Question

08-07-2025

Мне 21 год, живу с родителями. Мои родители каждый год пытаются куда-то меня вывезти на море, куда угодно, лишь бы я не остался дома. В этом году они просто поставили меня перед фактом даже не спросив: через три недели едем в санаторий, всё уже забронировано. Хотя до этого я прямо говорил, что не хочу никуда ехать ни на море, ни с ними, вообще никуда. Мне неинтересно, скучно, душно, ноль личного пространства. И каждый раз игнор.

Отец повторяет вечно, что мне нужно «оздоровление»: почистить почки, полежать на процедурах, подышать в горах. Хотя я в нормальном состоянии, хожу в зал, слежу за собой. На мой мои «нет я не поеду, я не хочу» он отвечает «ну так захоти, переступи через себя› «ты опять будешь сидеть за компьютером все дни», хотя я не просто играю, а подрабатываю втайне от них (фриланс) и могу покрыть свои мелкие расходы, но в целом они сами видят это, но продолжают говорить обидные вещи. Потом начинается — мол, если я не еду, они с мамой вдвоём тоже не смогут поехать. То ли из-за путёвки, то ли потому что «я не выживу один дома», ведь я же «ничего не умею». Хотя я взрослый человек, и спокойно мог бы остаться, тем более у меня рядом бабушка, сестра это вообще не проблема. Я бы точно решил что не поеду, несмотря на все из крики и «аргументы», но мне страшно что отец может применить силу. Не знаю как поступить лучше

Питання від: Thjc28; Вік: 21

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Лея Шулеко психолог Черкаси · Answer 1 · 2025-07-08 22:09:30

Добрий вечір,

Сепарація від батьків це завжди непроста справа. Ми вже виросдтя але для наших старших родичів, ми так і залишаємось маленькимм дітьми. І коли ми проявляємо самостійність їм стає... страшно. Вони стикаються з реальністю, яку дуже складно прийняти.
Це, звісно не виправдовує ваших батьків, але можливо допоможе вам зрозуміти чому відбувається те, що відбувається.

Чи можу я поставити декілька питань стосовно ваших стосунків з батьками?

Як би ви могли охарактеризувати стосунки в цілому? Чи завжди батьки були такими безапеляційними? З ким ви ближче - з матір'ю чи батьком?
Ви написали, що боїтеся, що батько застосує силу - в вашій сім'ї були/є епізоди домашнього насильства?

Answer 2 · 2025-07-08 22:13:02

👋 Доброго часу доби.

Дякую, що поділився. Твоє бажання залишитися вдома — чути своє, отримати простір — абсолютно нормальне і природне. Розумію, як це неприємно, коли твої межі ігнорують.

👉 Коли батьки приймають рішення за тебе, це обмежує твою автономію. Як дорослий ти заслуговуєш на повагу до власних потреб і свободи вибору. Я також чую, що ти хвилюєшся через можливу реакцію батька — страх показує, що ця ситуація для тебе серйозна.

👉 Було б добре знайти відповідний момент, коли ситуація спокійна, й сказати, що тобі потрібен особистий простір. Пояснити, що поруч є бабуся або сестра — тобі комфортно перебувати вдома з ними. Якщо безпосередня розмова важка, можливо, варто залучити близьку людину, яка може підтримати тебе в розмові з батьками.

👉 Також важливо створити собі «точку безпеки» — місце або час, де ти можеш побути наодинці й відчути внутрішнє відновлення. Твої емоції та потреби — страх, бажання простору — це цілком справедливо і має значення.

👉 Пам’ятай: ти — доросла людина, і маєш право сказати «ні». Якщо відчуваєш, що батько може перейти на примус, це знак, що ситуація потребує обережності. У разі складнощів не сумнівайся звернутися за допомогою до психолога або попросити підтримати тебе близьку людину.

Я тут і готова допомогти: можемо разом сформулювати, як саме ти скажеш батькам про своє “ні” — без агресії, але з повагою та чіткістю.

🌿 З повагою і підтримкою,

Нора Маркман психолог Київ · Answer 3 · 2025-07-09 00:07:24

Вітаю! Ви що вам 21 рік. Це ваш справжній вік? Якщо так - чому ви підробляєте таємно, чому не можете сказати батькам про це? Те що ви описуєте - звучить як маніпулятивне ставлення з їх сторони, оце "якщо ти не їдеш ніхто не їде" і тд. Найкраще, звісно, що можна зробити, якщо ви повнолітня людина і у вас конфліктні батьки - це сепарація, тобто життя окремо, і незалежність. В такому випадку ви будете більш-менш застраховані від подібних ситуацій. Ви пишете також "нет личного пространства", " отец может применить силу" - у вашій родині були такі випадки насильства? Або погрози фізичними розправами?
Ви питаєте що робити зараз з цією поїздкою і кажете що ви не хочете їхати. Що саме, на їх думку ви не можете робити вдома, коли їх немає поруч? І, якщо ви відмовитесь - чим це вам може загрожувати? Взагалі, як давно вони подібним чином поводяться з вами?

Родители без моего согласия забронировали мне санаторий