напрягали и проходило, теперь похоже напряжение достигло критической отметки. Ваши взгляды на гигиену не то что разные, они НЕСОВМЕСТИМЫЕ. И до тех пор, пока вы терпите, ускоренными темпами выгораете эмоционально. Кажется, еще чуть-чуть - и будет взрыв, что накроет всех. цитата:
Спасибо.большое заранее. Хоть выговорилась. Выговорившись, пожалуй, вам станет немного легче. Капельку накопившегося напряжения выплеснули наружу. А дальше что?Неужели такой финал - цитата:
Я чокнусь скоро. цитата:
У меня уже и муж начинает вызывать брезгливость из-за своей нечистоплотности, вечно руки забывает мыть...собак почесал везде и этими руками ест...кошмар. раньше меня это меньше задевало, теперь аж зашкаливает.
|
| 09-04-2025 13:30:00Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380746 для Павел Леонидович Согласна полностью. Я тоже чувствую ответственность за животных, но по опыту не хочу взваливать на себя весь груз, чтобы это не стало моей и только моей обязанностью навсегда. Но это только усугубляет конфликт с собой.Спасибо |
| 09-04-2025 13:39:43Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380749 для Валентина Михайловна Муж меня привлекает ничуть не меньше, чем раньше...хоть за время острота эмоций подтупилась об быт. Животных я тоже люблю, но видимо переоценила себя и свою толерантность..они изначально вообще с нами спали, теперь им нельзя заходить в комнаты, когда холодно - в их распоряжении коридор и кухня, летом во дворе. А вот с уборкой экскрементов я пока не могу добиться значимых результатов. Пробовала убирать сама , но прекратила, так как к этому быстро все привыкнут, это не годится. Пытаюсь договариваться, хоть и даётся с трудом. Со змеями вообще интересно получилось: нам сказали что это порода, которая не перерастает 1,3м., но это другая порода, эти до 5м вырастают. Я не боюсь их, но опасаюсь контактировать в одиночестве, осознавая кто передо мной.Спасибо |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 13:46:59 |
1
Не стало понятнее, почему вы согласились на животных и это все терпите? Из каких чувств, соображений? Также не понятно про мужа. Вы пишите, что взгляды на гигиену кардинально разные, муж вызывает брезгливость. Это не совсем про притупились чувства. И тут не понятно, как изначально вам жилось с тем, что муж нечистоплотный? Вы же с ним обнимаетесь, целуетесь, сексом занимаетесь. Как удается это все делать, испытывая брезгливость к мужу?
|
| 09-04-2025 13:47:34Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380752 для Володимир Анатолійович Резковато вы отвечаете) вам совершенно незачем представлять как мы ложимся в постель. Но вы правы в целом - я видимо тоже скоро перестану.Судя по реакциям специалистов -у меня просто ангельское терпение и я рискую усугубить свою и так нездоровую ситуацию. Ясно-понятно. Буду агитировать мужа на совместную терапию. Спасибо. |
| 09-04-2025 14:05:32Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380769 для Валентина Михайловна Валентина Михайловна, это несложно было принять : у меня кот и собака, у мужа две собаки..это не дети, конечно, но немного похоже. Четвертый пёс сыночек - не смогли пристроить после того как сука ощенилась. Принимала без особого энтузиазма, постоянно приходилось и приходится напоминать о гигиене. Вы меня своими вопросами немного в тупик ставите, если честно. Надо будет серьезно поговорить с мужем о терапии...потому что мы в чужом городе, я работаю дома, друзей у меня тут нет и не было, а из родного города все разъехались, не с кем было это обсуждать, жаловаться...но похоже мое терпение иссякает. Только я не вижу реального выхода: их никто не отдаст в питомник, с ними надо гулять - сто раз инициировала, я вообще за, тем более - это обязанность не получается. Переехать внезапно через 4 года терпения? Ну как то..заставляю следить за собой, убирать за собаками, но понимаю, что напряжение растёт. С месяц назад у нас конфликт был, муж был в полной растерянности : все это время я оказывается терпела, страдала и молчала! Он был зол что молчала и растерян, потому что не замечал моих деликатных замечаний и просьб.и да - я иногда видимо чересчур деликатна, но разбирать мои поломки мы тут не будем. Только при личной встрече. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 14:09:49 |
1
цитата:
Вы меня своими вопросами немного в тупик ставите, если честно. Какие чувства вызывают вопросы? Если я правильно поняла, то вы постоянно заставляете мужа и контролируете его гигиену? Но чем дальше, тем больше раздражения? А как вы намекали, делали деликатно замечания? Муж, получается, вообще не в курсе, что вас что-то не устраивает? Месяц назад был конфликт. А что вы в этом конфликте ему говорили и какая у него реакция была, что говорил?
