Question

07-05-2025

Добрий день. Дуже тривожусь і хвилююсь, бо розумію, що я йду в доросле життя, якого дуже боюсь. Цього літа я поступаю в серйозний коледж в іншому місті (зараз я також навчаюся в коледжі, але через погане середовище - переходжу в інший). Після цього, на мою думку - моє життя розділиться на до і після. Мені здається, що доросле життя, принаймні, студента, дуже складне. Я боюся труднощів. Я боюся , що буде морально важко без підтримки батьків, які в рідному місті під плечем.
Я просто боюся, що буде все життя дуже важко і я не буду отримувати задоволення.
Я просто настольгую і не можу відпустити минуле, де я була безтурботним дитям, де мені було добре, але я водночас розумію, що пора ставати самостійною.

Питання від: Nila33; Вік: 16

подобається запитання?

Підберіть психолога для підлітка онлайн або в містах України.

07-05-2025 16:06:10Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381711 для Валентина Михайловна

Боюся, що буде багато труднощів, через які я не зможу або не буду мати можливість кайфувати від життя (наприклад, я буду пахати, а на відпочинок за кордон я не зможу заробити і все моє життя - це просто заробіток на поїсти і оплатити комунальні послуги)

Боюся, що справлюсь з якимось важкими задачами (в дорослому житті), яке зібʼє мою самооцінку, морально буде дуже боляче або що буде зовсім крах мого життя.

Я думаю, мої батьки будуть мене підтримувати навіть в іншому місті. Проблема в тому, що мені важко, коли вони не поруч фізично. Це одразу страх і відчуття що я лишилась сама і мушу жити , навчатися, працювати - сама. Коли я в одному місті з ними, я звісно ж почуваю себе захищеною. Підтримка моїх батьків це те, що вони просто поруч фізично, я відчуваю їх і розумію, що вони поруч. В іншому місті я буду почувати себе покинутою.

Найстрашніше «в новому житті» це труднощі, через які я знову впаду в депресію чи апатію. що я не буду справлятись, що новий колектив і місто мені не підійдуть, я буду гірша всіх в класі в коледжі, що я знову попаду в погане середовище, що я нічого не добʼюся і на вивчуся.

Ми не сильно багата сімʼя . Батьки ніколи не були за кордоном, в том числі і діти, щоб відпочити. Все життя батьків це постійні долги, відмова від чогось бажаного (не вистачає грошей), постійна робота , яка стоїть на місці і єдині гроші - все на їжу,комунальні послуги ну і трохи дітей. Задоволення мало у них мало. Батьки постійно втомлені з роботою і не багато приділяють час на сімʼю.
Мабуть, страх, що доросле життя важке - саме звідси.

Для мене доросле життя із задоволенням - знайти порозуміння із колективом, вивчитися , мати роботу заради якої я і навчаюсь, яка забезпечить всі мої потреби, я буду жити у власній квартирі з чоловіком, я зможу забезпечити своїх дітей, я буду витрачати гроші також і на себе, я буду відпочивати на кордоном і насолоджуватися життям, мати те, що раніше дуже хотіла, але не мала.
Але я боюся труднощів на шляху до цього і боюся, що нічого не вийде.

Виберіть психолога для консультування з приводу підліткового віку, підліткових криз, відносин підлітка з батьками

07-05-2025 16:52:33Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381720 для Валентина Михайловна

Моя мама - дизайнер, тато - дальнобійник.
Вчуся я на графічного дизайнера, в майбутньому буду працювати у сфері game-designer.
В сімʼї дітей 2, я і старша сестра.
Батьки рідко чим займалися крім роботи і відпочинку від роботи, але бувало, ми їздили на природу, або просто в кафе. У мами мало хобі. А тато їздить на рибалку)
Мені здається, ця апатія/депресія у мене вже як рік, трохи більше. Проявляється вона завжди по-різному. В якийсь місяць мені може бути дуже легко, ніби вже стало легше, а потім знову я нічого не хочу роботи і ніяк не розвиваю себе, нічого не хочу і дуже агресивна. Основрі причини - я не можу знайти спільну мову з оточенням, а також любов - у мене ніколи не було хлопців і мною впринципі дуже рідко цікавились хлопці. Тому я завжди працюю над собою, це буває мірою дуже жорстко , що я собі щось обмежую або міняюсь дуже різко, дуже часто навіть підстроююсь, аби отримати увагу, дуже багато про це думаю і постійно тривожусь, що в результаті моя доля - це бути без кохання. Я дуже ніжна людина і я не бачу своє життя успішним без любові; я просто потребую любові, сімʼю. Я дуже зациклена на цьому.
Я ніколи не мала друзів в школі і зараз в коледжі. Я не кажу що у мене їх зовсім немає - вони є, і вони дуже мені близькі. Але я завжди не могла знайти спільну мову з ровесниками, бо я не була їм цікава: вчилася добре, була доброю, не курю і не пʼю (на відміну від них, через це - я їм і не цікава).
«Вона ж проти алкоголю і не пʼє, чого ми маємо її звати із собою?» - сказали про мене одногрупниці.. Я намагалися знати підхід з іншої сторони, спільні інтереси бувають ж інші, окрім цього… як я не старалася, їм не цікаво. Тому я в більшості одна. А в школі про мене взагалі казали, що я не гарна, тому не хочуть спілкуватися

Я не звертаю на це уваги, мабуть, це дійсно не мої люди. Я маю друзів з якими мені комфортно , і ці люди розумні, грамотні, талановиті.

