Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 4 години тому: «Це неймовірно цінне та глибоке усвідомлення, яким ви поділилися. Чудово, що після сліз прийшло полегшення і ранок перестав бути «жахливим», ставши просто звичайним днем. Це вже мал»
question author 5 годин тому: «Реакція на відповідь № 391921 для Віталій Вікторович Бондарчук цитата: «Цілком природньо, що психіка намагається зібрати розбите життя з тих сами»
question author 5 годин тому: «Реакція на відповідь № 391916 для Ирина Константиновна Зубиашвили цитата: «Зараз Вами керує переконання "у мене нічого не виходить". Що означає »
Питання від: mm Вік: 22

Закоханість в чоловіка, набагато старшого за мене

Добридень! У мене дивна ситуація. Справа в тому, що я у своєму віці ніколи не мала стосунків із протилежною статтю, і, певне, ніколи не була закохана. Симпатії були, а реальних почуттів - ніколи. Ніколи про це не заморочувалась, не відчувала нестачі. І ось вперше відчула. За характером, зовнішнім виглядом і способом життя я саме те, що називають "пацанка". Вчусь в універі, дуже прагну бути хорошим спеціалістом, через що 2 роки тому почала відвідувати одну організацію, де неофіційно підпрацьовувала за фахом. І там мені допомагає один чоловік, прекрасний спеціаліст, дуже розумний, а головне - дуже добрий, людяний, просто надзвичайна людина. Без перебільшення, найкраща людина, котру в житті зустрічала. За 2 роки ми із ним здружились, часто говоримо на різні життєві теми, ділимось враженнями, просимо поради одне в одного. І з деяких пір у мене почала з"їжджати черепиця на цьому поприщі. Я його бачу - в мене в середині все рветься і колотиться. Я його не бачу - постійно думаю про нього. Постійно хочу назад на роботу. Хочу з ним говорити. Хочу дивитись на нього. Часто мрію про те, щоб його обійняти, до нього притиснутись, поцілувати його... Але це максимум, мріяти про секс із ним я реально боюсь, тож ви не подумайте)). Їду з роботи - на мене озирається весь вагон метро, бо я всю дорогу усміхаюсь, дивлячись в одну точку:). Після зміни мене перший день тупо ковбасить, я нічого робити не можу нормально, потім ніби заспокоююсь, потім починаю сумувати, потім знов іду на роботу, і так постійно. Але пролема в тому, що він старший за мене більш як в 2 рази, одружений, щасливий у шлюбі, батько 2 дітей (нещодано друга крихітка народилась - він ходив і просто сяяв!..), постійно говорить про свою сім"ю, і я дуже радію за них! Це добре, це правильно! Якби така людина, як він, була нещаслива в сімейному житті - я б повісилась від розчарування в світі людей. Жінка мусить його обожнювати! І я радію,що так і є, але... Не знаю, що робити. Мене реально вся ця історія виламує, я не можу спокійно жити. Може припинити зовсім туди приходити - і з часом забудеться? Чи навпаки - приходити частіше, може від цього буду спокійнішоюю? Я не знаю, як бути... Боюся, що коли-небудь поруч із ним "завтикаю" і покладу голову йому на плече, чи полізу обніматись, чи іще що лихе... Оце буде повний капець всьому, вибачте за лексикон. Наперед дякую.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Однажды, мы влюбляемся в того, кто кажется нам (переживается нами) как идеальный партнер - муж или жена.
Но оказывается, что у этого объекта любви есть своя жена (муж), есть дети - семья.
И в какой-то момент начинаешь понимать, что тебе реально повезло - узнать этого человека, чувства свои, понять их и найти своего такого. Или - почти такого.
И это - естественный путь нашего развития в семье.
Обратите внимание - мужчина старше (как папа), у него есть жена (как мама), дети (как вы) - все это похоже на описание семьи, членом которой вам хотелось бы быть. Которую вам хотелось бы построить самой.
И тут предстоит выбор - осознать свои чувства и принять их как жизненный опыт, на котором строить свои отношения. Либо - отказаться от зрелости, от умения переживать напряжение любви и невозможности обладать запретным, отказаться от опыта поиска доступного объекта любви и создания желанных близких, доверительных длительных отношений с ним в угоду фантазии.
Ваше эмоциональное и искреннее письмо, откровение - рассказ о том, как растут дети. Как из пацанок вырастают девушки - через заботу и любовь к отцу, к матери. И через их любовь и заботу к себе. И через понимание своей жизни в своей родительской семье.
...
Я згодна з колегою щодо того, що цей чоловік, про якого ви пишете, може бути схожий на вашого батька. Але ви цього не усвідомлюєте, звісно. Чи вистачає вам у житті батьківської любові, тепла, прив"язаності?
Доповнення від автора питання ·
Я з повної сім"ї, але сказати чесно - спілкування із батьком у мене в житті ніколи не було багато. Не знаю, чи достатньо того, що я маю, чи ні, сказати, що я колись через це переживала сильно - навряд, просто іншого життя я не знала. Можливо і правда все так, саме такого спілкування, але із батьком, а не з колегою, мені і не вистачає, я і сама це підозрювала. Досі справді "душевні" стосунки я мала і маю лише із мамою. Певне в цьому й річ, але що робити я все одно не знаю))).
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.