|
| 09-04-2025 14:28:26Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380773 для Валентина Михайловна Тупик большой, больше, чем моё недовольство вечным собачьим бардаком. Мы ищем другой дом в аренду. И основные критерии - комнаты для каждого члена семьи(двуногого)) и обязательно большой двор и высокий забор для собачек. Уже давно ищем и это стало камнем преткновения, возможно, последним: мужа устраивает уехать в село, чтоб собачкам было комфортнее, да и ему без соседей, а у меня дочь в этом году в ВУЗ поступает и мне тяжело принять две вероятные перспективы..1снять ей комнату или выселить в общагу, потому что она не захочет в село 2постоянно на нервах быть, как она будет добираться в случае чего куда-то далеко из города.Намекала? да говорила и говорю прямо, что я не могу убирать каждый день кучи г*вна за собаками, что это ненормально, ставить их интересы в приоритете над моими, он видел, что меня скручивает от экскрементов периодически, старается убирать сам, но его дома почти нет, поэтому летом я в саду не отдыхаю и во дворе галопом(( В гараж вообще уже боюсь заходить.Честно? Он считает видимо это моей придурью, капризом. Насчёт моих замечаний про мытьё рук, запрет мыть в кухонной мойке посуду собак и прч. - ворчит но принимает. Я уже предложила ему разъехаться, но пока как вариант. Хочет в село -пожалуйста. Я не хочу. И на собак мне ...как то пофиг стало, понимаете..если выбирать между их и своим комфортом - выбор очевиден. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 14:39:36 |
1
Животные верхушка айсберга. Основная проблема, похоже, разные взгляды и ценности. Звучит, как то, что собаки мужу важнее, чем вы и отношения с вами. Его дома нет, вы пишите, соответственно, переезд ради собак? Дочь, как я поняла, только ваша. Что ценного для вас в отношениях с мужем? Что, кроме озвученных вами проблем, вам не нравится в муже и ваших отношениях? Ну и чисто такой вопрос про собак. У них проблемы со здоровьем, поведением? По какой причине собаки дома гадят? Показывали ли их врачу? Пробовали ли выводить за пределы двора регулярно, чтобы они ходили в туалет на улице подальше от дома?
|
| 09-04-2025 14:55:37Доповнення від автора |
|
Дочь моя, верно. У мужа трое взрослых, живут в разных странах( у нас разница с мужем 11 лет). Да много чего нравится..делать вместе,почти всё, мы часами болтаем и смеемся каждый день(когда есть время), не надоело. Он идёт навстречу без сопротивления в большинстве случаев, готов к диалогу, у нас довольно близкие и откровенные отношения вообще..мы оба сложные и оба это понимаем. Вот только по собакам никак не договоримся... Ещё один камень преткновения - его ревность и категоричность, это мне очень тяжело иногда обходить, но сейчас не про это. Собаки возможно бунтуют, им раньше было можно всё, но постепенно я увеличиваю дистанцию и ужесточаю правила, пытаются хитрить, но меня это не берёт, ни их жалостливые мордахи, ни жизнерадостные телодвижения, а вот любимого легко растрогать, он прям плывет от собачьей демонстрации обожания(кошачьей тоже, вообще его животные обожают и это взаимно) И вообще то это даже мило, если бы "не" .. Их надо каждый день выгуливать два раза по часу, порода гиперактивная. Но я не могу достучаться, не получается добиться его признания что это необходимо, блин. А сама не вывезу, они меня не слушаются. А вот дом с большим участком в черте города найти нереально. Далеко не все хотят брать себе такой зоопарк. Село -да. Такое..ссоримся и миримся. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 15:07:32 |
1
Ощущение, что с мужем вы не можете выстроить границы, а вот с собаками легко. цитата:
ужесточаю правила, пытаются хитрить, но меня это не берёт, ни их жалостливые мордахи, ни жизнерадостные телодвижения, А с мужем что "берет", что вы терпите, обходите, контролируете? цитата:
его ревность и категоричность, это мне очень тяжело иногда обходить, но сейчас не про это И поскольку вопрос в отношениях с мужем, то тут может быть и про это в том числе. Вы пишите, что у вас достаточно близкие и доверительные отношения, но по поводу собак не можете договориться. Вы тему собак обсуждали не в ключе претензий, а что для него собаки значат, почему их комфорт так важен, как муж относится к тому, что вам аж физически плохо от уборки за ними? Что значит вы оба сложные? В чем муж идет навстречу вам?
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 09-04-2025 15:38:11 |
1
цитата:
вам совершенно незачем представлять как мы ложимся в постель. цитата:
Но вы правы в целом - я видимо тоже скоро перестану. Тысячу раз извинюсь, если приведете факты. цитата:
Судя по реакциям специалистов -у меня просто ангельское терпение и я рискую усугубить свою и так нездоровую ситуацию. Ясно-понятно. Буду агитировать мужа на совместную терапию.