Також у мене є наставник (вчитель, який вчив мене дуже довго, який показав мені шлях, я завжди можу в нього щось запитати, і він допоможе мені із цим) , я дуже привʼязалась до нього. Буває, він скаже мені щось дуже образливе, а для мене він - авторитетна людина, яку я люблю і поважаю , тому і приймаю слова від нього, це дуже ображає і я постійно на думці, що я погана, що можу розчарувати його. Тому це також дуже бʼє, на що я можу дуже надовго закритись і знову міняти себе, характер, зовнішність. До речі, мене зупиняє ця любов до нього, бо я боюся, що мені буде морально важко пережити таке розлучення, бо для мене зустрічі з ним в худ.школі - буденне.

Мій страх на найближчий рік - що буде дуже важко, морально, що я буду дуже важко пристосовуватися. Я дуже боюся зазнати знову болю і почати щось робити із собою, знову бути в поганому стані, через який я не зможу зробити чого б могла зробити, якби була спокійною, боюся не насолоджуватися життям яке зараз є, страждати до кінця 4 курсу, не знайшовши причину і вирішення якихось проблем, я знову не знайду комфортний колектив, коледж не дасть того, що мені потрібно і я знову зрозумію - я не там де треба; пошкодую про свій вибір, що поїхала в інше місто, що набагато спокійніше було б бути вдома і в старому коледжі.

07-05-2025 17:21:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381733 для Валентина Михайловна

Найкращі друзі. яким я довіряю все - мабуть їх 5.
З 2 друзями дружу 5 рік.
З другою - майже 10 років.
З ще другою - лише 2 роки.
З одним - 7 років.

В коледжі є люди, з якими я спілкуюся, але не на рівні друзів.

Я і не хотіла і не хочу дружити з людьми, які мають тільки такі цінності. Я просто надіялась, що ми все таки знайдемо спільну мову, але після того як я почула ті фрази від них - я зрозуміла, що марно.

Тато не сильно заробляє, або частину тратить взагалі на не потрібні речі (від чого долги, або також купляють щось нове, дороге, не віддавши минулі долги, так і назбиралось). Мама тільки починає розвивати свій бізнес, але зараз клієнтів мало. + Долги, знову ж таки, які вимушено забирають гроші. Їх багато.
Мені здається , якби батько не тратив гроші на те , що не потрібно, не брав купа кредитів, можливо, у нас були б більші можливості десь відпочити, щось собі дозволити. Маму мені немає в чому звинувачувати, хіба що, що не говорила з татом і не контролювала це.

До такого стану, я мабуть була ще малою. Не так була привʼязана до наставника, не розуміла проблем в сімʼї і проблем в собі. Коли я почала розуміти, все пішло шкереберть, мені все не так, що в собі , що навколо мене, а також велика невпевненість.

До лікаря чи психолога не зверталась. Батьки не мають гроші, аби постійно оплачувати, а також вважають, що їхня «підтримка» і так допоможе, а вона явно не вирішує мої проблеми чи направляє в потрібну сторону.

Це як зараз - мені погано, значить я думаю, що причина тільки в мені. У мене постійно присутня проблема «виню тільки себе, винна тільки сама», тому через важку проблему буду думати , що я винна і занадто слабка щоб справитись, цим себе мучаю і змушую чи ігнорити проблеми, чи міняти свою особистість (характер, зовнішність), бо думаю, ніби від цього мені буде легше і це все змінить.

07-05-2025 17:48:15Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381747 для Валентина Михайловна

В тому і виню, що я слабка і не можу справитись з проблеми. Часто виню, що я дурна і не розумна насправді, а лише так думаю.
В характері хочу змінити свою агресивність (дуже часто неконтрольована , та сама ніжність і образливість (я завжди все беру близько до серця, навіть дрібниці), не хочу сильно привʼязуватись до людей і нарешті полюбити себе і поважати, а також постійне «я хочу бути кращою за всіх, якщо хтось краще мене, то я погана і нічого не добилась».
Зовнішність майже нормально в плані тіла, хіба що, мені трохи не подобається моя лишня вага і моє лице, але це не критично. В плані зовнішності хочу змінити саме стиль одягу - я хочу бути не такою як всі, бути гарною і водночас собою, але нічого не можу знайти , з цим і мучаюсь часто

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

22-04-2025 Депрессия у подростка

21-04-2025 Социальная изоляция

02-04-2025 Непорозуміння з дитиною-підлітком

31-03-2025 я думаю про одну людину то радію то сумую і стала роздратованою що мала дрібниця мене дратує

18-02-2025 не котролюю посмішку

10-02-2025 Плохие взаимоотношения с родителями.

