Знаю питання банальне, але як відпустити, якщо він не дозволяє себе забути?

Доброго вечора, шановні психологи. Будь ласка незважаючи на таке банальне і заїжджене для вашої сфери питання, але може хтось підкаже хоч якусь відповідь?
Я зустрічалася з одним хлопцем протягом двох років (то сходилися то розходилися), останній раз зійшлися, бо потрапили чисто випадково на одну і ту саму роботу, в одному банку. Мені здалось це не випадковість, і ми разом почали знову зутрічатись... Протягом чотирьох місяців ми купу раз сварились, то мирились пробували... Потім я просто не витримала холодного ставлення, байдужості, відчуття непотрібності. Друзі мене не впізнавали, я по суті горда і дуже принципова людина, але я вправду його дуже кохала і завжди на все закривала очі на відношення як таке. Він ніколи мені нічого не обіцяв, але надію давав в той же час. Я втомилася віддавати всю себе, а натомість не те що людина просто приймає, а відштовхує тебе. Знаю це абсурд напрошуватися... Він каже, що старався, але я не можу бачити коли людина насильно намагається бути доброю до мене. Тепер ми розійшлися, пройшло небагато часу. Домовились не бути ворогами, але я попросила не дзвонити мені деякий час, домовились списуватись, але пише він мені частіше, ніж я очікувала. Я не розумію його поведінки і не відштовхує і не тримає, знаю таких ситуацій багато. Але прохання одне як ви прочитаєте це питання, скажіть як мені мудріше вчинити, бо я вже не маю сил, доброти почуттів на всю цю ситуацію, і готова відпустити, а він не дає себе забути. І якась надія є. Ми дуже з ним похожі, але з його сторони причина це різні соціальні статуси, він живе в селі я в місті, і каже, що я ніколи не зрозумію його життя... але я така людина, що вірить, якщо навіть у пари різні інтереси їх можна поважати і підтримувати незважаючи ні на що якщо є почуття... можливо я не права, але він мене не розуміє. Коли ми розходились попередні рази, він зникав з мого життя моментально, а тепер не дає себе забути...