|
| 09-04-2025 15:42:02Доповнення від автора |
|
Ну вот, пока я отвлеклась, начавший выздоравливать шерстяной украл со стола пачку печенек((( В смысле кто-кого берёт, я или муж - не знаю, надо мнение со стороны. Он чаще берет, вообще быстро отхожу, ненавижу конфликты и легко иду на компромисс обычно, замалчиваю, так как не все можно исправить диалогом, слов мало.( как следствие текущая ситуация, видимо.накопилось таки) Насчёт ревности..оххх это болезненная тема. Он считает, что я прям всем нравлюсь и пытался что там объяснить по поводу того, как мне надо общаться с противоположным полом. Я же не так наивна...не сильно верю в дружбу межполовую, но и не могу исключать, считаю флирт (сдержанный конечно, деликатный) и комплименты - нормальным явлением в отношениях внутри компаний или коллектива, категорически не считаю никого ничьей собственностью, и себя тоже, никого не осуждаю, но нахожу промискуитет неэкологичным, а измены - недопустимыми и,, непростительными поступками. Но с мужчинами интересно общаться, равно как и с женщинами, делаю это не из желания сблизиться больше, а вот муж мой в этом отношении однобокий : мужчина общается/помогает и ТД только потому что хочет близости( хотя у самого полно знакомых девчонок), я уже игнорирую это, не принимаю всерьёз и подкалываю. Повода не даю, желания не имею, но он болезненно воспринимает многое, по домостроевски...а я скоро феминисток начну поддерживать ;) |
| 09-04-2025 15:46:46Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380779 для Володимир Анатолійович Все в порядке, Владимир Анатольевич. Никто никого ни к чему не склонял) Про личную терапию подумаю..кто то же должен в семье решать ментальные проблемы) |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 15:57:47 |
1
Про чем муж "берет" я имела в виду, что он делает такого, что с ним не удается выстроить границы? Из того, что вы пишите, то получается, по моим ощущениям, вы постоянно находитесь в состоянии подавлении чувств, подстраиваетесь, прогибаетесь (простите, другого слова не подберу), закрываете на что-то глаза. В общем, изо всех сил стараетесь быть удобной. И я предложу, что ваши близкие отношения с мужем держатся исключительно на этом. На вашем терпении и привычке быть удобной. Конфликтов вы боитесь. Но, увы, это пороховая бочка, которая уже вот-вот готова рвануть. И вся ваша агрессия (на нарушение ваших границ мужем) рискует принять очень радикальную форму - вы просто пошлете мужа с его собака нафиг. Конфликты в паре это норма. Потому что начинают жить два взрослых человека, уже со сформировавшимся мировоззрением, привычками, опытом. Они знакомятся в быту и по сути конфликты это возможность понять, где у другого границы. Жаль только, что у большинства конфликты ассоциируются со скандалами, гадостями в сторону друг друга, разрывом отношений. И тогда да, капец как стремно конфликтовать. Проще подстраиваться изо всех сил. Но это тупик и часто конец отношениям. Второй момент еще - насколько изначально вы с мужем подходили друг другу. Ведь порой и так бывает, что ценности, приоритеты, взгляды разные, нет комфорта по многим вопросам, но все равно прикладываются усилия, чтобы быть вместе. При этом сложно, напряжно и тратится много сил и энергии, чтобы оставаться в отношениях, хотя легче было бы быть без них. Тут уж какой вариант вам ближе
|
| 09-04-2025 16:37:40Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380782 для Валентина Михайловна Я могу быть очень неудобной) но муж тоже так решил - что я подстраиваюсь, прогибаюсь и когда то уйду. А вот то что пошлю устоявшиеся правила - 100%. или исправим действующий уклад, или придется делать болезненный выбор. Я люблю его и это взаимно. Но...раз уж я ищу помощи на стороне, надо признать, что что то идёт из ряда вон плохо.И да. Я чувствую, что от наплевательского отношения на мое отвращение к грязи и фекалиям, критика нежелания стать супер-хозяйкой и содержать двор и дом в чистоте(я знаю чем это кончится, у меня из-за забот о доме и так не получается работать в полную силу, практически иждивенка второй год ( впервые в жизни столько времени на иждивении), это все станет моей обязанностью, зато друзьям можно похвастаться, какая хорошая хозяйка -жена, чудо! Это не про меня.) заставляет меня чувствовать обиду. И эта обида скоро или навредит мне, или я что то со всем этим сделаю. Спасибо вам за участие) |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 16:46:49 |
1
Я бы рекомендовала вам терапию, чтобы разобраться, что стоит за страхом конфликтов и какие чувства останавливают вас в устанавливании границ. По поводу могу быть неудобной, то я предположу, что можете тогда, когда уже терпению пришел конец. Это как чайник, у которого от долгого кипения крышка улетает аж. Но можно не доводить же) если вовремя давать понять и отстаивать свои границы
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-04-2025 17:29:44 |
1
Доброго вечора Maria. Згодна з колегами, що Ваша історія не про тварин. А, загалом, про ваші стосунки. Легше всього почати "шукати винних" в цій ситуації. Але, на мою думку, це нічого абсолютно не дасть. Бо сама проблема комплексна і стосується, насамперед, особистісних проблем, як Вас, так і Вашого чоловіка. А зважаючи, що чоловік та дружина, зазвичай, "дзеркалять" один одного, ситуація явно не випадкова. І, як на мене, більше стосується саме Вас. Адже, мати тварин вдома - цілком природньо для багатьох. Але далеко не у всіх тварини дозволяють собі "вигулюватися" вдома. Власне, так само, як і недостатня гігієна чоловіка... І думаю, що здивую Вас, написавши, що і його також потрібно системно, наполегливо та по доброму виховувати... Скажіть, а як часто ви складаєте спільний план дій і його виконуєте? В який спосіб Ви намагаєтеся донести до чоловіка, що така поведінка тварин неприпустима? І що тварин, так само, як і дітей, потрібно виховувати? І ще... Чи поважалися Ваші особистісні кордоні у Вашому дитинстві Вашими батьками?