25-01-2025 проблемы социализации

19-01-2025 наелся таблеток

10-01-2025 передружба, любит но не готов

09-01-2025 Как вернуть упущенные подростковые года? Мои 13 и 14

Answer 1 · 2025-05-07 15:32:43

Это нормальные переживания, поскольку ваша жизнь изменится - новый город, новые люди.
И страх, тревога это естественные чувства в такой ситуации.
Я бы предложила вам расписать все свои страхи конкретно и максимально полно. Все, что приходит в голову и без общих фраз.
Чего вы боитесь?
С чем не справитесь?
Почему считаете, что останетесь без поддержки родителей?
В чем эта поддержка заключается сейчас и почему ее невозможно будет получить в новом городе?
Что самое пугающее для вас в этой новой жизни?

цитата:

Я просто боюся, що буде все життя дуже важко і я не буду отримувати задоволення.

Откуда этот страх?
Почему должно быть сложно?
О каких удовольствиях речь?
Какая жизнь у ваших родителей?
Умеют ли они получать удовольствие?

Answer 2 · 2025-05-07 16:18:22

Вы правы, что ваши страхи это то, что вы наблюдали в своей семье. Плюс, как я поняла, ваши сложности в коллективе.
И тут правда тяжело поверить, что может быть по другому.

Кто ваши родители по профессии?
На какого учитесь вы?
Сколько вас детей в семье?
Чем родители, кроме работы, занимались в жизни - хобби, увлечения?
Какие у вас были сложности в общении с ровестниками?
Вы написали про переживание, что снова впадете в депрессию или апатию. У вас были данные состояния? Как давно? По какой причине?
С какими конкретно сложностями вы боитесь не справиться в ближайший год?

Answer 3 · 2025-05-07 16:58:15

Вы пишите, что у вас есть друзья. Сколько их? Как давно вы дружите?
Для чего вам искать общения с теми, с кем нет интересов общих и кто определяет дружить с вами или нет по внешности или пьете ли вы алкоголь?

Дальнобойщики вроде неплохо зарабатывают. Мама тоже неплохую профессию имеет. Как у них получилось прожить всю жизнь в бедности и долгах?
Как думаете, чего им не хватало, чтобы жить в достатке и получать удовольствие от жизни?

Вы пишите, что депрессия/апатия у вас уже год. Что происходило в вашей жизни за полгода-года до начала такого состояния?
Обращались ли вы к врачу? Год это длительный срок и возможно вам нужна медикаментозная поддержка.
Почему вы думаете, что можете что-то с собой делать, если будет плохо?

Answer 4 · 2025-05-07 17:28:23

У вас много друзей и вы длительное время дружите. А значит вы умеете дружить, людям с вами хорошо, интересно и есть ценность вас для этих людей.

Не всегда и не везде есть люди, с которыми можно найти общий язык. И ваше учебное заведение тому подтверждение. Одно дело, если б у вас друзей не было и можно было бы предположить, что проблема в построении отношений. Но ваша длительная дружба говорит о том, что отношения строить вы умеете.
Поэтому я бы предложила вам пробовать отделять свой опыт в группе от остального опыта. И тем более не строить прогнозы, как будет на новом месте.

По поводу родителей. Аналогично - разделяйте свою жизнь, свои взгляды и тп. от родительских. То, что родители никуда не ездили и жили в долгах это их выбор. Значит покупка всякой ненужной ерунды им было важнее, чем путешествия. У вас свои ценности, интересы и приоритеты и выбирать как жить вы будете сами. Сценарий не обязательно будет как у родителей.

По поводу вашего состояния, то к психиатру вы можете самостоятельно обратиться. Их разрешение не нужно.

По поводу того, что вы вините себя, что нужно менять характер, внешность.
В чем вы вините себя?
Что хотите изменить в характере?
Чем ваша внешность не угодила вам?

Answer 5 · 2025-05-07 19:50:41

Какие у вас есть проблемы, с которыми вы не справляетесь?
Кто вам говорил, что вы глупая? Кто вообще критиковал вас, сравнивал с другими?

Невозможно жить, не привязываясь к другим. Иначе не будет отношений - глубоких и теплых. Ни с кем. Отношения это всегда про уязвимость, про вероятность того, что столкнешься с неприятными чувствами. Это плата за возможность строить близкие отношения.

По поводу агрессивности.
Агрессия это маркер того, что нарушаются границы. Без агрессии невозможно отстаивать свои границы, чего-то достигать.
Важно научиться замечать, когда и на что вы злитесь. Как можно обойтись по другому с этой агрессией.

Страх йти в доросле життя