Боюсь сойти с ума
Боюсь расстроить людей. Боюсь что на меня "не так" посмотрят, обсудят и т.п. Мозгами понимаю что это все полная чушь, детский сад какой-то, но вот что то внутри заставляет меня обходить общения с людьми.
Я уже не говорю о том чтобы посмотреть в глаза кому нибудь. По улице иду испытываю какоето чувство вины, и поэтому всегда смотрю вниз. Сходить в магазин а тем более на рынок - это каторга. Опять же понимаю, что это все глупости...
Теперь начинаю задумываться: а может я и вправду сошел с ума? Ведь в таком возрасте это как то не нормально вообще не иметь друзей/подруг.
Как быть в такой ситуации? Что предпринять?
P.S. На очную консультацию к психологу не пойду.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.