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-04-2025 19:00:28 |
1
І ще... Стосовно брезгливості... Брезгливість не з'являється сама по собі. Адже, є те, що ми сприймаємо зовнішньо, а є те, що відбувається на рівні нашої підсвідомості. Насправді - це дуже глибинне несприйняття чогось, можливо, навіть не пов'язаного з тваринами...
|
| 09-04-2025 20:49:05Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380793 для Алла Григорівна Добрий вечір, Алло Григорівно)Я не шукаю винних, а хочу зрозуміти, як вирішити питання. Мені притаманні толерантність та терплячисть, намагаюсь бути адекватною цілком людиною і рахую, що так і є, та це зобов'язує постійно думати, аналізувати і брати відповідальність, бути і гнучкою , і наполегливою водночас) так, доводиться трохи виховувати чоловіка, бо те, що для нього норм, для мене ні і так само навпаки, і ми чуємо один одного. Проте, є деякі нюанси, на які я не маю впливу особливого, а буває в мене зривається терпець. Я завжди казала йому, с перших днів, що так неможна, щоб собаки гадили у дворі -він погоджується, але нічого не змінюється. Я псіхую, сварюсь, потім затихає. Але допомогу ззовні шукаю вперше, дістало вже до Чортків, головний контраргумент -ну та і що тепер, повбивати їх?- ні, вбивати неможна, але і страти біля топчана під яблунями теж неможна! А йому це добриво і хоч трва не рости. Спільно плануємо майже все, але не все вдається реалізувати) і сьогодні він погодився що так, треба гуляти, а як же! Але щось мені підказує, що то було сказано щоб я не репетувала. І так, в мойому дитинстві не було такого поняття, як мої особисті кордони, на відміну від кордонів батьків... Дякую |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 21:07:14 |
1
К сожалению, для большинства людей слова ничего не значат, просто белый шум. Вот вы высказываете мужу недовольство, но дальше идете и убираете за животными и все идет как раньше. Так с чего мужу понять, что вы подобное терпеть не будете? Ну побурчали, он покивал, сделал разово жест доброй воли - убрал сам, а дальше он знает, что надо просто потерпеть ваше недовольство и вы снова будете делать все, как ему надо.
|
| 09-04-2025 21:40:14Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380796 для Валентина Михайловна Не убираю. В том и дело! Договорились, он покивал и всё.мне это мешает больше, чем ему поэтому я нервничаю. Он убирает, иногда сразу, иногда нет и тогда все выглядит и пахнет ужасно. Последний раз убрала в полисаднике и соорудила оградку, потому что соседи уже ему выговор сделали -их окно кухонное, как и наше выходит в полисадник...я была, ругалась, потом психанула и поубирала и сказала, что это перебор, я так больше не могу и не хочу. Больше не убираю. Старалась относиться к этому философски, но начала ехать крыша.ну не могу я это игнорировать, у него видимо обоняние отбито, ему не мешает и раньше это было не так заметно, потому что собаки гадили в большом саду за домом, я просто перестала туда ходить, а потом мы и вовсе отгородили сад, потому что собаки научились перелазить через забор и топтать соседские грядки, прибегала бабушка в ярости, обещала ему отправить или перебить стервецов - и я ее понимаю...старая женщина целыми днями гордится над грядками, выращивает клубнику и цветы, а тут на тебе..в общем, как отгородили сад, отходы жизнедеятельности трёх индивидов красуются во дворике перед крыльцом и в гараже. Знаете, я ведь не сразу начала помощь искать...как всегда, сначала придумывала разные варианты, забивала, морозилась, винила себя. Но что то пошло не так. Собаки это хорошо, конечно, и дружная семья тоже...только я тут отчётливо чувствую себя гостьей, а не хозяйкой. И убирать я не буду. Ладно бы когда-никогда, ничего страшного, понимаю...но когда это носит системный характер, внаглую, у меня под носом...Уверена, что мнение со стороны мужа бы заставило задуматься. К моему он привык, отмахивается как от надоевшего шума. Значит, буду создавать прецедент. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-04-2025 21:44:31 |
1
А муж по отношению к себе чистоплотный? Моется регулярно и без напоминаний, чистит зубы и следит за гигиеной рта, опрятно одет? Чист и ухожен? Без контроля и руководства с вашей стороны?
|
| 09-04-2025 23:54:09Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380796 для Валентина Михайловна Нет. Муж у меня байкер и к гигиене относится спустя рукава, больше того, он придерживается идеологии, что все что натурально - здраво и нормально, без фанатизма, как я считала. Но то ли у меня что то поменялось, то ли у него. Как то в последнее время это меня стало выводить из себя...у меня видимо добавляют переживаний изменения в теле, а следом и в голове. Обоняние всегда было острым, а теперь обострилось вместе с раздражительностью и нетерпимостью ко многим раньше незначительным мелочам. Стало понятно, почему вечно раздражены на мужей мамы знакомых и взрослые подружки...старею...мужчины как дети, право.с очень ранимым и раздутым эго. Раньше меня это не бесило)Так что дело однозначно во мне. Он каким был, таким и остался..и мне нравятся его свобода и способность находить общий язык со всеми животными и детьми..и те, и те его обожают) абсолютно взаимно Но в быту это становится очень трудно принимать. Я ремесленник, перфекционист, полная противоположность..у меня на рабочем столе даже при внешнем беспорядке все на своих местах и я сразу замечаю исчезновение или перемену мест инструмента.к тому же обоняние...иногда обостряется до такой степени, что я чувствую запахи труднодоступных мест тела человека на расстоянии метра) слава богу, такие "обострения" редки. Помню запахи людей, детей, цветов и тому подобное. Когда из-за ковида пропало обоняние, у меня случилась паническая атака... |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-04-2025 08:58:59 |
1
Дякую Вам за відвертість. І, насправді, мені дуже імпонує Ваша позиція і стосовно шлюбу, і стосовно свідомого підходу до проблем. Адже, в любих стосунках рано чи пізно можуть виникати певні розбіжності та непорозуміння. Але це не привід розлучатися, аж ніяк. Бо причиною проблем надзвичайно рідко бувають навмисне небажання щось робити. Насправді, кожним керують ті підсвідомі установки та поведінкові моделі, які сформувалися набагато раніше. І, як правило, ще в дитинстві. От Ви писали, що собаки Вас не слухаються. І як на мене, це дуже показово. Адже, тварини дуже тонко реагують на внутрішній стан людини, її внутрішню слабкість, чи силу. Тобто, вони не сприймають Вас серйозно, бо відчувають, що Ви не зможете з ними впоратися, "не потягнете". Чому? Бо просто ніколи не мали можливості навчитися себе правильно відстоювати: без криків, скандалів та погроз. Власне, так само відбувається і з Вашим чоловіком. Він гарна людина і кохає Вас, але... Відчуває Вашу внутрішню слабкість. Це відбувається несвідомо, автоматично. Нам тільки здається, що ми реагуємо на якісь слова та зовнішні дії. Тоді, як насправді, ми всі реагуємо лише на от той самий внутрішній стан одне одного. Жіноче роздратування та крик - це ті ж самі показники внутрішньої слабкості, відсутності ресурсу, який дає можливість впливати на близьких людей. А в цьому надзвичайно суттєву роль відіграє саме те, що сформувалося ще в стосунках з батьками. Бо дитина народжуючись, не знає правил комунікації. Тому всі поведінкові моделі формує в стосунках із значимими дорослими. Потім дорослішає, забуває свої дитячі страхи, комплекси, може навіть не здогадуватися про свої дитячі травми, але... Ті самі страхи, невпевненість та дитячі травми продовжують нею керувати і в дорослому житті. Що, як на мене, відбувається і з Вами. Ви все правильно відчуваєте і говорите, але не вмієте свої слова втілити у правильні дії. Бо, судячи з усього, у Вас не було в дитинстві прикладу гармонічних стосунків між батьками. Окрім того, існують дуже сильні розбіжності в природі чоловіка та жінки. І якщо жінці достатньо правильно все пояснити, щоб вона почала щось міняти. чоловіки реагують лише на конкретні дії. А для того, щоб Ви змогли себе правильно повести і довести свої дії до логічного завершення, потрібні от ті самі внутрішні сили, відчуття власних кордонів, яких у Вас, на превеликий жаль, просто немає з дитинства. Отже, якщо Ви дійсно вже втомилися від того, що відбувається і хочете все змінити на краще, потрібно починати з трансформації тих самих дитячих установок, які зараз керують Вашим життям. А це глибинна робота, яка потребує глобальної "перепрошивки". Адже, поради - це чудово. Але... Рефлекси порадами не змінюються, як Ви розумієте. До цього, Вам елементарно не вистачає знань про природу чоловіка та жінки. Тому задаю ще раз питання. Які стосунки були між батьками?
|
| 10-04-2025 11:44:29Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380820 для Алла Григорівна Дякую за розгорнуту відповідь)Взагалі то може непогано пораюсь з собаками, але відчуваю велику відповідальність, тому у мене чіхуахуа) яку можна в гаманець посадити і яка в принципі не може зробити шкоду, бо спочатку це був пітбультер'єр, якого за два тижні я повернула заводчику, бо зрозуміла, що з великим собакою не впораюсь, плюс дитина 10 років тому була ще зовсім дитиною. Я не впораюсь вигулювати трьох Джек Рассел тер'єрів, бо це гірерактивна порода і треба фізичну силу мати, щох контролювати, у чоловіка сила є, та собаки від початку жили на самовигулі і досить розбещені. Лають на інших собак, намагаються вирвати проводок, вони взагалі несоціолізовані, а відчуваючи себе зграєю поводяться агресивно до інших собак, тому я і не впораюсь, фізично. Незважаючи на комплекси і невірні установки я достатньо тверда та жорстка, у собак нема іншого вибору, ніж слухатись, та це не стосується питань дефекації і прогулянок, на яких, як я вже сказала, треба сила -собаки важать приблизно 8-14 кг і дуже темпераментні. Мій собака слухняний.мій кіт слухняний) не містить хату, хоч не стерильний і ниіколи не мітил, йому шостий рік, не чипає чужу їжу і все таке інше.моя донька також слухняна, бо я дуже толерантна і терпляча в вихованні, але до межі, можу бути вимогливий і послідовно й, якщо буде потреба, я не мяфа від слова зовсім) мене багато хто називає жінкой з яйцями, взагалі, перепрошую. Але. В стосунках з чоловіком доводиться ці свої риси тушити, і це родом з дитинства. Моя мати була дуже м'якою, росла я з вітчимом, батьки сварились постійно. В мене було не саме безхмарне дитинство);років з 14 я залишилась на власній відповідальності і навчилась багато чого, і навчатись, і наполегливо працювати. Ви 100праві стосовно кордонів. Я не вмію, цього не навчилась. Раніше я просто викидала з життя людей, яки не поважають мої кордони, або йшла сама. Як зараз буде -не знаю. Ні чиплятись не хочу, ні палити мости. Поки що шукаю варіанти компромісу) Чоловік бажає виїхати з міста в якесь село, з великим подвірр'ям, щоб було місце для всього, найперше для собак. Вчора буквально була розмова: я сказала, що треба робити воль'єр, він погодився, але сказав, що в цьому будинку не буде нічого робити, треба будинок з двором великим і щоб опушка ліса за двором. Я відповіла, що не маю наміру їхати на край землі тільки щоб собакам зробити добре. Цього року донька поступає до вишу, потрібні гроши та підтримка...я не хочу уявляти навіть, як дівчина поночі їде десь за 50 км від міста на перекладних, бо не встигла на останню маршрутку. Це вже мій тригер. На мене в юнацтві було всім байдуже, знаю, що то таке. Тому доньці такого не бажаю) у нас з нею дуже відверті стосунки, ми не подружки, бо я все ж таки мама, але я любляча мама, ані тиран, ані подружка. Якось впораюсь. А собаки , я вважаю, по-перше відповідальність чоловіка. І це виявилось дуже важким на зараз питанням) Ми навесн 22і евакуювались до Польщі, за місяць я знімала квартиру біля моря, в мене стояв вже вдома ювелірний верстат, мала дві роботи і на все вистачало, я можу забезпечити свої потреби і потреби тих, за кого несу відповідальність. Але за роки я повернулась до України, бо дуже скучила, тут моє все. Не має сенсу поглиблюватись в цю тему. Повернулась і повернулась. Кордонів може і не можу зберегти, але вони є і я їх відчуваю дуже чьотко. Маю велике, але не без кінцеве терпіння. Якось так) не хочеться ані відносини ламати, ані свої цінності потворити з приводу собак. Але якщо доведеться обирати - оберу себе. Цьому життя навчило. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 10-04-2025 12:04:47 |
1
Вы пишите, что муж каким был в плане чистоплотности, таким и остался. Дело в вас. И тогда возникает вопрос, по каким причинам вы изначально согласились на отношения с тем, кто не особо чистоплотен, если вы совсем другая? Какие-то потребности, переживания в начале отношений позволяли вам смотреть на это сквозь пальцы? По поводу границ, то тут важно понимать еще, прямо сесть и выписать себе по всем вопросам, какие у вас границы. Подробно, со всеми нюансами и понимает, что вот тут я пойду на компромисс и какой, а тут нет. Часто люди мало понимают про свои границы - что им нравится, что подходит, а что нет. Чаще это общие какие-то формулировки. Плюс компромисс это когда обе стороны чем-то поступаются, а не один идет на поводу у другого. Потому что при втором варианте рано или поздно возникает обида и раздражение.
|
| 10-04-2025 12:23:28Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380828 для Валентина Михайловна Я другая, но позволяю другим быть другими) у меня есть опыт общения с очень чистоплотным мужчиной, у которого парфюмерии и обуви было в разы больше, чем у рядовой женщины. Все хорошо в меру. И муж не то чтобы прям засранец) он не брезгует контактами с животными так, как брезгую я. Да и вообще он не брезгливый) но не засранец. Человек пол жизни проносил строгие костюмы и набил оскомину, я это понимаю и это не сложно - напоминать иногда помыть руки) я не одна такая. У половины знакомых дам аналогичные разногласия с мужьями и братьями( брат у меня тоже "не засранец", ещё один кошмар)Насчёт границ спасибо! Почитаю классификации, уточню нюансы, да действительно, сяду и позаписываю. Потому что я очень деликатно отношусь к чужим границам и меня всегда смущала топорность некоторых окружающих, в конце концов списала это на недостаток такта и воспитания... Муж готов идти на компромиссы, и это в обе стороны работает.Но есть предел) ему плохо в городе, он хочет в село- ок, я не против и озвучила ему. Как то, что он может ехать, так и то, что я не поеду. И не поехала бы, даже если б дело касалось не собак, а только его. Сто раз человеку объясняла - что всего боюсь, не поеду жить за город, не буду там гулять по лесам и полям, буду как узник дома, потому что и в городе без компании не пойду гулять по лесопарку и предместьям города.по городу могу гулять сама, по лесу нет.в общем, здесь уже про мои границы, верно) и я не хочу ни впускать глубже, ни выходить сама. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-04-2025 15:17:59 |
1
Ви пишете "Якось так) не хочеться ані відносини ламати, ані свої цінності потворити з приводу собак..." І, як на мене, Ви абсолютно праві. І знаєте чому? Тому що жодні зустрічі, і жодні стосунки ніколи не бувають випадковими. Кожна людина поруч виконує для нас якусь дуже важливу місію. "Працює" як дзеркало, допомагаючи через себе проявитися тому, на що нам варто звернути увагу і завдяки саме цим стосункам, змінити. Отже, і ваші стосунки працюють, в решті решт, на велику користь обом. До того ж, якщо спробувати вийти із стосунків не завершивши так званий гештальт, тобто, невирішивши питання заради яких і були життям створені саме ці стосунки, можна несподівано потрапити ще в більшу халепу. Це один із негласних законів стосунків та самого життя. Як я вже писала, нам тільки здається, що ми реагуємо на зовнішні подразники. Тоді, як насправді, основна частина глибоко прихована від нашого розуміння і діє рефлекторно. От і ця ситуація з велетенськими собаками також має щось глибинно проявити в Вас і "зрушити з місця". Ви весь час говорите, що перфекціоністка. І, як на мене, брезгливість напряму пов'язана саме з цією Вашою якістю. Адже, що таке перфекціонізм? Це несвідоме бажання все контролювати і довести до ідеального стану. Але ж у цьому світі абсолютно нічого не буває ідеальним. І тому, чим сильніше ми намагаємося тримати все під контролем, тим швидше все що ми контролюємо, почне руйнуватися, виходити з-під контролю.... Чи не це відбувається зараз з Вашим життям завдяки собакам та чоловіку? А що таке брезгливість? Брезгливість - це, як я вже писала, неприйняття чогось. І в Вашому випадку, як на мене, це неприйняття неідеального, того що виходить із зони Вашого контролю. Тобто, все зводиться до підсвідомих деструктивних установок та поведінкових моделей, які, швидше за все, заклалися з дитинства. " Моя мати була дуже м'якою, росла я з вітчимом, батьки сварились постійно. В мене було не саме безхмарне дитинство);років з 14 я залишилась на власній відповідальності і навчилась багато чого, і навчатись, і наполегливо працювати...". Тобто, у Вас з дитинства не було сформоване відчуття захищеності та довіри до цього світу, яке може дати лише батько. А почуття беззахисності тяжіє до формування намагання все контролювати, установки: "Я в безпеці лише тоді, коли все можу контролювати". Адже, потрібно якось виживати. Отже, внутрішній світогляд дав сильний "перекос". Відредаговано автором 10-04-2025 15:27:06
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-04-2025 15:28:24 |
1
До того, ж відсутність батька в дитинстві могла спровокувати в дорослому житті схильність, певною мірою, "носити рожеві окуляри" в стосунках з чоловіками. Бо батька не було в Вашому житті, але ж потреба в його любові нікуди не ділася, правда?. І саме ця потреба могла бути автоматично перенесена на того ж чоловіка. Саме цим може пояснюватися, що Ви не звернули увагу на деякі нюанси його поведінки допоки перебували у стані закоханості і не зіткнулися з реаліями.... А тепер дивіться. Цей світ дуже гармонічний, все перебуває в рівновазі. І якщо дружина тяжить до контролю, перфекціонізму, тоді за законами стосунків - чоловік має бути в чомусь трохи безалаберним та безвідповідальним... Якщо жінка дуже брезглива, чоловік має бути абсолютно небрезгливим аж до неохайності і т.д. Думаю, Ви зрозуміли основний посил цього закону. А зважаючи, що жінка у шість разів психо-емоційно потужніша за чоловіка, до тих пір поки у неї не відбудуться на глибинному, підсвідомому рівні зміни в установках, чоловік не зміниться... Отже, як на мене, причина знайдена того, чому все так складається. Саме тому не працюють ніякі Ваші слова та вмовляння - бо це не рівень слів, це рівень підсвідомої взаємодії. На мою думку, є абсолютно всі шанси не лише зберегти сім'ю і вирішити всі питання якнайкращим способом, але ці самі стосунки ще і покращити. Але для цього потрібна серйозна робота по трансформації Ваших внутрішніх налаштувань. Як тільки відбудеться "перезавантаження" дитячих установок, чоловік почне Вас "чути" і щось реально робити і Ви зможете разом знайти правильне рішення во благо для всіх. Ви не задумувалися, чому чоловік так сильно зайнятий по роботі і так сильно втомлюється саме тоді, коли у Вас уривається терпець і загострюється перфекціонізм та брезгливість? Чи Ви все ж думаєте, що це випадковість? А хіба в житті бувають випадковості?
|
| 10-04-2025 16:25:27Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380835 для Алла Григорівна Алло Григорівно, щіро дякую) все саме так, і мій чоловік розумі це, і намагається мене захистити, бо знає про мене значно більше, ніж я тут написала...і його дратує, коли я не довіряю йому ( а мене іноді аж поплюжить, впадаю в ступор і щоб вийти треба деякий час). Розумію про протилежності - це саме наш випадок і мені це подобається. Він весь мені подобається, але життя не казка і хоч притримуюсь філософії-як ви і написали- що цей світ гармонійний та досконалий, дещо потребує доопрацювання) відносини, наприклад..кожен день потребує))У нас обох непроста школа за плечима, я себе взагалі будувала сама, але вдячна батькам, бо хоч вони й не були еталоном, те, що вони мені дали - сформувало зокрема і базові поняття та смак до життя, вони зовсім не були якимись поганими, та не мені їх засуджувати.дали те, що самі мали) А чоловік попри втому намагається робити по дому, та звісно, ж не завжди може. Що до його легкого відношення до собачих кучок, коміків шерсті, та безвідповідальності щодо вигулів - дорослу людину не так то просто перевиховати...але можна домовитись, сподіваюсь. Ще раз дякую) |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-04-2025 17:36:48 |
1
Якщо б ви могли просто домовитися, то давно б вже це зробили. Але ж чомусь не вдається, правда? І чомусь Ви все ж звернулися до психологів, а не вирішили питання самотужки... Проблема в тому, що от ті самі установки, які формуються в дитинстві поміняти лише одним своїм бажанням, неможливо навіть, якщо вже знаєте причини всього. Бо, повторюсь, це рівень підсвідомості, рівень рефлексів, а не рівень свідомості, до якого ми маємо доступ. І чоловік не зможе змінитися допоки не зміняться саме Ваші реакції на все в житті. А реакції, як Ви розумієте, жодна людина не контролює. І найгірше, що ваші стосунки, при всьому тому, що ви обоє розумні люди, можуть надалі лише тільки ускладнюватися. Адже, накопичується, зокрема, Ваше невдоволення ситуацією, і, певне, своїм чоловіком. Поки що Вам достатньо було просто в діалозі на сайті виговоритися, щоб Вас трошки відпустило... Але це поки... Та і проблема не зсунулася з місця. Тож, не впадайте знову в ілюзії, що якось все само налагодиться. Ви або зламаєте себе, або вибухнете і розірвете в решті решт стосунки, втративши кохану людину. І ще, гармонія - означає рівновагу. Але не завжди означає щастя. Якщо, наприклад, жінка бере на себе чоловічі обов'язки, чоловік втратить повну ініціативність і "сяде 'й на голову". Тобто, сума буде одна і та ж, але доданки будуть різнитися.
|
| 10-04-2025 18:33:02Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380838 для Алла Григорівна Просто дозволю чоловіку прочитати все що тут написано. Це буде приводом до спільних роздумів) |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-04-2025 20:49:45 |
1
Як на мене, дуже цікава думка. Хто іде, той завжди здолає дорогу...
|
| Людмила Петровна Колесник психолог Чернігів 12-04-2025 10:31:46 |
1
Сочувствую,что столько трудностей в контакте приходиться выдерживать Развивая свою осознанность Что со мной ? Что я чувствую в моменте ? Как живет во мне отвращение ? Как живет и проявляеться брезгливость ? Проживание ,принятие этих чувств будет Вам как компас,который поможет построить правильную границу с мужем
|
| 12-04-2025 16:54:18Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380891 для Людмила Петровна Спасибо! Стараюсь постоянно отслеживать свои реакции и эмоции, чтобы то что я в итоге говорю не было просто потоком возмущения..А заодно делаю выводы. И по поводу отношений, и по поводу себя, и особенно - по поводу питомцев. Никому никогда не посоветую безалаберно брать себе собаку в порыве страстного желания) у мен с этим не было и нет проблем, поэтому урок, который прохожу, очень убедительный. А так же есть теперь что сказать людям, собирающимся создать союз с животнолюбами) нечего не имею против животных, но предпочитаю дистанцию ради общего блага. Я переоценила свою толерантность...теперь расхлебываю последствия. Животные то не виноваты) И теперь шутки про "плохих" людей, которые недолюбливают котиков и собачек перестали быть смешными. Лучше не идти на компромисс с собой, лучше пусть люди думают, как им нравится, чем превращать каждый день своей жизни в борьбу и испытания. Я теперь точно не заведу собаку и друзьям не посоветую..потому что это такая же ответственность, как дети, только дети станут со временем самостоятельными, а собаки навсегда останутся на своем изначальном уровне развития. |
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
10-07-2017
Совесть, стыд, брезгливость
04-02-2017
брезгливость к себе.
07-12-2016
повысилась брезгливость
